Постанова № 71945142, 29.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа № 917/1575/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

секретар судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «Техмолпром» (вх. №24 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.11.2017 у справі № 917/1575/17

(ухвалене суддею Семчук О.С. у приміщенні Господарського суду Полтавської області, повний текст виготовлено 15.11.2017)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром», м. Гадяч Полтавської області

про стягнення 778382,54 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ТОВ «Укрмаслотрейд» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з 778382,54 грн. заборгованості за договором поставки №020915/01 від 02.09.2015. Вказана сума заборгованості складається з 580000,00 грн. суму основного боргу, 18669,15 грн. 3% річних, 85347,39 грн. пені, 94366,00 грн. інфляційних втрат.

02.11.2017 та 10.11.2017 позивач звернувся до суду з заявами про уточнення позовних вимог (які є ідентичними), в яких просить стягнути з відповідача 580000,00 грн. суму основного боргу, 29113,01 грн. 3% річних, 74903,53 грн. пені, 94366,00 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.11.2017, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Техмолпром» на користь ТОВ "Укрмаслотрейд" 580000 грн. 00 коп. основного боргу, 71031 грн. 80 коп. пені, 29113 грн. 01 коп. 3% річних, 94357 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 11617 грн. 54 коп. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 13.11.2017 у справі № 917/1575/17 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Свою скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не враховано, що позивачем під час здійснення поставок товару, в порушення умов укладеного між ними договору поставки, жодного разу не було надано відповідачу повного пакету супровідних документів, передбачених п. 2.6 договору, а саме: не надавались документи, що посвідчують якість та безпечність товару, які підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України. Тому, заявник апеляційної скарги вважає, що звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним, оскільки у відповідача строк виконання зобов’язань за договором не настав. Відповідач, посилаючись на приписи статті 33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), вважає, що позивачем до позову не надано доказів передання відповідачу повного пакету товаро-супровідних документів, згідно п. 2.4 договору, а відповідно – не доведено факт настання строку оплати за поставлений товар.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, розгляд справи призначено на 29.01.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що наведені відповідачем в скарзі підстави для скасування рішення суду першої інстанції є необґрунтованими, апеляційна скарга не містить належного обґрунтування порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, або інших доводів, які б надавали підстави дійти висновку про незаконність судового рішення і як наслідок необхідність його зміни чи скасування апеляційним судом. Зокрема, він зазначає, що факт поставки за договором підтверджений матеріалами справи, та не оспорюється відповідачем. Враховуючи, відсутність належних доказів проведення повної оплати відповідачем за отриманий за спірним договором товар, а також з огляду на приписи статей 193 ГК України, статей 526, 610 ЦК України, позивач зазначає, що відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості. Крім того, позивачем також зазначено, що відповідачем жодним належним доказом не спростовано, що він надсилав або повідомляв позивача про відсутність в пакеті супровідних документів при передачі товару документів, що посвідчують якість товару.

23.01.2018 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю прибути в судове засідання його представника через перебування останнього у відрядженні у м. Дніпро з 26.01.2018 по 31 січня 2018 року включно.

29.01.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні 29.01.2018 о 10-45 год при розгляді даної справи, оскільки він зайнятий в іншому судовому процесі у Харківському апеляційному господарському суді 29.01.2018 о 10-30 год.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Розглянувши вказані клопотання, суд не вважає поважними доводи, викладені в обґрунтування причин неможливості бути присутніми в судовому засіданні представників позивача та відповідача, оскільки вони не обгрунтовані належними доказами. Зокрема, до клопотання позивача не надано доказів, які б підтверджували факт перебування у відрядженні представника позивача, а до клопотання відповідача не надано доказів неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні через його зайнятість в іншому судовому процесі (будь-то ухвала, виклик тощо).

Крім того, сторони не довели відсутність інших уповноважених представників на підприємствах позивача та відповідача для представництва їх інтересів в суді.

Тому, колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаних клопотань.

Відповідно до частини 3 ст. 202 ГПК України, в редакції з 15.12.2017, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Колегія суддів зазначає, що нез’явлення представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті, матеріали справи є достатніми для з’ясування обставин справи та розгляду апеляційної скарги відповідача, апеляційним господарським судом явку учасників даної справи в судове засідання обов’язковою не визнано, а також враховуючи визнання причин неявки наведених сторонами неповажними, колегія суддів дійшла висновку про закінчення розгляду даної справи.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

02.09.2015 між ТОВ «Укрмаслотрейд» (позивач, постачальник) та ТОВ «Техмолпром» (відповідач, покупець) укладено договір поставки товару № 020915/01 (далі - договір), з протоколом розбіжностей, підписаним обома сторонами.

Згідно п. 1.1. договору, в редакції протоколу розбіжностей, постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується його прийняти та оплатити на умовах даного договору. Перехід права власності здійснюється в момент фактичного отримання товару покупцем, що підтверджується його підписом у відповідній накладній на товар (п. 1.3. договору в редакції протоколу розбіжностей).

Відповідно до п. 2.4. договору, в редакції протоколу розбіжностей, датою поставки товару є дата фактичного отримання покупцем товару згідно з видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Покупець підтверджує, що особа, яка приймає товар та підписує відповідну видаткову накладну має необхідні для цього повноваження.

Пунктом 2.6. договору, в редакції протоколу розбіжностей, сторони погодили, що при передачі кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи:

- видаткову накладну;

- податкову накладну в електронному вигляді, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку передбаченого Податковим кодексом України;

- товарно-транспортну накладну;

- документи, що засвідчують якість та безпечність товару, та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно п. 3.2. договору, в редакції протоколу розбіжностей, оплата товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем товару та належним чином оформлених товаросупровідних документів (п. 2.6. цього договору), якщо інші умови не узгоджені сторонами в додатках до договору.

У випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар згідно п. 5.4. договору сторони погодили, що покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу за кожен календарний день прострочення, 3% річних та інфляційні збитки.

Як підтверджено матеріалами справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3953103,96 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 122 від 03.09.2015р. на суму 345114,00 грн.; № 123 від 03.09.2015р. на суму 369831,00 грн.; № 124 від 06.09.2015р. на суму 209055,00 грн.; № 141 від 15.09.2015р. на суму 277200,00 грн.; № 156 від 22.09.2015р. на суму 391000,07 грн.; № 185 від 12.10.2015р. на суму 665343,89 грн.; № 349 від 17.12.2015р. на суму 299000,00 грн.; № 14 від 20.01.2016р. на суму 620540,00 грн.; № 97 від 11.02.2016р. на суму 503520,00 грн.; № 266 від 28.03.2016р. на суму 127500,00 грн.; № 408 від 13.05.2016р. на суму 145000,00 грн.

Копії вищевказаних видаткових накладних надані позивачем до матеріалів справи. Також на підтвердження факту поставок позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару та рахунки на оплату поставленого товару (а.с. 26-57 т.1).

Відповідачем не в повному обсязі виконані зобов`язання за договором поставки, за отриманий товар відповідач розрахувався частково - на суму 3373103,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та випискою по рахунку позивача від 12.10.2017р. (а.с. 58-79 т.1)

В результаті порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару, за ним утворилася заборгованість у розмірі 580000,00 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач стверджує, що строк оплати поставленого товару не настав з вини (бездіяльності) позивача, оскільки останнім при поставці товару не передано відповідачу повного пакету товарно-супровідних документів, зокрема документів, що засвідчують якість та безпечність товару.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з посиланням на приписи статті 666 України, зазначив, що виходячи з наявних у справі доказів, відповідач не скористався правом, визначеним цією нормою ЦК України, а тому, зобов’язання по оплаті отриманого товару, згідно договору, виникає у відповідача впродовж 30 календарних днів з дати отримання покупцем товару. А враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем за поставлений товар у повному обсязі, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних, такими, що підлягають задоволенню. Проте, перевіривши правильність нарахування позивачем пені, та здійснивши власний розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове її задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних та річних, проте, зазначає, що в частині задоволення пені, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Тож, враховуючи, що відповідачем не спростовано належним доказами наявності у нього заборгованості за спірним договором, а також підтвердження суми заборгованості у розмірі 580000,00 грн. матеріалами даної справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню повністю в сумі 580000,00 грн.

Згідно п. 5.4. договору у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу за кожен календарний день прострочення, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши нараховані позивачем суми інфляційних та річних, заявлених у позові та задоволених частково судом першої інстанції, а також здійснивши власний розрахунок цих вимог, колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів статті 625 ЦК України та обставин даної справи, до стягнення з відповідача підлягає 94357,48 грн. інфляційних втрат, як вірно встановлено судом першої інстанції, та 29113,01 грн. 3% річних, вірно визначених позивачем та задоволених судом в повному обсязі.

Що стосується суми пені, яка стягнута з відповідача судом першої інстанції у розмірі 71031,80 грн., колегія суддів зазначає, що вона підлягає зміні.

Колегія суддів, при здійсненні власного розрахунку пені, дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено помилку позивача при нарахуванні заявленої до стягнення суми - невірно визначено дату виникнення прострочення зобов'язань по оплаті накладних.

Отже, згідно п. 3.2. договору, в редакції протоколу розбіжностей, оплата товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем товару та належним чином оформлених товаросупровідних документів, якщо інші умови не узгоджені сторонами в додатках до договору.

Тобто, судом першої інстанції зазначено, що строк оплати накладної № 156 від 22.09.2015р., - по 22.10.2015р., прострочення розпочинається з 23.10.2015р., строк оплати накладної № 185 від 12.10.2015р. - 11.11.2015р., прострочення розпочинається з 12.11.2015р.; строк оплати накладної № 97 від 11.02.2016р. - 11.03.2016р., прострочення розпочинається з 12.03.2016р.

Однак, при визначенні 30-ти денного строку оплати за поставку товару відповідачу 11.02.2016 (видаткова накладна №97 від 11.02.2016), судом першої інстанції не враховано, що у лютому місяці 2016 року - 29 днів, а тому прострочення оплати товару розпочинається не з 12.03.2016, як зазначив суд першої інстанції, а з 13.03.2016.

Тому, з урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що до стягнення підлягає сума пені у розмірі 71004,32 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.6. договору, в редакції протоколу розбіжностей, сторони погодили, що при передачі кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну в електронному вигляді, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку передбаченого Податковим кодексом України, товарно-транспортну накладну, документи, що засвідчують якість та безпечність товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивачем надано суду копії декларацій виробника (посвідчення про якість), які долучені до матеріалів справи (а.с.142-152 т.1), проте докази отримання покупцем вказаних декларацій виробника, що підтверджують якість поставленого товару, в матеріалах справи відсутні.

Відповідач зазначає, що серед товаро-супроводжувальних документів на товар, таких документів позивач не надавав.

Проте, колегія суддів зазначає, що правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, визначені ст. 666 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) згідно якої, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Виходячи з наявних у справі доказів, відповідач не скористався правом, визначеним цією нормою ЦК України, товар від позивача отримував без заперечень, строк для надання документів, що посвідчують якість товару позивачу не встановлював, доказів відмови від спірного договору в матеріалах справи також не має.

До того ж, як встановлено колегією суддів, відповідач частково здійснював оплату отриманого товару, чим підтверджував отримання товару від позивача, без документів, що посвідчують якість товару, претензій щодо якості олії позивачу не висував.

Таким чином, з урахуванням умов договору, строк оплати отриманого відповідачем товару встановлений протягом 30 днів з дня його отримання. А у відповідності до первинних документів, якими підтверджуються виконання позивачем умов договору щодо поставки товару відповідачу, такий строк вже настав.

Наведеним спростовуються доводи відповідача (апелянта) щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, враховуючи, що судом першої інстанції неправильно визначено строк оплати за накладною від 11.02.2016, що призвело до зміни розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення Господарського суду Полтавської області від 13.11.2017 у даній справі на підставі ч.4 статті 277 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ч.4 ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.11.2017 у справі № 917/1575/17 змінити.

Викласти абзаци 1, 2, 3 резолютивної частини рішення в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 35293993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» (Вознесенський узвіз буд. 14, офіс 16/20, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39437627) 580000 грн. 00 коп. основного боргу, 71004 грн. 32 коп. пені, 29113 грн. 01 коп. 3% річних, 94357 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 11617 грн. 11 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити».

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20-ти днів з дня її підписання.

Повний текст постанови підписано 31.01.18

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.