Рішення № 71944540, 30.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2018Справа № 910/21910/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті»

до Міністерства оборони України

про стягнення 3 140 886, 00 грн.

за участю представників учасників справи:

позивача: Раздобаров П.В. (довіреність від 03.01.2018)

відповідача: Ніколова В.М. (довіреність № 220/390/д від 22.11.2017)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України про стягнення основного боргу у розмірі 3 140 886, 00 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21910/17 та призначено її розгляд на 16.01.2018.

11.01.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) Відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність позовних вимог, оскільки сума позовних вимог заявлених за договором 2016 року в органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання не зареєстровано на 2017 та 2018 відповідно та не взято на облік. Оскільки, пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунок за фактично поставлений товар проводиться протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, тому у Відповідача відсутні підстави для оплати товару за договором.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 призначено у справі № 910/21910/17 підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/21910/17 до судового розгляду по суті.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні та письмовому відзиві проти позову заперечував.

Судом у відповідності з вимогами статті 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.01.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 09.09.2016 укладено договір № 286/3/16/97 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якого Позивач зобов'язався у 2016 році поставити Відповідачу одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (верхній одяг), а Відповідач забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані в договорі.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.2 договору № 286/3/16/97 від 09.09.2016 номенклатура товару, передбаченого до поставки, вимоги, за якими виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією, якою передбачено поставку у строк до 15.10.2016 включно 5 000 одиниць товару (куртка вітровологозахисна зимова (вид 1)) загальною вартістю 8 715 000,00 грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 4.3).

Пунктом 1.6 договору № 286/3/16/97 від 09.09.2016 встановлено, що товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки і ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України.

У розділі ІІІ договору № 286/3/16/97 від 09.09.2016 передбачено порядок приймання товару за якістю, зокрема передбачалося, що товар поставляється згідно з нормативною документацією на предмет постачання.

Позивачем та Відповідачем 14.12.2016 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 286/3/16/97 від 09.09.2016, відповідно до умов якої сторони узгодили змінити строки (терміни постачання) товару до 26.12.2016 (включно).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 11.1 договору).

Додатковою угодою № 2 від 21.12.2016 до договору № 286/3/16/97 від 09.09.2016 сторони домовилися пункт 11.1 договору викласти в наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення».

У зв'язку з тим, що Відповідач ухилявся приймати від Позивача товар за договором № 286/3/16/97 від 09.09.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 по справі № 910/4966/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 зобов'язано Міністерство оборони України забезпечити приймання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" 1 082 штук курток вітровологозахисних зимових (вид 1) вартістю 3 140 886,00 грн. за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 09.09.2016 № 286/3/16/97, шляхом проведення приймального контролю якості та оформлення і підписання акту приймального контролю (якості) товару відповідно до умов договору.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання умов договору № 286/3/16/97 від 09.09.2016 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 по справі № 910/4966/17 Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на суму 3 140 886, 00 грн., що підтверджується накладною № Т-0290 від 16.11.2017, повідомленням-підтвердженням № 725 на отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку від 16.11.2017, актом прийому №А-433 Р-538 від 16.11.2017 та актом приймання контролю (якості) № 2 від 16.11.2017, копії яких долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

За умовами пункту 5.1 договору № 286/3/16/97 від 09.09.2016 розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30-ти банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, що підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 286/3/16/97 від 09.09.2016, додаткової угоди № 1 від 14.12.2016 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 (справа № 910/4966/17) Позивачем були надані необхідні документи Відповідачу (докази отримання наявні в матеріалах справи).

Листом № 286/11/7023 від 22.11.2017 Відповідач повернув Позивачу платіжні документи без виконання та повідомив про відсутність підстав для реєстрації зобов'язань за постачене речове майно згідно умов договору № 286/3/16/97 від 09.09.2016.

Таким чином, Відповідач не сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 140 886,00 грн., яку Позивач просить суд стягнути в судовому порядку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати.

Таким чином, твердження Відповідача, викладені у письмовому відзиві про відсутність надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України не мають правового підгрунтя та не звільняють його від обов'язку оплатити отриманий за договором № 286/3/16/97 від 09.09.2016 товар.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оскільки факт поставки товару Позивачем та отримання його Відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості товару суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 3 140 886, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті» (04073, м. Київ, провулок Куренівський, будинок 17, ідентифікаційний код 31111166) 3 140 886 (три мільйони сто сорок тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. - основного боргу та 47 113 (сорок сім тисяч сто тринадцять) грн. 30 коп. - судового збору.

3. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.02.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк