Рішення № 71942427, 24.01.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/7684/16-ц

пр.№ 2/336/41/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Суркової В.П.,

при секретарі Прохоровій А.О.,

за участю представника

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів шляхом повернення депозитних вкладів, виплати відсотків та стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору, який уточнив в процесі розгляду справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 17.10.2013 року між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» було укладено договір депозитного вкладу № SAMDNWFD0070009104900, відповідно до умов якого на ім‘я позивача ОСОБА_2 був відкритий рахунок №26355621241446 та внесені грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США та договір депозитного вкладу № SAMDNWFD0070009104700, відповідно до умов якого на ім‘я позивача був відкритий рахунок № 26355621241424 та на нього внесені грошові кошти у розмірі 77 805 грн.

25.11.2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою про розірвання депозитних договорів та повернення сум депозитних вкладів та нарахованих відсотків, яка була отримана відповідачем 28.11.2016 року. Проте банк зазначені вимоги не виконав та грошові кошти не повернув, тобто в односторонньому порядку позбавив позивача права на доступ та розпорядження належними їй грошовими коштами, які знаходяться на рахунках, відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк».

Просила стягнути з відповідача суми вкладів за депозитними договорами з урахуванням пені та трьох відсотків річних, а також судові витрати у вигляді судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні, проведеному в режимі відео конференції, позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, причину неявки не повідомив. Раніше надав письмові заперечення, які обґрунтовує недоведеністю позовних вимог, у зв’язку із чим просив про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання без повідомлення причин.

За згодою представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів:

« Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено в судовому засіданні, 17.10.2013 року між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір депозитного вкладу «Стандарт» № SAMDNWFD0070009104900, відповідно до умов якого сума вкладу становить 15 000 доларів США, строком до 17.10.2014 року зі сплатою 8,5% річних та відкриттям особового рахунку № 26355621241446 на її ім‘я, на який зараховується вклад та нараховуються відсотки за вкладом раз на 1 місяць (а.с. 9), а також договір депозитного вкладу «Стандарт» № SAMDNWFD0070009104700, відповідно до умов якого сума вкладу становить 77 805 гривень, строком до 17.10.2014 року зі сплатою 18% річних та відкриттям особового рахунку № 26355621241424 на її ім‘я, на який зараховується вклад та нараховуються відсотки за вкладом раз на 1 місяць (а.с.11).

Представник позивача ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 за дорученням, звернувся до відповідача із заявою про повернення сум вкладів з урахуванням відсотків, належних ОСОБА_2 (а.с. 13). 28.11.2016 року зазначена заява була отримана відповідачем (а.с.16), проте банк зазначені вимоги не виконав та грошові кошти не повернув.

За загальними положеннями про договір (ч.1 ст. 626 ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку , встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. За ч.1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

За приписами ч.1, 2 ст.1060 ЦК Українидоговір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, здійснених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Вищезазначене свідчить про те, що розірвання договору та видача грошових коштів здійснюється виключно за заявою клієнта банку.

Підсумуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач здійснила дії, необхідні за визначеним договором та законодавством порядком, для дострокового розірвання договору та отримання вкладу.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положеньст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Аналіз зазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування,

В той час, ст. 78 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 79-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, на підтвердження факту укладення спірних договорів банківського вкладу до суду представником позивача надано копії вказаних вище договорів банківського вкладу (а.с. 9, 11), а також копії платіжних документів на підтвердження внесення до банку сумм вкладів у розмірі 15 000 доларів США та 77805 гривень (а.с.10, 12). Оригінали даних документів були надані представником позивача та досліджені у судовому засіданні, тому доводи відповідача про не доведення факту звернення позивача до АНО «Фонду захисту вкладників», створеного на території Автономної Республіки Крим, за отриманням компенсаційних виплат, є безпідставними.

Між тим, ПАТ КБ «Приватбанк» на спростування дійсності цих документів жодних доказів до суду не надав, як і не надав доказів того, що кошти за договорами банківських вкладів були повернуті вкладнику.

Крім того, представником позивача надано відповідь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 03.04.2017 року за № 10.1.0.0.0/7-20170314/4401 про те, що договори, що укладаються між ПАТ КБ «ПриватБанк» та вкладниками завіряються за допомогою використання факсимільного відтворення підпису та відбитка печатки, що відповідає п. 1.1.3.2.30 Умов та правил надання банківських послуг та не суперечить ст. 207 ЦК України, а тому надання договорів з «мокрою» печаткою та квитанцій, на яких повинна міститьсь печатка банку не потребується.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеної за наслідками розгляду цивільної справи №6-1699цс16, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини пятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною пятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

В силу ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов‘язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов‘язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов‘язання.

Крім того, в аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві Верховний суд України зазначає: «Беручи до уваги правову природу трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК, як особливої міри відповідальності, правильною є практика судів, які стягують їх виключно в національній валюті Україні гривні.»

В пункті 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року розяснено, що згідно з частиною другою статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги.

За таких обставин суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 549, 610-612, 625, 1054, 1058-1061 ЦК України, ст. ст. 12, 77-81, 141, 247, 263, 265, 280-284, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів»,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за договором № SAMDNWFD0070009104900 від 17.10.2013 року: 15000 доларів США – сума вкладу; 433,15 долари США – нараховані відсотки за період з 17.10.2013 року по 17.02.2014 року; 3552,53 долари США – не нараховані відсотки за період з 18.02.2014 року по 30.11.2016 року; 129,45 доларів США – відсотки за період з 01.12.2016 року по 11.10.2017 року; 5178768,86 грн. – пеня у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 01.12.2016 року по 11.10.2017 року; 388,36 доларів США – 3 % річних за період з 01.12.2016 року по 11.10.2017 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за договором № SAMDNWFD0070009104700 від 17.10.2013 року: 77805 грн. – сума вкладу; 4757,83 грн. – нараховані відсотки за період з 17.10.2013 року по 17.02.2014 року; 39021,87 грн. – не нараховані відсотки за період з 18.02.2014 року по 30.11.2016 року; 671,47 грн. – не нараховані відсотки за період з 01.12.2016 року по 11.10.2017 року; 1148975,42 грн. – пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 01.12.2016 року по 11.10.2017 року; 2014,40 грн. – 3 % річних за період з 01.12.2016 року по 11.10.2017 року; 7059,17 грн. – інфляційні збитки за період з грудня 2016 року по жовтень 2017 року, всього 1280305,16 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 6890 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.П. Суркова