Ухвала суду № 71943608, 16.01.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/24764/17

УХВАЛА

16 січня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області, в складі:

головуючого - судді Трембача О.Л.,

за участі секретаря Веселовської В.Ю.,

з участю прокурора - Тостановського А.Т.,

захисника - адвоката Бондара М.В.,

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

обвинувачених - ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 686/24764/17 відносно:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницького, українця, громадянина України, із базовою середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Іванківці Хмельницького району Хмельницької області, українця, громадянина України, із базовою середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого,

яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 189, ч.2 ст.15 ч.2 ст. 189 КК України, -

в с т а н о в и в :

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акта, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен відображати хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, а тому в ньому обов'язково повинні міститися: (а) в хронологічному порядку дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування - її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема повідомлення про внесення відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початок досудового розслідування (ст. 214 КПК), помітка про ознайомлення сторони захисту, потерпілого з матеріалами досудового розслідування до його завершення, інформація про кожну проведену слідчу (розшукову) дію та негласну слідчу (розшукову) дію, дані про факт відкриття матеріалів кожною стороною протилежній стороні по закінченні досудового розслідування та письмового підтвердження факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ст. 290 КПК). Такі письмові підтвердження повинні окремо від реєстру матеріалів досудового розслідування знаходитись у матеріалах досудового розслідування; (б) зазначення в певній послідовності про прийняті під час досудового розслідування рішення, зокрема, вручення письмового повідомлення про підозру, з якого, власне, й починається кримінальне переслідування (цю акцію слід віднести з певною часткою умовності до категорії процесуальних рішень, а не процесуальних дій, оскільки її необхідність формується на встановленні передбачених законом підстав (ст. 276 КПК) і появи рішучого переконання слідчого або прокурора про виявлення особи підозрюваного), постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді, суду, які містять найменування документа, дату прийняття рішення, предмет урегульованих відносин, наслідки для відповідних учасників цієї процесуальної ситуації; (в) всі обставини, пов'язані із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження (дата прийняття, строк застосування), які приймаються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Реєстр матеріалів досудового розслідування долучений до обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 189 КК України цим вимогам не відповідає, а саме: не в повній мірі відображені дані процесуальних дій, частина реєстру не містить часового відрізку, крім того не зрозуміло яким саме документом обирався запобіжний захід та кому саме він обирався.

Крім того, в обвинувальному акті не зазначено власників транспортних засобів.

Так, на досудовому слідстві не було залучено як потерпілих власників транспортних засобів, з яких було викрадено номерні знаки або не вирішено питання щодо представництва їх інтересів чи передача повноважень іншим особам, зокрема користувачам, які на належній правовій підставі уповноваженні представляти інтереси власника, чим було порушено вимоги ст. ст. 55-58 КПК України та в подальшому може бути причиною для скасування будь-якого рішення суду.

Разом з тим, в обвинувальному акті не зазначено спосіб викрадення майна та за допомогою якого знаряддя його було вчинено, що є істотною обставинною.

Не викладено у обвинувальному акті і дії кожного з обвинувачених щодо участі у викрадені майна, що стосується розподілу ролей та ініціатора вчинення кримінального правопорушення, чим порушено їх право на захист.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) зазначає, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та чіткої правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

Наприклад, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

У рішенні від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У рішенні від 09.10.2008, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом. Разом з цим ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. Адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

У більшості випадків апеляційні суди скасовують вироки у зв'язку з відсутністю в обвинувальному акті формулювання обвинувачення і направляють справу на новий розгляд. При цьому зазначають: «Викладене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухваленню законного й обґрунтованого рішення по суті обвинувачення, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для його скасування».

Вказане дає можливість установити, що є «формулюванням обвинувачення» і, що саме в розумінні п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України («Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування») повинен містити обвинувальний акт.

Зазначені обставини є істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки можуть перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

На підставі наведеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України,

у х в а л и в :

Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 189 КК України - повернути прокурору Хмельницької місцевої прокуратури.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя