Рішення № 71944573, 25.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2018Справа № 910/20393/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про стягнення 49000,00 грн.,

Представники:

від позивача Волобоєва Т.В. (за дов.)

від відповідача Медведенко Т.М. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 49000,00 грн. в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. Позивач визначив розмір страхового відшкодування на підставі звіту № 19/02-16 від 06.02.2016 про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих внаслідок ушкодження транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 60820,28 грн..

Суд своєю ухвалою від 21.11.2017 порушив провадження у справі № 910/20393/17.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з таких підстав:

- позивач не надав доказів сплати відповідних страхових платежів (платіж 1 та 2), відповідно не підтверджено набрання чинності договором страхування на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 23.01.2016;

- під час визначення розміру страхового відшкодування слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу. Так, відповідно до звіту № 19/02-16 від 06.02.2016 про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих внаслідок ушкодження транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 25183,88 грн..

У свою чергу позивач зазначив, що під час виплати керувався розділом 2 договору страхування, відповідно до умов якого, страхове відшкодування сплачується без застосування коефіцієнту фізичного зносу.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

13.10.2015 приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) уклали договір страхування (далі - Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля «Лексус», державний номер НОМЕР_1.

Строк Договору-1 визначено з 00.00 год. 13.10.2015 до 24.00 год. 12.10.2016, і він набирає чинності з 00.00 год. дня, наступного за днем надходження першого платежу в розмірі 14146,25 грн., але не раніш дати початку строку дії. Даний платіж позивачем було отримано 09.10.2015, що підтверджується випискою по рахунку. Отже, Договір-1 набрав чинності з 13.10.2015.

23.01.2016 в місті Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, та автомобіля «Лексус», державний номер НОМЕР_1.

Згідно з постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 31.03.2016 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_4.

Майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, застраховані приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» за полісом АЕ/4516559 (далі Договір-2). Умовами Договору-2 передбачено ліміт за шкоду майну у розмірі 50000,00 грн., франшизу - 1000 грн..

Зазначена вище подія, відповідно до норм чинного законодавства України, була визнана страховим випадком, про що складено страхові акти, за яким до виплати підлягає 56416,00 грн., з яких: 27858,72 грн. зараховані як частина несплаченої страхової премії за Договором-1, а 28556,28 грн. підлягає перерахуванню фізичний особі-підприємцю Булахову Д.В..

Позивач заявив до стягнення з відповідача 49000,00 грн. (50000,00 ліміт відповідальності - 1000 франшиза).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані окремими законодавчим актом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Крім Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ці відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них (ч. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Водночас, цією ж статтею визначено, що якщо норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Отже, в даному випадку питання конкуренції рівнозначних за юридичною силою законодавчих актів врегульовано за законодавчому рівні, визначивши Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спеціальним. Виходячи з принципу верховенства спеціальних норм над загальними нормами, при конкуренції норм до правовідносин у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підлягають застосуванню правові механічними, визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обсяг прав, які набуває страховик, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, передбачено ст. 993 ЦК України, якою встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зміст даної статті дублює положення ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування» і визначає можливість виникнення у страховика права регресу до заподіювача страхувальнику шкоди (суброгація).

Однак, даними нормами не визначено межі відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто розмір страхової суми, яку страховик зобов'язаний виплатити. З огляду на це посилання позивача на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» як на законодавчі приписи, які покладають на відповідача обов'язок сплатити всю суму відновлювального ремонту, є безпідставним, оскільки обов'язок з відшкодування шкоди не є предметом правового регулювання цих норм. Крім того, здійснена страхова виплата не є неспростовною обставиною і її розмір як обсяг відповідальності заподіювача шкоди перед страховиком підлягає доказуванню на загальних підставах.

Відповідальність страховика полягає у виконанні обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну страхувальником, у межах страхових сум. Межі страхового відшкодування, тобто розмір грошової суми, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, визначаються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідним страховим полісом, що є єдиною формою внутрішнього договору страхування.

Шкода є економічною кількісною категорія, що виражає вартість збитків. Встановлюючи межі відшкодування шкоди, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» також визначає порядок визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком особи, що її заподіяла.

За загальним правилом, яке наведено у ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Витрати, які є складовою шкоди як вартісного вираження збитків при пошкодженні транспортного засобу і підлягають відшкодуванню, визначенні ст. 29 Законом України «Про страхування», це витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід розмежовувати реальні збитки, заподіяні транспортному засобу, які фактично поніс страховик і право на які у нього виникло на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», та збитки у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, обов'язок відшкодування яких виник у страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Визначення розміру збитку у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється шляхом оцінки майна за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України від 12.07.2001 № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Отже, розмір реальних збитків та розмір збитків у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу не завжди можуть співпадати. У випадку не покриття (недостатності) розміру оціненої шкоди фактично понесених витрат страховиком, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, обов'язок сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою покладається на особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність (ст. 1194 ЦК України).

З огляду на це, забезпечення наданого ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» страховику права отримати відшкодування у межах фактичних здійснених ним витрат реалізується шляхом покладення на страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіла шкоду, обов'язку відшкодувати шкоду у межах страхової суми (ліміту) виходячи з її оціненого розміру та з урахуванням франшизи, та, у випадку недостатності даних сум, покладення обов'язку сплати різниці на заподіювача шкоди.

Підсумовуючи викладене, у позивача до відповідача виникло право вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Лексус», державний номер НОМЕР_1, розмір яких повинен визначатись з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12.07.2001, № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до даного Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

В силу ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, у тому числі, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до звіту № 19/02-16 від 06.02.2016 про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих внаслідок ушкодження транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 25183,88 грн..

Отже, суд вважає доведеним, що оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить 25183,88 грн..

Таким чином правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 24183,88 грн. (25183,88 -1000). Суд відмовляє у стягненні 24816,12 грн..

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (вул. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033, код 22945712) на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054, код 16285602) 24183,88 грн. страхового відшкодування, 789,68 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 01.02.2018.

Суддя С. А. Ковтун