Рішення № 71944328, 30.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2018Справа № 910/112/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області

до Приватного акціонерного товариства «Український пожежний концерн «Укрпожсервіс»

про стягнення 233897,47 грн.

За участі представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Довгопол А.І. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український пожежний концерн «Укрпожсервіс» про стягнення 233897,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про закупівлю автопідіймача пожежного №18/95 від 16.12.2016 в частині своєчасної поставки обумовленого договором товару, внаслідок чого позивачем нараховано до стягнення з відповідача 99452,47 грн. пені та 134445 грн. процентів за користування коштами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 30.01.2018, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 13.01.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 23.01.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 29.01.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 26.01.2018.

Позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, проте до початку розгляду справи, 29.01.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника в якому, зокрема зазначив, що наразі відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань за договором у зв'язку з чим підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не подав, разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на невиконання контрагентами останнього зобов'язань, у зв'язку з чим, відповідач не має можливості виконати умови договору з поставки обумовленого товару.

Разом з тим, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 16.12.2016 між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (замовник) та Приватним акціонерним товариством «Український пожежний концерн «Укрпожсервіс» (постачальник) укладено Договір про закупівлю автопідіймача пожежного №18/95, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у власність замовнику авто підіймач пожежний АПГ 38-18-300 на базі шасі МАЗ код 29.10.5 (34142000-4) Автомобілі спеціальної призначеності (Автокрани та вантажні автомобілі самоскиди) (товар) в кількості та комплектації згідно з специфікацією (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що замовник забезпечує приймання та оплату товару в кількості та за цінами відповідно до специфікації.

За змістом п.2.1 Договору, ціна договору становить 4481500 грн. з ПДВ за цінами відповідно до тендерної пропозиції та специфікації.

Відповідно до п.2.2 Договору, замовник, керуючись вимогами абзацу другого підпункту 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти», здійснює попередню оплату в розмірі 100% на протязі 5 робочих днів з дня підписання договору.

Згідно з п.3.3 Договору, товар має бути поставлений замовнику до 01.06.2017 але не пізніше шести місяців від дати здійснення замовником платежу (попередньої оплати) на виконання умов договору. Допускається дострокова поставка товару, про що постачальник повинен повідомити замовника письмово за три робочих дні.

Додатком до договору сторони погодили специфікацію №1, яка містить найменування товару, його кількість та вартість.

Відповідно до платіжних доручень №945 від 16.12.2016 та №946 від 16.12.2016 позивач здійснив попередню оплату вартості товару, повністю перерахувавши на рахунок відповідача вартість товару за Договором у розмірі 4481500 грн.

В подальшому, Листом №УПК02/06-19 від 02.06.2017 відповідач повідомив позивача про неможливість вчасно виконати зобов'язання з поставки товару у зв'язку з затримкою поставки товару із-за кордону.

Разом з тим, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями, так зокрема у Претензії №77/05/6683 від 01.12.2017 позивач вимагав від відповідача поставити обумовлений договором товар та сплатити на користь позивача проценти за користування грошовими коштами та нараховані штрафні санкції.

Проте вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення. Доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором матеріали справи не містять. Крім того, в судовому засіданні представником відповідача було підтверджено факт неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору у зв'язку із невиконанням контрагентами відповідача взятих на себе зобов'язань із поставки товару із-за кордону.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не передав позивачеві обумовлений договором товар у визначені сторонами строки.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а за прострочення понад 30 днів постачальника сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, судом встановлено, що вказане нарахування проведено у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 99452,47 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами в розмірі 134445 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що за користування коштами у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли товар мав бути переданий замовнику, до дня фактичної передачі товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з частинами другою і третьою статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування коштами відповідно до ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини боржника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, судом встановлено, що вказане нарахування проведено у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 134445 грн. процентів за користування коштами підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український пожежний концерн «Укрпожсервіс» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 13, оф.17; ідентифікаційний код 14300088) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (73022, м. Херсон, вул. Молодіжна, буд. 6; ідентифікаційний код 38594707) 99452 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 47 коп. пені, 134445 (сто тридцять чотири тисячi чотириста сорок п'ять) грн. процентів за користування коштами, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3508 (три тисячi п'ятсот вісім) грн. 47 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 01.02.2018

Суддя Я.В. Маринченко