Постанова № 71942907, 23.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/1347/17 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/4942/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNH4KS11150110 від 26.04.2006 року в розмірі 25999 грн. 87 коп. Свої вимоги мотивував тим, що у відповідності до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 1858 грн. 76 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, позичальник повинен надати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з умовами. Разом з тим, відповідач в порушення своїх зобов'язань належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 21.02.2017 року становить 51811 грн. 19 коп. та складається з: 1712 грн. 13 коп. - заборгованість за кредитом, 13011 грн. 18 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 37087 грн. 88 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. Оскільки рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 18.11.2013 року з відповідача уже стягувалась заборгованість за вказаним договором у розмірі 27525 грн. 60 коп., тому просить стягнути з відповідача різницю між нарахованою заборгованістю та уже стягненою за рішенням суду, що становить 24285 грн. 59 коп., а також 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1214 грн. 28 коп. штраф (процентна складова).

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Вказує, що районним судом не було враховано, що пеня нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму. Зазначає, що оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Жарський І.Р. в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з позовної заяви та розрахунку заборгованості (а.с.4), станом на 21.02.2017 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 51811 грн. 19 коп., яка складається з: 1712 грн. 13 коп. - заборгованість за кредитом, 13011 грн. 18 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 37087 грн. 88 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. Оскільки рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 18.11.2013 з відповідача уже стягувалась заборгованість за вказаним договором у розмірі 27525 грн. 60 коп., тому на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу різницю між нарахованою заборгованістю та уже стягненою за рішенням суду, що становить 24285 грн. 59 коп., а також 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1214 грн. 28 коп. штраф (процентна складова).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до умов договору №DNH4KS11150110 від 26.04.2006 року позивач надав відповідачу строковий кредит у сумі 1858 грн. 76 коп. на строк 12 місяців по 26.04.2007 року, який останній зобов'язався погашати щомісяця в період сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця шляхом надання банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 177 грн. 05 грн. (а.с.5). Як вбачається з матеріалів справи, станом на 21.02.2017 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 51811 грн. 19 коп. В той час як до суду із вимогою про стягнення заборгованості за вказаним договором позивач звернувся лише 15.03.2017 року.

Районний суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на переривання строку позовної давності у зв'язку з ухваленням рішення Личаківського районного суду м.Львова від 18.11.2013 року (а.с.3) про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором, оскільки таке рішення ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 15.11.2016 року було скасовано. В подальшому ухвалою цього ж суду від 08.02.2017 позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNH4KS11150110 від 26.04.2006 року залишено без розгляду (а.с.56-57). Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності відповідно до ч.1ст.265 ЦК України.

За вказаних обставин районний суд прийшов до вірного висновку, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором №DNH4KS11150110 від 26.04.2006 після спливу позовної давності.

Представник відповідача подав до суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с.27). Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNH4KS11150110 від 26.04.2006 слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 01.02.2018р.

Головуючий

Судді: