Рішення № 71942569, 23.01.2018, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/759/17

Номер провадження 2/438/81/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 січня 2018 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Хемич О.Б.

за участю секретаря судових засідань Гадубяк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, до ОСОБА_6, Бориславської державної нотаріальної контори про скасування державної реєстрації права приватної власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями, визнання права власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, який діє в інтересахОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернувсяз позовом до ОСОБА_6, Бориславської державної нотаріальної контори про скасування державної реєстрації права приватної власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями, визнання права власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого 02.09.2009 року державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори, ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 прийняли в спільну часткову власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка для обслуговування даного житлового будинку та господарських будівель і споруд до нього площею 0,06 га залишилася у власності ОСОБА_7

Після смерті ОСОБА_7, на підставі заяви від 27.03.2015 року про прийняття спадщини за законом, ОСОБА_8 прийняв 9/16 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_2.

ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9, своїми заявами від 27.03.2015 року відмовилися від прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_7, маючи на увазі, що в склад спадкового майна входить 9/16 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_2.

ОСОБА_6, прийняв у спадок окрім 9/16 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_2, майно, право власності на яке було зареєстроване за батьком - ОСОБА_7 у вигляді земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та господарських будівель і споруд до нього.

Вважають, що відповідач, скориставшись заявами ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9 від 27.03.2015р. про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті батька, окрім 9/16 ідеальних частин житлового будинку по вул. Гонти в м. Бориславі, прийняв ще й у спадок майно, право власності на яке було зареєстровано за батьком - ОСОБА_7 у вигляді земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та господарських будівель і споруд до нього, законними власниками якого є позивачі.

Як на підставу своїх вимог посилаються на ст.120 ЗК України, ч.1 ст.377 ЦК України, Постанову Пленуму ВС України №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», правові позиції викладені у постановах ВС України від 11.02.2015р. у справі №6-2цс15, від 12.10.2016р у справі №559/2079/15-ц, від 12.10.2015р. у справі №6-2225цс16.

В подальшому представником позивачів ОСОБА_2 було подано уточнену позовну заяву від 17.10.2017р., в якій він уточнив позовні вимоги та просив суд крім позовних вимог, викладених у первинній позовній заяві, додатково стягнути з відповідача судові витрати у справі, що складаються зі спаленого судового збору та витрат на правову допомогу.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхній представник в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, подав заяву про застосування строку позовної давності, в якій вказує, що ймовірне порушення прав позивачів відбулось 02.09.2009 року під час укладення договору дарування житлового будинку, де були відсутні положення щодо земельної ділянки на якій розташований даний житловий будинок.

Бориславська державна нотаріальна контора в особі її представника до суду не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, з приводу задоволення заявлених вимог покладається на думку суду.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити виходячи із таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі Договору дарування житлового будинку від 02.09.2009 р. дарувальник ОСОБА_7 подарував, а обдаровані прийняли в дар, в спільну часткову власність: ОСОБА_3 - 23/100, ОСОБА_4 - 27/100, ОСОБА_6 - 26/100, ОСОБА_5 - 24/100 ідеальні частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Одночасно сторони за цим договором домовились, що у володіння та користування обдарованим переходять приміщення, позначені відповідними цифрами на схемі.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЛВ № 2017 на підставі рішення Бориславської міської ради народних депутатів від 17.06.1999 р. № 297 ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га, яка розташована на території АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_5, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції у Львівській області від 29.09.2014р.

Згідно заяви ОСОБА_3, ОСОБА_5 від 27.03.2017р., які наявні в матеріалах спадкової справи, вони відмовились від прийняття спадщини за законом.

Згідно заяви ОСОБА_3, ОСОБА_6 від 27.03.2017р., які наявні в матеріалах спадкової справи, вони відмовились від прийняття спадщини за заповітом.

Згідно заповіту, посвідченого державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Матолич-Обрізко Г.С. 03.09.2009р. ОСОБА_7 заповів своїм синам ОСОБА_6 та ОСОБА_3 належні йому на праві приватної власності 7/16 житлового будинку АДРЕСА_2, в рівних частках кожному.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.05.2015р. ОСОБА_6 є власником 9/16 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_2.

З оглянутої в судовому засіданні інвентаризаційної справи №3211 на будинок АДРЕСА_2; листа Бориславської міської ради від 19.12.2017р. №3-21/3329; листа Міськрайонного управління у Дрогобицькому районі та м. Дрогобичі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 14.12.2017р. №8-13-0.17-1368/121-17 вбачається, що за вказаним будинком не була закріплена земельна ділянка.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченим державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Панкевичем Р.І., спадкоємцем майна ОСОБА_7, яке складається з земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території АДРЕСА_1, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, є ОСОБА_6.

ОСОБА_4, допитаний як свідок, в судовому засіданні повідомив, що не відмовлявся від свого права на земельну ділянку яка розташована на території АДРЕСА_1; про те, що ОСОБА_6 є власником всіє даної земельної ділянки дізнався з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_5, допитана як свідок, в судовому засіданні повідомила, що відповідач є її рідним братом; від права на земельну ділянку на АДРЕСА_1 не відмовлялась; дізналась, що земля перешла до брата у травні 2017р.

Так, за змістом ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Також, відповідно до вимог ст.120 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору дарування житлового будинку) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій

вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах,встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Як вбачається із п.18 Постанови Пленуму ВС України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК ( 2768-14 ) до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільноправових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК ( 435-15 ), а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V ( 997-16 ) - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI ( 1702-17 ).

Аналіз змісту норм ст.120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на житловий будинок, будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на житловий будинок, будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій ст.120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому, при застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою ст.125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на обєкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці обєкти. Це правило стосується і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак обєкта права власності (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі №6-2цс15, від 12.10.2016 року у справі №559/2079/15-ц, від 12.10.2015 року у справі №6-2225цс16).

За нормою ст.87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Частиною 1 ст.88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст.88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Отже, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 згідно закону мають право на визнання за ними права власності на ідеальні частки земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території АДРЕСА_1, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, оскільки вони, є власниками ідеальних часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору дарування житлового будинку від 02.09.2009р., який зареєстрований 18.09.2009р. КП «Дрогобицьке МБТІ та ЕО», реєстраційний №28155527.

В той самий час, частка відповідача ОСОБА_6 у праві власності на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, також повинна бути пропорційною до його частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Наявність у власності ОСОБА_6 всієї земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території АДРЕСА_1, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, порушує права інших співвласників житлового будинку за вказаною адресою, а саме права позивачів на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що знаходиться під житловим будинком, співвласниками якого вони є.

Суд не бере до уваги заяву відповідача ОСОБА_6 про застосування строку позовної давності, виходячи з такого.

Відповідно до ст.256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач у своїй заяві зазначає, що ймовірне порушення прав позивачів мало місце 02.09.2009р. під час укладення договору дарування житлового будинку, проте предметом позову не є вказаний договір дарування житлового будинку, а є свідоцтво про право на спадщину за законом №83 від 10.03.2017р., про яке позивачі дізналися 29.05.2017р. з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №88258133, а отже й про порушене їхнє право на земельну ділянку вони дізналися з даної інформаційної довідки, тобто в межах строків позовної давності.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на професійну допомогу позивачами надано договори про представництво інтересів та надання правової допомоги від 20.07.2017р. з додатками №1 до них від 20.07.2017р., акти виконаних робіт від 17.10.2017р. та банківські квитанції від 17.10.2017р. про оплату кожним з позивачів 2500,00 грн. на рахунок адвоката ОСОБА_2

Таким чином, з ОСОБА_6 підлягає стягненню судовий збір та витрати на професійну допомогу.

Керуючись ст. 120 ЗК України, ст.377 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

- позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Бориславської державної нотаріальної контори про скасування державної реєстрації права приватної власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями, визнання права власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями,- задовольнити в повному обсязі;

- визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом №83, виданого виконуючим обов'язки державного нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори - державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Панкевичем Р.І. 10.03.2017р. на ім'я ОСОБА_6, в частині набуття останнім права власності на всю площу земельної ділянки - 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами до нього (кадастровий НОМЕР_7), включаючи зокрема, ту частину зазначеної земельної ділянки, яка відповідає 23/100 ідеальної частки ОСОБА_3, 27/100 ідеальної частки ОСОБА_4, 24/100 ідеальної частки ОСОБА_5 у даному житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами до нього, залишивши у власності ОСОБА_6 26/100 ідеальних частини зазначеної земельної ділянки, що відповідає його частці у житловому будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами до нього;

- визнати за ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) право власності на 23/100 ідеальні частини земельної ділянки загальною площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами до нього (кадастровий НОМЕР_7), яка відповідає його ідеальній частці в зазначеному житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами до нього;

- визнати за ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) право власності на 27/100 ідеальні частини земельної ділянки загальною площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами до нього (кадастровий НОМЕР_7), яка відповідає його ідеальній частці в зазначеному житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами до нього;

- визнати за ОСОБА_5 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_3) право власності на 24/100 ідеальні частини земельної ділянки загальною площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами до нього (кадастровий НОМЕР_7), яка відповідає її ідеальній частці в зазначеному житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами до нього;

- залишити у власності ОСОБА_6 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_4) 26/100 ідеальних частин земельної ділянки загальною площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами до нього (кадастровий НОМЕР_7), яка відповідає його ідеальній частці в зазначеному житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами до нього;

- зобов'язати державного нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори, державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, які виконують свої функції на території України; нотаріусів, як спеціальних суб'єктів, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно на території України, внести зміни у відповідний розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1192732732746103, номер запису про право власності : 19382442), а саме: здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на 23/100 ідеальні частини земельної ділянки загальною площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами до нього (кадастровий НОМЕР_7); права власності ОСОБА_4 на 27/100 ідеальні частини земельної ділянки загальною площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами до нього (кадастровий НОМЕР_7) та права власності ОСОБА_5 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_3) на 24/100 ідеальні частини земельної ділянки загальною площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами до нього (кадастровий НОМЕР_7), які відповідають їхнім ідеальним часткам у зазначеному житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами до нього, залишивши у власності ОСОБА_6 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_4) 26/100 ідеальних частин земельної ділянки загальною площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами до нього (кадастровий НОМЕР_7), яка відповідає його ідеальній частці в зазначеному житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами до нього;

- стягнути з ОСОБА_6 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_4) на користь позивачів судові витрати у розмірі 11991,53 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна грн., 53 коп.) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Б. Хемич