Рішення № 71943980, 30.01.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1079/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

при секретарі: Лось Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- дов. № 14-71 від 14.04.2017

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. № 62 від 29.01.2018

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№71)

про стягнення 6283,55 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 6283,55 грн., з яких пеня - 2469,08 грн; три проценти річних - 465,26 грн.; інфляційні втрати - 3349,21 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2017 порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.12.2017.

Ухвалою від 26.12.2017 суд відклав підготовче засідання на 30.01.2018.

15.01.2018 на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів документів, а саме: листа № 6583 від 20.10.2014 про призначення платежу та банківські виписки в підтвердження проведених оплат (а.с. 82-85).

22.01.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 87-88).

30.01.2018 до початку підготовчого засідання представником відповідача через загальний відділ господарського суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи статутних документів відповідача та надано контрольний розрахунок інфляційних та 3 % річних (а.с. 102-124).

В підготовчому засіданні від 30.01.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та за письмовою згодою учасників справи, в порядку ч.3 ст. 183 ГПК України, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Вказав, що відповідачем допущено неналежне виконання грошових зобов'язань за договором № 529/14-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013, що стало підставою звернення до суду для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила, що оплата за поставлений природний газ відповідачем здійснювалась з порушенням строків, визначених у договорі. Однак, заперечила проти періоду нарахування пені та 3 % річних, оскільки відповідачем оплата була здійснена 26.02.2015, в той час як нарахування позивачем здійснено по 27.02.2015. періоду нарахування пені та 3 % річних, оскільки відповідачем оплата була здійснена 26.02.2015, в той час нарахування позивачем здійснено по 27.02.2015.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2013 між Публічним акціонерним товариством" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Державним підприємством Коростенської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 71) (покупець, відповідач) було укладено договір № 529/14-БО-10 з додатковими угодами № 1 від 31.01.2014, № 2 від 30.04.2014, № 3 від 27.05.2014, № 4 від 13.06.2014, № 5 від 24.09.2014, № 6 від 19.11.2014, № 7 від 31.12.2014 (а.с. 41-54).

Наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2016 № 3549/5 Державне підприємство Коростенської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 71) було перейменовано у Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№ 71) (а.с. 11)

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, ввезений на митну територію НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

За умовами п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

За умовами п. 3.1 договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/ відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі.

Пунктом 3.3. договору сторонами погоджено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла\вузлів обліку газу покупця.

Приписами п. 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 24204,27 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 9437,63грн., від 28.02.2014 на суму 14662,56 грн., від 31.03.2014 на суму 384,19 грн., від 31.12.2014 на суму 2719,89 грн. (а.с. 54-57).

Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконував несвоєчасно з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору.

Так, оплату за поставлений позивачем природний газ відповідач здійснив 17.10.2014 в сумі 24484,38 грн, що підтверджується банківською випискою від 17.10.2014 та листом відповідача від 20.10.2014 про призначення платежу (а.с. 83,84) та 26 .02.2015 в сумі 2719,89 грн.(а.с. 85).

За умовами п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань згідно договору купівлі-продажу природного газу № 529/14-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013, позивач на підставі п. 7.2 договору нарахував до стягнення з відповідача 2469,08грн. пені.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підстав ч.2 ст. 625 ЦК України 3349,21 грн. інфляційних та 465,26 грн. 3% річних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представників учасників справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 529/14-БО-10 від 27.11.2013.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, судом встановлено факт належного виконання зобов'язань з боку позивача щодо поставки природного газу відповідачу у січні-березні 2014 року та грудні 2014 року на загальну суму 27204,27 грн.

Натомість, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав з порушенням умов, встановлених договором, що не заперечується самим відповідачем.

Умовами п. 7.2 Договору сторони визначили відповідальність відповідача у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, за невиконання пункту 6.1 Договору.

Зі змісту ст. 610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за отриманий від позивача природний газ, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 38-40), за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий природний газ позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 15.02.2014 по 16.10.2014 на суму простроченої заборгованості 9437,63 грн.; за період з 15.03.2014 по 16.10.2014 на суму у простроченої заборгованості 14662,56 грн.; за період з 15.04.2014 по 16.10.2014 на суму простроченої заборгованості 384,19грн.; за період з 15.01.2015 по 27.02.2015 на суму простроченої заборгованості 2719,89 грн., яка в загальній сумі склала 2469,08 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що позивач при розрахунку здійснив помилку, а саме при нарахування пені за період з 15.01.2015 по 27.02.2015 на суму простроченої заборгованості 2719,89 грн. безпідставно визначив кінцевим днем існування простроченої заборгованості 27.02.2015, оскільки відповідач здійснив оплату товару в повному обсязі 26.02.2015, що підтверджується банківською випискою (а.с. 85).

Тобто правомірним є нарахування пені на суму простроченої заборгованості в розмірі 2719,89 грн. з 15.01.2015 по 25.02.2015, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З огляду на викладене, враховуючи вихідні дані, які вказані у розрахунку позивача, суд здійснив власний розрахунок пені, розмір якої становить 2466,16 грн.

Отже, вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, заявленою відповідно до умов договору та чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в сумі 2466,16 грн.

В частині стягнення 2,92 грн. пені (2469,08 грн. - 2466,16 грн.) суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 465,26 грн. 3% річних та 3349,21 грн. інфляційних нарахувань, суд зауважує наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 38-40) 3 % річних нараховано позивачем за період з 15.02.2014 по 16.10.2014 на суму простроченої заборгованості 9437,63 грн.; за період з 15.03.2014 по 16.10.2014 на суму простроченої заборгованості 14662,56 грн. ; за період з 15.04.2014 по 16.10.2014 на суму простроченої заборгованості 384,19грн.; за період з 15.01.2015 по 27.02.2015 на суму простроченої заборгованості 2719,89 грн. , які в загальній сумі склали 465,26 грн.

Перевіривши поданий розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем при розрахунку допущеного аналогічну помилку, що при нарахуванні пені.

За вказаних обставин суд здійснив власний розрахунок 3 % річних виходячи з вихідних даних позивача та враховуючи встановлену судом дату погашення відповідачем основного боргу, за яким 3 % річних склали 465,03 грн.

Таким чином, вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 465,03 грн.

В частині стягнення 0,23 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю позовних вимог.

В частині вимог про стягнення з відповідача 3349,21 грн. інфляційних (а.с. 38-40), суд встановив, що нарахування позивачем здійснено у відповідності до норм чинного законодавства і є правомірними.

Проте загальну суму заявлену до стягнення з відповідача позивачем зазначено 3349,21 грн. інфляційних, в той час як правомірною є сума 3349,20 грн.

Відтак вимога в частині стягнення з відповідача інфляційних підлягає задоволенню в розмірі 3349,20 грн. В частині стягнення 0,01 грн. суд відмовляє.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 6280,39 грн., з яких: 2466,16 грн. пеня, 3349,20 грн. інфляційні, 465,03 грн. 3 % річних.

В частині стягнення 2,92 грн. пені, 0,23 грн. 3 % річних та 0,01 грн. інфляційних суд відмовляє.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.123,129,233,236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№71) (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Білокоровічське шосе, 4, код ЄДР 08679994)

на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДР 20077720)

- 2466,16 грн. пені;

- 465,03 грн. - 3% річних;

- 3349,20 грн. - інфляційні нарахування;

- 1599,20 грн. судового збору

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.02.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)