Постанова № 71944952, 31.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2018 місто Дніпро Справа № 904/8384/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2017 (повне рішення складено 14.11.2017, суддя Загинайко Т.В.) у справі №904/8384/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 42 206 грн. 91 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Українська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 42 206,91 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2017 року у справі №904/8384/17 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволений частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 28 349,61 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу; 1 074,00 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що під час здійснення перевезень за залізничними накладними №51133742, №51133734, №51133718, №42610535, №33548793, №33548694, №37900644, №46736377, №37884442, №33436536, №37978145, №51043586, №47405360, №38155545, №38155560, №38044772, №46797437 було допущено прострочення термінів доставки вантажу, у зв’язку з чим вантажоодержувачем нарахований та заявлений до стягнення штраф. Місцевим господарським судом встановлено, що вагони, які прямували за залізничними накладними №51133742, №51133734, №51133718, №51043586 надійшли на Придніпровську залізницю вже з простроченим терміном доставки, у зв’язку з проведенням антитерористичної операції. Місцевий господарський суд погодився із доводами відповідача про відсутність вини у простроченні в доставці вантажів у зв'язку з затримкою вагонів по станціях Донецької залізниці через проведення антитерористичної операції за залізничними накладними №51133742, №51133734, №51133718, №51043586 в частині нарахування штрафу у сумі 13 857,30 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2017 у справі №904/8384/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 13 587,30 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки всім обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення про часткове задоволення позовних вимог. Апелянт вважає неправильним відмову у задоволенні позову про стягнення штрафу у сумі 13 587,30 грн. (перевезення порожніх вагонів зі станцій Донецької залізниці), оскільки відповідач не скористався своїм правом внести у залізничні накладні дані щодо зміни маршруту прямування, збільшення відстані перевезення або інші відомості щодо причин, які б надавали залізниці право на збільшення терміну доставки вантажу за такими залізними накладними (графа 49).

Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що єдиним належним та допустимим документом, який звільняє від відповідальності є сертифікат Торгово-промислової палати, який відсутній в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2017 у справі №904/8384/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд справи призначений у судове засідання на 28.12.2017.

Судове засідання, призначене до розгляду 28.12.2017, не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді (доповідача) Пархоменко Н.В. на лікарняному.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.01.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2017 у справі №904/8384/17 призначено до розгляду у судове засідання на 31.01.2018.

У судовому засіданні, яке відбулося 31.01.2018 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить в її задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 31.01.2018 представником відповідача надано копію сертифікату (висновку) №1361 про настання обставин непереборної сили.

У судовому засіданні 31.01.2018 оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у червні – липні 2017 року зі станцій Сартана Донецької залізниці, Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, Підвисоке Львівської залізниці, Збраж Львівської залізниці, Терпопіль Львівської залізниці, Гуменці Південно-Західної залізниці, Одеса-порт Одеської залізниці, Кривий Ріг-Сортувальний Придніпровської залізниці, Запоріжжя-Кам’янське Придніпровської залізниці, Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці здійснювалася поставка вантажу залізничним транспортом за залізничними накладними №51133742, №51133734, №51133718, №42610535, №33548793, №33548694, №37900644, №46736377, №37884442, №33436536, №37978145, №51043586, №47405360, №38155545, №38155560, №38044772, №46797437 на адресу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (вантажоотримувач).

Вказані накладні є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення спірного вантажу, яка фактично була укладена між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Під час здійснення вказаних перевезень вантажів, було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на вищевказаних залізничних накладних, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу).

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у розмірі 42 206,91 грн. за несвоєчасну доставку за залізничними накладними №51133742, №51133734, №51133718, №42610535, №33548793, №33548694, №37900644, №46736377, №37884442, №33436536, №37978145, №51043586, №47405360, №38155545, №38155560, №38044772, №46797437.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України, статті 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення (ст. 6 Статуту).

Згідно з пунктом 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 41 Статуту передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Правила обчислення термінів доставки вантажів затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.

Згідно з пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).

Відповідно до пункту 2.4. Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).

Згідно з пунктом 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (пункт 8 Правил).

Відповідно до статті 131 Статуту претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.

Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Оскільки прострочення доставки вантажу за залізничними накладними №42610535, №33548793, №33548694, №37900644, №46736377, №37884442, №33436536, №37978145, №47405360, №38155545, №38155560, №38044772, №46797437 (відправлення зі станцій Підвисоке, Збраж, Тернопіль, Гуменці, Одеса-порт, Кривий Ріг-Сортувальний, Запоріжжя-Кам’янське, Запоріжжя-Ліве), має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за вказаними накладними у сумі 28 349,61 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вантаж за залізничними накладними №51133742, №51133734, №51133718 відправлено зі станції Сартана Донецької залізниці, вантаж за залізничною накладною №51043586 відправлено зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" посилається на те, що вантаж за залізничними накладними №51133742, №51133734, №51133718 відправлено зі станції Сартана Донецької залізниці, вантаж за залізничною накладною №51043586 відправлено зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, які знаходяться на лінії зіткнення визначено території проведення АТО, затримувались на станціях (відправлення та на шляху прямування) Донецької залізниці, через руйнування залізничної інфраструктури прямували зміненим шляхом та прибули на Придніпровську залізницю уже із порушенням терміну доставки вантажу, тому не вбачає своєї вини у порушенні строків доставки вантажу та, відповідно, покладення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, який нарахований за вказаним залізничними накладними.

В підтвердження даних обставин відповідач посилається на дефектні акти від 20.10.2014, від 09.02.2015, від 16.04.2015, в яких зазначено, що у зв'язку із порушення інфраструктури (верхньої будови колії) з причини несанкціонованого втручання в роботу залізничного транспорту, Укрзалізницею було внесено значні зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та план формування вантажних поїздів (а.с. 57-67).

Матеріалами справи підтверджується, що вагони за залізничними накладними №51133742, №51133734, №51133718, №51043586, які відправлені зі станцій Сартана та Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці прямували зміненим маршрутом, що спричинило прибуття на Придніпровську залізницю уже із порушенням строків доставки вантажу.

Так, за накладними №№ 51133742, 51133734, 51133718 вагони прийнято до перевезення на станції Сартана Донецької залізниці 22.07.2017, відправлення здійснено 23.07.2017. Далі на шляху прямування вагони затримувалися по станції Волноваха з 23.07.2017 до 24.07.2017 (при нормі доставки по Донецькій залізниці 1,2 доби (на відстань 146 км Сартана – Комиш-Зоря) вагони знаходилися 2 доби, прострочення 0,8 доби; за накладною №51043586 вагони прийнято до перевезення на станції Маріуполь Сортувальний 17.07.2017, відправлення здійснено 17.07.2017. Далі на шляху прямування вагони затримувалися по станції Волноваха 18.07.2017, по станції Зачатіївська 18.07.2017, по станції Розовка 19.07.2017 (при нормі доставки по Донецькій залізниці 1,2 доби (на відстань 140 км Маріуполь-Сортувальний – Комиш-Зоря) вагон знаходився 1,8 доби, прострочення 0,6 доби.

З наведеного вбачається, що вагони за вищезазначеними залізничними накладними після їх прийняття до перевезення затримувались як на станції відправлення, так і на шляху прямування по станціях Донецької залізниці, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції.

З урахуванням того, що вантаж за накладними №51133742, №51133734, №51133718, №51043586 (загальна сума штрафу 13 857,30 грн.) відправлявся зі станцій Сартана та Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, на території якої здійснювалась антитерористична операція (розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р, від 18.02.2015 року №128-р), місцевий господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у сумі 13 857,30 грн. (1 741,50 грн. + 5 384,80 грн. + 2 692,40 грн. + 4 038,60 грн.).

Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом частини 1 статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №085-р, в який внесено зміни розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2015 року №128-р, затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено м. Донецьк.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції Закону України від 02.09.2014 року також встановлено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідно до Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Вказаний Регламент ТПП є спеціальною нормою, яка регулює відповідні правовідносини, а тому учасники таких правовідносин повинні дотримуватись вимог, викладених у Регламенті ТПП.

Щодо сертифікату про настання обставин непереборної сили №1361, виданим Торгово-Промисловою палатою України 14.10.2014 року, копію якого надано відповідачем, апеляційний господарський суд зазначає, що вказаний сертифікат ТПП України, виданий ДП "Донецька залізниця", засвідчує настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні законодавчих актів України щодо справлення та сплати податків та обов'язкових платежів.

Таким чином, в матеріалах справи відсутній Сертифікат ТПП України, який би міг бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо вчасної доставки вантажу за спірними залізничними накладними.

Надані відповідачем дефектні акти, інформація про дислокацію та стан вагонів, не є належними доказами в підтвердження наявності обставин непереборної сили як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо вчасної доставки вантажу (порожніх вагонів), внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення штрафу за накладними №51133742, №51133734, №51133718, №51043586 у сумі 13 857,30 грн. апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими.

Крім того, відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №863/5084, в графі 49 "Відмітки залізниці", яка заповнюється залізницею. Заповнюються наступні відомості:

1. Повідомлення одержувача про прибуття вантажу;

2. За необхідності вказуються:

охорона залізниці, якщо вантаж підлягає обов'язковій охороні залізницею;

відмітки про результати перевірки вантажу під час видачі, складання актів із зазначенням станції, яка склала акт;

причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки;

відомості про переадресування вантажу, зміну одержувача тощо.

Графи 49 залізничних накладних №51133742, №51133734, №51133718, №51043586 (а.с. 13, 14, 15, 24) не містять відомостей залізниці про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується також із доводами апелянта про те, що відповідач, в порушення Правил оформлення перевізних документів, не вказав причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача в частині стягнення передбаченого частиною 1 статті 116 Статуту залізниць України штрафу за несвоєчасну доставку вантажів за залізничними накладними №51133742, №51133734, №51133718, №51043586 у сумі 13 857,30 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф за несвоєчасну доставку порожніх вагонів у червні – липні 2017 року за залізничними накладними №51133742, №51133734, №51133718, №42610535, №33548793, №33548694, №37900644, №46736377, №37884442, №33436536, №37978145, №51043586, №47405360, №38155545, №38155560, №38044772, №46797437 у сумі 42 206,91 грн.

За викладеного апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта про помилковість висновків місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 13 857,30 грн.

Апеляційний господарський суд вважає помилковим послання місцевого господарського суду на постанову Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі №904/8843/15 (3-786гс17), оскільки вказаною постановою відмовлено у задоволенні заяви з підстав відсутності факту неоднакового застосування положень матеріального права, тому вказана постанова не є висновком Верховного Суду України щодо застосування норми права відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017).

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта, наведеними в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні позовних вимог у сумі 13 857,30 грн. та прийняття нового рішення в цій частині про задоволення позову про стягнення штрафу у сумі 13 857,30 грн.

У зв’язку з тим, що апеляційний господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми 13 857,30 грн., судовий збір за розгляд позовних вимог у сумі 526,00 грн. також підлягає стягненню з відповідача (пропорційно розміру позовних вимог, в яких місцевим господарським судом було відмовлено та задоволено апеляційним господарським судом).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2017 у справі №904/8384/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2017 у справі №904/8384/17 скасувати в частині відмови у стягненні штрафу у сумі 13 857,30 грн. та судового збору у сумі 526,00 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Українська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 13 857,30 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, витрати по сплаті судового збору у сумі 526,00 грн., про що видати наказ.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2017 у справі №904/8384/17 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Українська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 760,00 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 01.02.2018.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко