Ухвала суду № 71945076, 01.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"01" лютого 2018 р. Справа№ 925/720/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.10.2017

у справі № 925/720/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Уманьагрохім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Центр-М»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2

про витребування майна та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

- витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,034 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 88421871243), та визнання за позивачем права власності на цю земельну ділянку;

- витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, площею 1,1774 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 88461871243), та визнання за позивачем права власності на цю земельну ділянку;

- витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача нерухомого майна: адміністративної будівлі з ганками, А-2; котельні з прибудовою, В-1, в; вбиральні, Г; насосної, Д; КПП з навісом, Е-1, Є; заправки, Ж-1; огорожі, 1; огорожі, 4; воріт з хвірткою, 2; воріт, 5; воріт, 6; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 86776371243) та визнання за позивачем права власності на це нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.10.2017, повний текст якого складений 23.10.2017, у справі № 925/720/17 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням, 23.10.2017 ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 05.10.2017 у справі № 925/720/17 і припинити провадження у справі у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України.

Ухвалою від 31.10.2017 апеляційну ОСОБА_2 повернуто без розгляду на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Водночас 06.11.2017 з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.10.2017 у справі № 925/720/17 звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Центр-М».

За наслідком розгляду вказаної апеляційної скарги Київським апеляційним господарським судом 25.01.2018 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Центр-М» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

27.01.2018 ОСОБА_2 вдруге звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 05.10.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 925/720/17 та закрити провадження у справі у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Частина 1 статті 272 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, визначає, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на дату звернення з цією апеляційною скаргою, при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;

- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

З урахуванням вказаних приписів закону, того, що предметом позову у цій справі є дві майнові вимоги, при зверненні до суду з позовом судовий збір мав бути сплачений в розмірі 32 820 грн. ((1 094 000+1 094 000)/100*1,5), а при зверненні з цією апеляційною скаргою, відповідно, 48 270 грн. (32 820/100*150).

З доданої до апеляційної скарги квитанції № 3319326 від 19.10.2017 на суму 4 784,10 грн. вбачається, що заявником судовий збір сплачено в розмірі, меншому за передбачений законодавством на дату звернення з цією апеляційною скаргою.

Водночас до апеляційної скарги додано клопотання про зменшення розміру судового збору, в якому заявник з посиланням на приписи п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» просить зменшити розміру судового збору до 4 784,10 грн.

Пункт 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі у випадку, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).

Отже, право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору закон пов'язує з встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, саме на заявника покладений обов'язок довести, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу.

На підтвердження вказаних обставин заявником до апеляційної скарги додано копії наказу (розпорядження) № 46-к про прийняття на роботу від 12.10.2015, з якого слідує, що з 12.10.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю «Біока» заявника прийнято на роботу на посаду інженера з лісозаготівель, та довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Біока» № 6 від 25.01.2018, з якої слідує, що сукупний дохід заявника за 2017 рік становить 81 360 грн., а сума до виплати 65 494,80 грн.

Водночас колегія суддів зауважує заявнику на тому, що надані ним докази свідчать лише про те, що за основним місцем роботи ним отримано дохід у розмірі 65 494,80 грн., проте загальна сума доходів складається не лише з заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи, до такої суми також можуть входити й дохід, нарахований (виплачений, наданий) у формі заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховані (виплачені, надані) у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, доходи від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого та/або нерухомого майна, дохід від надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), інвестиційний прибуток, вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна, інші доходи, у тому числі у вигляді додаткового блага (прощений (анульований) борг за кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит)) тощо.

Отже заявником не надано належних та допустимих доказів того, що розмір судового збору, який він має заплатити при зверненні з цією скаргою, перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу.

Відтак, подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (ч. 2 ст. 260 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Також, слід зазначити про таке.

Крім того, слід врахувати, що у цій справі за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Центр-М» Київським апеляційним господарським судом 25.01.2018 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Центр-М» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України в редакції, яка діяла станом на дату звернення до суду з цією апеляційної скаргою, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до вказаних правових норм, апеляційну скаргу на рішення суду Господарського суду Черкаської області від 05.10.2017, повний текст якого складений 23.10.2017, заявник мав подати в строк по 02.11.2017 включно, проте подав її 27.01.2018.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 256 ГПК України в редакції на дату винесення цієї ухвали, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Порядок вручення судових рішень встановлений ст. 242 ГПК України в редакції на дату винесення цієї ухвали, згідно з якою:

- у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня (ч. 3);

- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5);

- днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 5)

- копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством (ч. 9);

- у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11).

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження заявник посилається на те, що вперше з апеляційною скаргою він звернувся в межах процесуального строку для подання апеляційної скарги, проте ухвалою від 31.10.2017 його апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, на вказану ухвалу ним було подано касаційну скаргу, яка на даний час розглянута не була, проте 26.01.2018 з інформаційного відділу Київського апеляційного господарського суду йому стало відомо про те, що 25.01.2018 Київським апеляційним господарським судом за його відсутності прийнята постанова у цій справі.

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи слідує, що всі судові документи у цій справі вчасно направлялись судами на адресу заявника: 20300, АДРЕСА_1, проте з вказаної адреси повертались без вручення з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Тобто, наявними в матеріалах справи документальними доказами підтверджується, що судом було вчинено всіх необхідних дій для своєчасного вручення заявнику судових документів, в тому числі і документів, які стосувались апеляційного перегляду у цій справі, а неотримання їх заявником було наслідком дій самого заявника, в той час як відповідно до приписів п. 4 ст. 13 ГПК України в редакції на дату винесення цієї ухвали кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Слід зазначити і про те, що, як слідує з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, всі судові документи у цій справі оприлюднювались своєчасно, а отже, заявник мав можливість бути обізнаним про апеляційній перегляд, за наслідками якого Київським апеляційним господарським судом 25.01.2018 прийнято постанову у цій справі.

У ч. 8 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 зазначено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.

Відповідно до чинного законодавства, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Отже, клопотання (заява) про відновлення процесуального строку повинне містити пояснення щодо причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Проте, наведені заявником у відповідній заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарженні не можуть бути визнані поважними.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на положення ст. 43 ГПК України щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися процесуальними правами. Цей обов'язок сторони закріплено й у Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка не тільки надає особі право на справедливий суд, але і забороняє зловживання наданими їй правами.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ГПК України, сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації встановленого законом права на судовий захист.

Однак наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Згідно з п.п. 1-4 ст. 11 ГПК України:

- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права;

- суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;

- суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), як джерело права.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У п. 41 Рішення від 03.04.2008 «Пономарьов проти України» Суд визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Причини, за яких строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, встановлений статтею 256 ГПК України, відповідно до ч. 3 якої такий строк може бути поновлений з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України з метою надання заявнику можливості виправити допущені недоліки шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою, доказів того, що розмір судового збору, який він має заплатити при зверненні з цією скаргою, перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу, а також відповідної заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

При цьому колегія суддів зауважує заявникові на тому, що:

- відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою;

- відповідно до приписів п. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Водночас, як слідує з даних, які містяться в Комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», 09.11.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у цій справі, а відтак, справа № 925/720/17 передається до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду для розгляду вищевказаної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 174, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.10.2017 у справі № 925/720/17 залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали ОСОБА_2 має право усунути недоліки, а саме, подати до Київського апеляційного господарського суду докази того, що розмір судового збору, який вона має заплатити при зверненні з цією скаргою, перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу, а також відповідну заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

3. Роз'яснити ОСОБА_2, що в разі невиконання в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, ухвали суду:

- в частині надання доказів того, що розмір судового збору, який вона має заплатити при зверненні з цією скаргою, перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту;

- в частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 ГПК України.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна