Рішення № 71944915, 30.01.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2018 р. Справа № 918/877/17

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до Національного університету водного господарства та природокористування про стягнення 9 393 грн. 58 коп.,

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 2 січня 2018 року № 5;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 3 лютого 2016 року № 001-229.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) при розгляді судової справи здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер d8135844с1.

У судовому засіданні 30 січня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі – Управління) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Національного університету водного господарства та природокористування (далі – Університет) 9 393 грн. 58 коп. збитків (суми надміру виплаченої застрахованій особі – працівнику відповідача ОСОБА_3 пенсії у період з 2 листопада 2006 року по 30 вересня 2016 року). Позов обґрунтовано приписами статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статтями 1166, 1212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та твердженнями про виплату пенсіонеру ОСОБА_3, працівнику відповідача, 9 393 грн. 58 коп. пенсійних коштів надміру, внаслідок надання відповідачем (страхувальником) до територіального органу Пенсійного Фонду України некоректної звітності за 2001 рік щодо нарахованої заробітної плати по вищезазначеній застрахованій особі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року позовну заяву Управління від 12 грудня 2017 року № 12939/11 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/877/17 на підставі статті 64 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та призначено її до розгляду на 10 січня 2018 року.

9 січня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Університету на позовну заяву від 5 січня 2018 року № 001-14 (а.с. 20-21), в якому останній заперечив проти задоволення вимог Управління з огляду на те, що виплата пенсії працівникові відповідача – ОСОБА_3 у завищеному розмірі відбулася внаслідок дій самого позивача, яким вказані виплати протягом 10 років здійснювалися без урахуванням поданого Університетом у встановленому законом порядку відповідного коригуючого звіту від 15 січня 2007 року.

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року розгляд справи відкладено на 30 січня 2017 року для розгляду вимог Управління за правилами ГПК України (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) у порядку спрощеного позовного провадження.

25 січня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Управління на відзив від 24 січня 2018 року № 898/11 (а.с. 74), у якій позивач зазначив, що дані персоніфікованого обліку застрахованої особи – ОСОБА_3 для призначення останній пенсії були взяті позивачем станом на 9 січня 2018 року, а саме на момент звернення вищезазначеної особи до Управління з відповідною заявою, коли Університетом ще не було подано коригуючого звіту щодо цієї застрахованої особи.

У судовому засіданні 30 січня 2018 року представник позивача підтримав вимоги, вкладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти задоволення позову Управління заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 5 січня 2018 року № 001-14.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 було затверджено Порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі – Порядок). Даний Порядок зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, з 21серпня 2004 року набрав чинності та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

У пункті 1.1 Порядку вказано, що останній відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" врегульовує правила формування та подання до територіальних органів Пенсійного фонду України (управлінь цього фонду в районах, містах, районах у містах) відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (так званий "персоніфікований облік"). Органи Пенсійного фонду України ведуть облік застрахованих осіб та персоніфікований облік відомостей про суми заробітної плати (доходу) та облік сплати страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розміру за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що звітність страхувальників до системи персоніфікованого обліку подається, зокрема, у такому порядку та в такі строки:

1) один раз на рік до 1 квітня поточного року страхувальник подає до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік;

2) протягом поточного року в комплекті документів, необхідних для призначення пенсії, страхувальник подає до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації усі відсутні у системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб (далі – СПОВ) відомості про застраховану особу заявника за період роботи у страхувальника до дати формування заяви на призначення пенсії;

3) у разі виявлення недостовірних відомостей, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних звітів про застраховану особу.

Також, пунктом 1.3 Порядку передбачено, що електронні носії з первинною звітністю до СПОВ формуються страхувальником з використанням спеціального комплексу програм "АРМ-Р", актуальні версії якого безкоштовно надаються страхувальникам у територіальному органі Пенсійного фонду України за місцем реєстрації. Страхувальники, у яких кількість найманих працівників перевищує п'ять осіб, надають відомості в електронному вигляді та обов'язково в комплекті із завіреними підписом керівника та скріпленими печаткою документами у паперовому вигляді.

На підставі поданого документу з позначкою "коригуюча" у СПОВ відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості, що подані страхувальником у документі з позначкою "коригуюча". Коригування відомостей облікової картки застрахованої особи здійснюється за будь-які роки функціонування СПОВ тільки на підставі наданих у встановленому порядку документів страхувальника.

Згідно пункту 1.7 Порядку відомості, які містить СПОВ, використовуються територіальними органами Пенсійного фонду України для:

- підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- обчислення страхових внесків;

- визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат;

- визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат;

- надання застрахованій особі на її вимогу.

Однією з форм первинної звітності для СПОВ є форма "Індивідуальні відомості про застраховану особу" або скорочено "Індані" (додаток 5 до Порядку).

Розділом 8 Порядку визначено вимоги до формування вказаної форми "Індані".

Згідно з пункту 8.1. Порядку значення реквізитів форми "Індані" визначаються виходячи з категорії застрахованої особи, до якої належить особа.

Згідно з пунктом 8.3 Порядку формування реквізитів форми "Індані" здійснюється за такими правилами.

Реквізит 01. Звітний рік: зазначається рік (чотири цифри), за який подаються відомості про застраховану особу, тобто, рік, у якому нараховано заробітну плату, інше грошове забезпечення, дохід.

Реквізит 02. Номер облікової картки застрахованої особи: вноситься десяти розрядний номеру облікової картки фізичної особи, що відповідає ідентифікаційному коду згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Реквізити 03, 04, 05. Прізвище, ім'я, по батькові: вносяться відповідно до даних паспорта застрахованої особи.

Реквізит 06. Тип форми - позначка "Х": вноситься у клітинку відповідного варіанту:

- початкова, коли за певний звітний рік форма подається вперше;

- коригуюча, коли необхідно внести зміни до раніше поданих відомостей за певний звітний рік (при цьому у форму вносяться значення усіх необхідних реквізитів, включаючи й відкориговані);

- скасовуюча, коли потрібно повністю скасувати відомості поданого раніше звіту за певний звітний рік (при цьому вносяться значення тільки таких реквізитів: звітний рік по нарахуванню заробітної плати (доходу), номер облікової картки застрахованої особи, скорочена назва страхувальника, за необхідності код підстави для обліку спеціального стажу;

- призначення пенсії - в разі подання заяви на пенсію для додаткового обліку даних про застраховану особу за період, що минув після останнього звіту.

Реквізит 08. Код категорії застрахованої особи: зазначається згідно з Таблицею відповідності, наведеною у додатку 2 до Порядку, зокрема, для застрахованої особи, яка є найманим працівником, вноситься значення коду, що дорівнює 1.

Реквізит 09. Коротка назва категорії застрахованої особи: вноситься згідно вказаної Таблиці відповідності.

Реквізити 10, 11. Код та коротка назва об'єкта нарахування страхових внесків: вноситься, також, згідно вказаної Таблиці відповідності.

Реквізити 12, 13, 14, 15. Суми нарахованих страхових внесків за звітний рік:

Реквізит 12. Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - за ставками на фактичні витрати на оплату праці.

Реквізит 13. Сума страхового внеску за ставкою на фактичні витрати на оплату праці відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Реквізит 14. Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - за ставками від заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Реквізит 15. Сума страхового внеску за ставкою від заробітної плати (доходу) застрахованої особи відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Реквізит 16. Назва страхувальника: коротка назва згідно з реєстраційними даними у Пенсійному фонді України.

Реквізит 17. Сума нарахованої заробітної плати (доходу): Усього - у поля колонки (щомісячно): для застрахованих осіб, які належать, зокрема, до категорії з кодом 1 вносяться щомісячні загальні суми фактично нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) працівника, що включають виплату винагороди фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також, суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності. До зазначених сум слід, також, включати кошти, нараховані за дні відпустки. Суми коштів, нараховані за щорічні та додаткові відпустки, вносяться до поля відповідного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у цьому місяці. Суми, що припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються до поля наступного місяця.

Суми заробітної плати (доходу) мають бути враховані у місяці, за який вони нараховані.

Реквізит 18. Сума нарахованого заробітку, грошового забезпечення (доходу), що враховується для пенсії: вноситься у поля колонки (щомісячно).

Реквізит 19. Сума виплат з тимчасової непрацездатності: вноситься до поля відповідного місяця тільки в сумі, що припадає на дні тимчасової непрацездатності у цьому місяці. Суми, що припадають на дні тимчасової непрацездатності в наступному місяці, включаються до поля наступного місяця.

Реквізит 20. Сума внеску із заробітної плати (доходу): у поля колонки вносяться місячні суми внеску із заробітної плати, грошового забезпечення (доходу) застрахованої особи.

Реквізит 21. Усього повних днів стажу: у поля колонки вноситься, зокрема, для застрахованих осіб, які належать до категорії з кодом 1 - кількість днів (щомісячно) згідно з першоджерелами та правилами обліку праці.

Реквізит 22. Сумарні показники: у поля цього рядка вносяться значення розраховані як суми місячних значень реквізитів 17, 18, 19, 20, 21.

Реквізит 23. Початок трудових відносин. для застрахованих осіб, які належать до категорії з кодом 1 - дата прийому на роботу, якщо застрахована особа почала працювати у звітному році, або дата початку звітного року для особи, яка працювала у попередньому році і не переривала трудові відносини.

Реквізит 24. Кінець трудових відносин: для застрахованих осіб, які належать до категорії з кодом 1 - дата звільнення з роботи, якщо застрахована особа звільнилася у звітному році, або дата закінчення звітного року для особи, яка працювала у попередньому році.

Реквізит 25. Відомості про загальний стаж у межах періоду трудових відносин: для застрахованих осіб, які належать до категорії з кодом 1 - вноситься кількість повних місяців і днів згідно з діючими правилами обліку праці.

Реквізит 26. Код підстави для обліку спеціального стажу: відповідний код (згідно із зафіксованими на виробництві умовами праці) із діючого у системі СПОВ довідника кодів підстав, що дають право на застосування пільг при визначенні пенсії для застрахованої особи, в інтервалі звітного року. Персоніфікований облік заробітної плати застрахованих осіб, для яких у звітному році одночасно є декілька підстав для визначення відповідних пенсійних прав, у тому числі згідно з Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", здійснюється окремими звітними документами за формою "Індані" з урахуванням наступних ключових вимог. Якщо особа в одному і тому ж звітному році мала заробітну плату, нараховану за науково-технічну діяльність, та заробітну плату або винагороду у цій же установі, які не відносяться до науково-технічної діяльності, то на таку особу бухгалтерією формуються два окремі звіти "Індані". При цьому, у першому звіті зазначаються відомості про заробітну плату та підстава для спеціального стажу, що віддзеркалюють науково-технічну діяльність, а у другому звіті на зазначену особу вносяться тільки відомості про заробітну плату або винагороду, які не відносяться до науково-технічної діяльності.

Реквізит 27. Місяць завершення спеціального стажу: номер місяця, з якого згідно з наказом особа перейшла на роботу з іншими умовами праці або звільнилася з роботи.

Реквізит 28. Варіант необхідної одиниці виміру та фактична тривалість спеціального стажу за кодом підстави: заповнюється один із можливих показників фактичної тривалості стажу для конкретної підстави за умовами праці, тобто: кількість місяців і днів або годин і хвилин або нормозмін в залежності від діючого обліку праці у страхувальника в звітному періоді для конкретної застрахованої особи.

Реквізит 29. Норма тривалості роботи для її зарахування за повний рік стажу: вказується кількість відповідних одиниць виміру спеціального стажу, в яких проставлена його фактична тривалість для конкретної підстави за умовами праці.

Реквізит 33. Дата: вноситься дата заповнення бланку.

Згідно з п. 8.4. Порядку бланк завіряється підписами керівника та бухгалтера і засвідчується печаткою страхувальника.

Таким чином, всі дані про заробітну плату застрахованих осіб, поданих страхувальниками зберігаються у Центральному сховищі Пенсійного фонду України. За умови співпадіння основних реквізитів індивідуальних відомостей на застраховану особу у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості. Така заміна відбувається тільки на центральному рівні. У випадку, коли основні реквізити індивідуальних відомостей на застраховану особу не співпадають, у Центральному сховищі Пенсійного фонду України залишаються актуальними обидва документи, що призводить до недостовірного відображення розміру заробітної плати застрахованої особи, а саме подвоєнню заробітної плати за період співпадіння по обох звітах.

Судом встановлено, що на обліку в Управлінні перебуває та отримує пенсію за віком ОСОБА_3 – застрахована особа Університету.

Відповідачем 12 березня 2002 року було складено та, в подальшому, подано позивачеві звіт: Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_3, з кодом типу ставки "1" (на загальних підставах) та ознакою "трудова книжка особи знаходиться у цього страхувальника" за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року на загальну суму 7 592 грн. 35 коп. з позначкою "Початкова", згідно з якими відомості про спеціальний стаж відсутні (а.с.22).

Водночас 15 січня 2007 року Університетом було складено та, в подальшому, подано позивачу звіт: Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_3 з кодом типу ставки "1" (на загальних підставах) та ознакою "трудова книжка особи знаходиться у цього страхувальника" за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року на загальну суму (для пенсії) 7 219 грн. 00 коп. з позначкою "Коригуюча", з даними про наявність спеціального стажу повністю протягом 12 місяців звітного року (а.с. 23).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Управління посилалося на те, що після подання відповідачем другого з цих звітів у СПОВ не відбулася технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року на актуальні відомості за наведений період, у зв’язку з чим було враховано як суми нарахованого заробітку за наявності спеціального стажу (з форми звітності - а.с. 23), так і суми нарахованого заробітку за відсутності спеціального стажу (з форми звітності - а.с. 22). Тобто, за вказаний період часу по застрахованій особі ОСОБА_3 в автоматичному режимі відбулося додавання одне до одної щомісячних сум заробітної плати (доходу) за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року за даними обох вказаних звітів.

Посилаючись на наведені обставини, а також враховуючи подання відповідачем позивачеві двох звітів Індивідуальні відомості по працівнику ОСОБА_3 з кодом типу ставки "1" (на загальних підставах) за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року на загальну суму 7 592 грн. 35 коп. та з кодом типу ставки "1" (на загальних підставах) за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року на загальну суму (для пенсії) 7 219 грн. 00 коп., що призвело до завищення суми заробітної плати застрахованої особи ОСОБА_3 за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року, внаслідок чого цій фізичній особі була призначена завищена за розміром пенсія та виплачено за період з 2 листопада 2006 року по 30 вересня 2016 року надміру 9 393 грн. 58 коп. пенсійних виплат (пенсії), Управління просило суд стягнути з Університету вищезазначену суму збитків (надміру виплаченої застрахованій особі – працівнику відповідача ОСОБА_3 пенсії).

Згідно статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці – підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок – це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище – наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог частини 2 статті 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відтак, виходячи з положень статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Водночас саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки з заподіяними збитками.

У той же час позивачем у встановленому законом порядку не було доведено належними і допустимими доказами факту неправомірності дій відповідача, що полягали у поданні Управлінню двох звітів Індивідуальні відомості по працівнику ОСОБА_3 з кодом типу ставки "1" (на загальних підставах) за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року на загальну суму 7 592 грн. 35 коп. та з кодом типу ставки "1" (на загальних підставах) за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року на загальну суму (для пенсії) 7 219 грн. 00 коп., що, за твердженням позивача, призвело до завищення суми заробітної плати застрахованої особи ОСОБА_3 за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року, обов’язкова наявність якого передбачена статтею 1166 ЦК України, а також факту видачі Університетом недостовірних документів в розумінні статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки у своєму позові Управління посилалося лише на факт подання відповідачем коригуючого звіту з відображенням даних, відмінних від початкового звіту від 12 березня 2002 року. Так, у позовній заяві Управління відсутні будь-які посилання, а також нормативно-правове і документальне підтвердження того, що подання відповідачем позивачеві двох звітів Індивідуальні відомості по застрахованій особі ОСОБА_3, з кодом типу ставки "1" (на загальних підставах) за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року на загальну суму 7 592 грн. 35 коп. та з кодом типу ставки "1" (на загальних підставах) за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року на загальну суму (для пенсії) 7 219 грн. 00 коп., є порушенням будь-якого пункту Порядку або ж будь-якої норми чинного законодавства України у галузі пенсійного забезпечення.

Слід також зазначити, що згідно приписів Порядку тип форми звіту про індивідуальні відомості застрахованої особи з позначкою "Коригуюча" подається саме при виникненні необхідності внести зміни до раніше поданих відомостей за певний звітний рік (при цьому у форму вносяться значення усіх необхідних реквізитів, включаючи й відкориговані), як і було вчинено Університетом. Проте Порядком не передбачено будь-яких заборон щодо можливості подання страхувальником коригуючих відомостей щодо наявності в застрахованої особи спеціального стажу. Водночас даним Порядком передбачено подання відповідних скасовуючих відомостей лише у разі необхідності повного скасування відомостей поданого раніше звіту за певний звітний рік, а не виникнення потреби коригування таких відомостей.

Суд також звертає увагу на положення частини 1 статті 1172 ЦК України, згідно яких юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 14 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Статтею 1651 цього Кодексу встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, за подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених Законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" і Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", у вигляді накладення штрафів на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

Згідно зі статтею 2442 наведеного Кодексу органи Пенсійного фонду України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані, зокрема, з порушеннями законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, поданням недостовірних відомостей, що використовуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 1651).

Проте позивачем не було доведено належними і допустимими доказами факту порушення колишніми чи діючими працівниками відповідача вищенаведених норм та притягнення останніх до встановленої законом відповідальності.

Крім того, позивачем не доведено, власне, недостовірності будь-яких відомостей, що містить у собі звіт Індивідуальні відомості по застрахованій особі ОСОБА_3 з кодом типу ставки "1" (на загальних підставах) за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року на загальну суму 7 592 грн. 35 коп. Зокрема, не доведено необґрунтованості здійснення відповідачем нарахувань по вказаній застрахованій особі за період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року заробітку у загальній сумі 7 592 грн. 35 коп. за роботу, яка не відносяться до науково-технічної діяльності, у зв’язку з відсутністю у матеріалах справи будь-яких даних про відповідні первинні підтверджуючі документи відповідача щодо обґрунтованості таких нарахувань, актів перевірки, а також документів, що підтверджують отримання у спірному звітному році ОСОБА_3 заробітної плати, нарахованої, зокрема, за науково-технічну діяльність, тощо.

Також не беруться судом до уваги посилання позивача на положення статті 1212 ЦК України з огляду на те, що вказаною нормою передбачено обов’язок особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно. У той же час саме Управління обґрунтовувало свої вимоги безпідставним набуттям спірної суми грошових коштів не відповідачем – Університетом, а його застрахованою фізичною особою – ОСОБА_3

Твердження позивача щодо того, що дані персоніфікованого обліку застрахованої особи – ОСОБА_3 для призначення останній пенсії були взяті позивачем станом на 9 січня 2018 року, а саме на момент звернення вищезазначеної особи до Управління з відповідною заявою, коли Університетом ще не було подано коригуючого звіту щодо цієї застрахованої особи, також визнаються судом необгрунтованими, оскільки, як вбачається з наявного у матеріалах справи протоколу від 26 лютого 2007 року № 1627 (а.с. 7), відповідне рішення про нарахування ОСОБА_3 пенсійних виплат було прийнято позивачем лише 26 лютого 2007 року, тобто більш ніж через місяць після подання відповідачем відповідного коригуючого звіту.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту протиправності дій відповідача (зокрема, його колишніх чи діючих посадових осіб) по завданню спірної суми збитків, вини Університету у завданні цих збитків, а також фактичного наявного обґрунтованого їх розміру, у зв’язку з чим у задоволенні вимог Управління слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "31" січня 2018 року

Суддя Церковна Н.Ф.