Постанова № 71944928, 23.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 925/1063/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Суліма В.В.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання : Цибульському Р.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.01.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Угнівенка Анатолія Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2017 (повний текст якого складено 31.10.2017) у справі №925/1063/17 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Угнівенка Анатолія Васильовича

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хрещатик 200",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради,

про усунення перешкод в користуванні нерухомістю,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Угнівенко Анатолій Васильович звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хрещатик 200", в якому (з урахуванням здійснених уточнень позовних вимог) просив: усунути перешкоди у користуванні позивачем орендованими підвальними приміщеннями (загальною площею 89,40 кв.м.) з № 2 по № 7 в 9-ти поверховому будинку № 200 по вулиці Хрещатик міста Черкаси (юридична адреса орендованих приміщень: м.Черкаси, вул. Хрещатик, 200/1), шляхом зобов'язання відповідача провести демонтаж навісного замка розташованого з внутрішньої сторони вхідних (міжкімнатних) дверей що знаходяться всередині орендованих позивачем підвальних приміщень (з № 2 по № 7 загальною площею 89,4 кв.м.) та через підвальне приміщення "№ 6" площею 51,3 кв.м. (яке є частиною загальної площі 89,4 кв.м.) поєднують орендовані позивачем підвальні приміщення (з № 2 по № 7) із підвальним приміщенням що належить позивачу на праві власності, при цьому на Плані житлових приміщень - ("Додаток № 1 до Договору оренди № 1928") - двері розташовані з боку вулиці Смілянська, біля цифрового показника довжини стіни "3.08".

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.07.2015 позивач уклав із Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради Договір оренди об'єкта нерухомості № 1928 за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 200/1, орендованим об'єктом нерухомості є підвальне приміщення, власником якого є Черкаська міська рада. Позивач вчасно та в повному об'ємі сплачує орендну плату, заборгованості не має, однак у грудні 2015 року працівниками ОСББ «Хрещатик 200» було неправомірно заблоковано двері до підвального приміщення, яке орендує позивач і станом на сьогоднішній день позивач не має взагалі ніякого доступу до орендованого підвального приміщення. На звернення позивача стосовно усунення перешкод у користуванні орендованим підвальним приміщенням відповідач не реагує і аргументує свою позицію тим що нібито відповідач є власником цього підвалу, а не Черкаська міська рада.

Відповідач у запереченнях на позов вказував про те, що представники позивача і Департаменту не оглядали разом із відповідачем спірне приміщення, тому відповідачу незрозуміло, де саме висить замок; якщо замок дійсно на дверях між орендованим приміщенням і підвальним приміщенням літ А-9, то незрозуміло хто повісив той замок і чому претензії до відповідача, адже відповідно до пояснень представника позивача, замок навішений із внутрішньої сторони орендованого приміщення, тому всі претензії до орендодавця, який повинен надати в оренду приміщення із входом; позивач намагається отримати доступ до підвального приміщення, яке є власністю ОСББ; вважає, що позивач обрав неправильний спосіб врегулювання своєї проблеми; позивач не довів належними доказами, що саме відповідач здійснює перешкоди у користуванні нерухомістю, а тому вважає, що ОСББ не може бути відповідачем у цій справі.

Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради в письмових поясненнях по справі наголошував на тому, що нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Черкаська обл.., м. Черкаси, вул.. Хрещатик, 200/1, є об'єктом міської комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.05.2015 (серія СТА 348688) та внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 9728003). Відповідно до договору оренди від 17.07.2015 об'єкт оренди передано в оренду позивачу. Крім того, Актом обстеження підвального приміщення зафіксовано, що позивачем орендоване приміщення використовується не за цільовим призначенням, а використовується як допоміжне приміщення та не має вільного доступу для використання, тобто заблоковане, а доступ до приміщення здійснюється тільки з дозволу голови ОСББ.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.11.2017 (повний текст якого складено 31.10.2017) у справі №925/1063/17 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволення позову мотивовано тим, що позивачем не доведено і належними доказами не підтверджено, що саме відповідач перешкоджає позивачу у реалізації свого права на правомірне користування об'єктом оренди - підвальними приміщеннями з № 2 по № 7 в 9-ти повер ховому будинку за адресою: місто Черкаси, вулиця Хрещатик, 200/1. Позивач не довів і належними доказами не підтвердив, що замок на дверях, які з'єднують орендоване позивачем приміщення із приміщенням, що належить позивачу на праві власності (навішений із внутрішньої сторони орендованого приміщення) навісив саме відповідач та що саме він повинен його демонтувати. Позивач не заперечив доводи представника відповідача про те, що орендоване позивачем приміщення межує із підвальним приміщенням, яке належить ОСББ та в якому проходять загальнобудинкові комунікації.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа - підприємець Угнівенко Анатолій Васильович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2017 (повний текст якого складено 31.10.2017) у справі №925/1063/17 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, апелянт в апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що спосіб усунення перешкод у користуванні нерухомістю (згідно заяви від 30.10.2017) - є самим оптимальним та правильним із всіх можливих способів захисту. Крім того, фактично відповідач навісив замок не тільки на вхідні міжкімнатні двері, що знаходяться всередині орендованих позивачем підвальних приміщень, а також навісив замок на вхідний тамбур у підвальне приміщення, який розташований з лівого боку від входу в під'їзд № 5 з тильної сторони будинку № 200 по вул.. Хрещатик в м.Черкаси (у дворі будинку № 200), внаслідок чого відповідач позбавив позивача доступу у орендовані підвальні приміщення через інший (додатковий, запасний) вхід, заблокувавши для будь-кого будь-яку можливість проходу у підвал. Відповідач, відповідно до статуту та згідно вимог законодавства є балансоутримувачем житлового комплексу по вул.. Хрещатик, 200 у м.Черкаси, а тому виключно відповідач та уповноважені відповідачем особи мають безпосередній доступ до підвальних приміщень будинку № 200 і можливість обмеження такого доступу для третіх осіб шляхом навішування замків на всі вхідні двері зовнішніх тамбурів, а також на міжкімнатні двері, до яких мають доступ через проходи в підвальних приміщеннях, які ще не облаштовані міжкімнатними дверями. Специфіка підвальних приміщень, що розташовані в будинку № 200 по вул.. Хрещатик м.Черкаси полягає у тому, що проходи між цими підвальними приміщеннями не завжди, а тільки в деяких місцях облаштовані міжкімнатними дверима, а тому до всіх без виключення підвальних приміщень має доступ тільки та особа, яка має ключі від зовнішніх вхідних тамбурів будинку, а єдиною особою, яка контролює ключі від зовнішніх вхідних тамбурів - є відповідач. Вхід до орендованого позивачем приміщення заблоковано замком із внутрішньої сторони міжкімнатних дверей. Актом від 18.03.2016 встановлено, що орендоване приміщення використовується як допоміжне приміщення, при цьому, єдиним, хто має вільний доступ до орендованого приміщення є відповідач. Також, Актом від 18.03.2016 встановлено, що орендоване приміщення не має вільного доступу для використання - заблоковане, і позивач вважає, що вказані дії здійснені відповідачем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Угнівенка Анатолія Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2017 (повний текст якого складено 31.10.2017) у справі №925/1063/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Угнівенка Анатолія Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2017 (повний текст якого складено 31.10.2017) у справі №925/1063/17 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд призначено на 23.01.2018 (ухвала отримана позивачем згідно поштового повідомлення про вручення 1800303090460, 1800195269491; відповідачем - 1800195356777, третьою особою - 1800195358451).

В судовому засіданні 23.01.2018 представник скаржника (позивача) доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради - в судове засідання 23.10.2018 представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У відповідності до п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 17.07.2015 Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради (як орендодавець) та фізична особа - підприємець Угнівенко Анатолій Васильович (орендар) уклали договір оренди об'єкта нерухомості № 1928, далі - Договір оренди, в порядку та на умовах якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що належить до міської комунальної власності на підставі рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 № 3-531 "Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління". Орендованим об'єктом нерухомості є підвальне приміщення з № 2 по № 7 загальною площею 89,4 кв.м. в 9-поверховому будинку по вулиці Хрещатик, 200/1 в м. Черкаси.

Відповідно до пункту 2.1. об'єкт передається орендарю для фізкультурно-спортивного закладу під проведення занять різними видами спорту.

Цей Договір оренди укладений на термін з 20.07.2015 по 20.06.2018.

В Договорі оренди додатками до нього названі: план приміщення, акт прийому-передачі, розрахунок орендної плати.

До Договору доданий План нежитлових приміщень квартирного (багатоповерхового) будинку літера А-9 по вул. Хрещатик, 200/1, підвал площею 89,40 кв.м.

Відповідно до Акту приймання-передачі об'єкта нерухомості від 17.07.2017, орендодавець на підставі укладеного Договору передав, а орендар прийняв в оренду терміном з 20.07.2015 по 20.06.2018 наведені основні інженерно-технічні показники об'єкта та вказано, що приміщення передається у задовільному санітарно-технічному стані.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 20.05.2015, нежитлове приміщення, а саме: приміщення підвалу з № 2 по № 7 загальною площею 89,4 кв.м. літ. А-9 в м. Черкаси по вул. Хрещатик, 200/1 належить до комунальної власності, власником є Черкаська міська рада.

Вказані відомості підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.05.2015.

Позивачем до матеріалів справи додано Акт обстеження підвального приміщення від 18.03.2016 згідно договору оренди № 1928 від 17.07.2015, затверджений Директором Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради 27.03.2016, в якому комісією у складі представників Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради та представника ФОП Угнівенка А.В., з метою обстеження та виявлення фактів перешкод у використанні орендованого приміщення загальною площею 89,40 кв.м. по вул.. Хрещатик, 200/1, м.Черкаси, проведено обстеження, за результатами якого зроблено висновок, що орендоване приміщення за вищевказаною адресою використовується не за цільовим призначенням, а використовується як допоміжне приміщення та не має вільного доступу для використання, тобто заблоковане. Доступ до приміщення здійснюється тільки з дозволу голови ОСББ у робочі дні, у вихідні дні - доступ до приміщення неможливий. Крім того, у акті міститься примітка, що голова ОСББ відмовився підписувати вказаний акт.

За твердженням позивача, у грудні 2015 року працівниками відповідача неправомірно заблоковані двері до підвального приміщення, яке орендує позивач, у зв'язку з чим він не має ніякого доступу до орендованого підвального приміщення. також позивач стверджує, що факт наявності перешкод у користуванні предметом оренди підтверджений у Акті обстеження підвального приміщення від 18.03.2016, складеному представниками позивача та Департаменту за результатами огляду на місці, в якому вказано, що за результатами обстеження встановлено, що орендоване приміщення за вищевказаною адресою використовується не за цільовим призначенням - для фізкультурно-спортивного закладу, а використовується як допоміжне приміщення та не має вільного доступу для використання, тобто - заблоковане. Доступ до приміщення здійснюється тільки з дозволу голови ОСББ у робочі дні, у вихідні дні - доступ до приміщення неможливий.

Оскільки на звернення позивача щодо усунення перешкод у користуванні орендованим підвальним приміщенням відповідач не реагував і навішений ним замовк не зняв, а тому позивач не може користуватися орендованим приміщенням та просить судовим рішенням усунути перешкоди у користуванні цим підвальним приміщенням.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, судом підлягає захисту право особи, що порушене іншими особами, чи не визнається.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) та ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент апеляційного провадження), що саме відповідач перешкоджає позивачу у реалізації свого права на правомірне користування об'єктом оренди - підвальними приміщеннями з № 2 по № 7 в 9-ти повер ховому будинку за адресою: місто Черкаси, вулиця Хрещатик, 200/1, як не довів, що замок на дверях, які з'єднують орендоване позивачем приміщення із приміщенням, що належить позивачу на праві власності (навішений із внутрішньої сторони орендованого приміщення) навісив саме відповідач, у зв'язку з чим відсутні обумовлені законом підстави для зобов'язання відповідача провести демонтаж навісного замку.

Крім того, доводи скаржника про те, що Актом від 18.03.2016 встановлено, що орендоване приміщення використовується як допоміжне приміщення, при цьому, єдиним, хто має вільний доступ до орендованого приміщення є відповідач, а також те, що орендоване приміщення не має вільного доступу та використання заблоковане, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки даний Акт не містить фіксування факту, що саме відповідачем та/або за його вказівкою здійснено навішування замків на спірне майно, як не містить і відомостей про те, яким чином заблоковане спірне приміщення, а тому, наведений акт не приймається судом в якості доказу в підтвердження того, що перешкоди у користуванні орендованим приміщенням виникли саме в результаті дій відповідача.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що право позивача на подачу позову та вчинення інших процесуальних дій в межах справи - є його правом, яким він наділений з метою доведення своїх вимог належними та допустимими доказами. Проте, під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що саме внаслідок дій відповідача порушені права позивача на користування спірним приміщенням.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2017 (повний текст якого складено 13.11.2017) у справі №925/1063/17 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Угнівенка Анатолія Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2017 (повнй текст якого складено 13.11.2017) у справі №925/1063/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2017 (повнй текст якого складено 13.11.2017) у справі №925/1063/17 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Угнівенка Анатолія Васильовича.

4. Матеріали справи №925/1063/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.01.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Сулім

С.А. Гончаров