Рішення № 71942416, 18.01.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3093/16-ц Провадження № 2/450/189/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2018 р.

Пустомитівського районний суд Львівської області

в складі головуючого судді Кукси Д.А.

при секретарі Бідник І.Р

з участю :представників позивача ОСОБА_1

третьої сторони ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні залу суду м. Пустомити справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільради Пустомитівського району Львівської області третя сторони ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом , -

в с т а н о в и в :

08.12.2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просить суд визнати за ним право власності на : будинок А-1, рік побудови 1972, житловою площею 35,8 кв.м., загальною площею 77,8 кв.м., при ньому сарай Б, сарай В, гараж Г, вбиральню Д, колодязь К під № 81, с. Черкаси, Пустомитівського району Львівської області, що значиться за кікера ОСОБА_9, який помер 29.03.1995 року; земельну ділянку площею 2,39 га., яка перебувала у колективній власності сільськогосподарського акціонерного товариства «Електрон» с. Горбачі, Пустомитівського району Львівської області, яка значиться за ОСОБА_10 на підставі Сертифікату на право на земельну частку /пай/ серії РН № 444267, зареєстрованого 26.07.2016 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку /пай/ за № 3227, виданого за рішенням Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області 16.05.1997 р. № 253; земельну ділянку площею 0,4954 га., кадастровий номер 4623682600:02:001:0021, розташовану в с. Черкаси, Пустомитівського району Львівської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, що значиться за ОСОБА_11, яка померла 13.05.2016 року на підставі держаного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 865207, зареєстрованим 17.08.2011 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власнсоті на землю за № 462360001011017, виданим за рішенням ІІ сесії 5 скликання ОСОБА_4 сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

01 червня 2017 року позивач ОСОБА_3 подав уточнену позовну заяву з остаточними позовними вимогами, в яких просить суд : визнати за ним право власності на будинок з господарськими будівлями і спорудами № 81 в с. Черкаси, Пустомитівського району Львівської області в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_11, яка померла 13.05.2016 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач покликається на те. що 29.03.1995 року помер його дідо по батькові, ОСОБА_12, який до дня смерті проживав у належному йому на праві власності будинку під № 81 с. Черкаси, Пустомитівського району Львівської області. У даному будинку на час смерті ОСОБА_12 проживали його дружина, а позивача баба ОСОБА_10 та їхня дочка, а позивача тітка ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1, Також у будинку був зареєстрований але не проживав відповідач ОСОБА_5 - син ОСОБА_12 та ОСОБА_10, який з 1993 року проживає з членами своєї сім’ї у АДРЕСА_1.

Позивач вказує, що даний Будинок № 81 у с. Черкаси Пустомитівського району був побудований у 1972 році під час шлюбу подружжям ОСОБА_13 та ОСОБА_10

У довідці виданій 23.11.2016 року виконкомом ОСОБА_4 сільської ради вказано, що по господарських книгах сільської ради житловий будинок, господарські будівлі, споруди лід № 81 у с. Черкаси Пустомитівського району рахується за ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 29.03.1995 року, до дня смерті був зареєстрований проживав в ньому. Розмір присадибної ділянки 0,25 га. Також в погосподарських книгах станом на 1971 - 1972 роки серед членів домоволодіння значиться і його дружина - ОСОБА_10.

Проте, незважаючи на внесення записів у по господарські книги, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 своє право власності в органах бюро технічної інвентаризації не зареєстрували (не оформили).

Однак, за нормативними актами діючими станом на час будівництва спірного будинку виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права, а записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Також, відповідно до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна з подальшими змінами та доповненнями не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року (пункт 3.2. розділу 3).

За вказаних обставин, враховуючи, що відповідно до Кодексу законів про шлюб та сім’ю, який діяв станом на час побудови спірного будинку, майно нажите подружжя за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, подружжям ОСОБА_12 та ОСОБА_10 правомірно набуто право власності за кожним на 1/2 частину будинковолодіння № 81 у с. Черкаси Пустомитівського району Львівської області.

Позивач вказує, що після смерті ОСОБА_12 відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку № 81 у с. Черкаси. Спадщину прийняли його дружина ОСОБА_10 та його дочка ОСОБА_11 відповідно по 1/4 частині будинку, ставши співвласниками будинковолодіння, так як лише вони проживали із спадкодавцем у такому на момент відкриття спадшини, після смерті спадкодавця вступили у володіння спадковим майном, користуючись цим будинком та підтримуючи його у належному стані, Спадкова справа не заводилась.

13.12.2001 року померла позивача баба, ОСОБА_10, яка до дня смерті проживала в спірному будинку та з нею до дня смерті проживала її дочка ОСОБА_10 С.г., яка прийняла спадщину після смерті своєї матері у розмірі ? частки будинку № 81 в с. Черкаси, Пустомитівського району Львівської області, що підтверджується погосподарськими книгами, згідно яких з 2001 року ОСОБА_11 стала головою домогоподарствапід № 81 в с. Черкаси.

ОСОБА_11, померла 13.05.2016 року, за життя склала заповіт, посвідчений 05.08.2015 року секретарем виконкому ОСОБА_4 сільської ради, яким на випадок своєї смерті все своє майно заповіла племіннику тобто позивачу - ОСОБА_3. Позивач вказує, що спадкодавець була одинока, чоловіка і дітей у неї не було, спадкоємців які б мали на обов’язкову частку немає.

Позивач вказує, що після смерті ОСОБА_11 звернувся 22.07.2016 року і з заявою про прийняття спадщини за заповітом до нотаріуса, проте йому була видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17.03.2017 року, якою йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок № 81 в с. Черкаси Пустомитівського району Львівської області. Підставою відмови стало те, що нотаріусу не були надані правовстановлюючі документи на ім’я померлої ОСОБА_11 на вказаний житловий будинок.

Такими чином, що у зв’язку з тим, що спадкодавець ОСОБА_11 за життя не встигла виготовити правовстановлюючі документи на спадкове майно, що унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальній конторі, він змушений захищати свої майнові права та інтереси стосовно спадкового майна в судовому порядку. На підставі наведеного позивач у позовній заяві просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Позивач вказує, що у зв’язку з тим, що спадкодавець ОСОБА_11 за життя не встигла зареєструвати своє право власності на спірний будинок, він змушений в позасудовому порядку захищати свої майнові права на спадкове майно.

В судому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та просять задоволити.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_4 сільради Пустомитівського району Львівської області в судове засідання не з’явився, однак 03.01.2018 року від в.о. старости ОСОБА_14 надійшла заява згідно якої сільська рада заперечень проти позову ОСОБА_3 немає та просить суд справу слухати у їх відсутності.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_2 позовні вимоги заперечила. Свої запречення мотивує тим, що спірний житловий будинок літ. «А-1» побудований під час дії Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, і ОСОБА_12, який проводив його будівництвом, не проведено його реєстрацію, як під час дії цієї інструкції, так і в подальшому, тому правові підстави визнавати факт набуття померлим ОСОБА_12 права власності на спірний будинок, а в подальшому й підстав для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на вказаний житловий буд. літ. «А-1» - відсутні.

Третя особа : ОСОБА_15 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить задволити.

Третя особа : ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить задоволити.

Третя особа : ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилась, однак від неї надійшла заява в якій позовні вимоги підтримує та просить справу слухати у її відсутності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи:

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 29.03.1995 року помер позивача дідо по батькові, ОСОБА_12, який до дня смерті проживав у будинку під № 81 с. Черкаси, Пустомитівського району Львівської області. У даному будинку на час смерті ОСОБА_12 проживали його дружина, а позивача баба ОСОБА_10 та їхня дочка, а позивача тітка ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою виданою 23.11.2016 року виконкомом ОСОБА_4 сільської ради.

13.12.2001 року померла ОСОБА_10, яка до дня смерті проживала у будинку під № 81 в с. Черкаси, Пустомитівського району Львівської області, разом з нею станом на час смерті проживала її дочка ОСОБА_11

За змістом статті 524 ЦК Української РСР, який був чинним на час смерті ОСОБА_12 та ОСОБА_10 спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529-535 ЦК Української РСР.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов'язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Згідно із роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п. 6 постанови від 22 грудня 2005 року за № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” положення ст. ст. 17, 18 Закону України “Про власність” (набрав чинності 15 квітня 1991 року) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону. До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.

Таким чином, право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Судом встановлено, спірний будинок № 81 у с. Черкаси Пустомитівського району був побудований у 1972 році під час шлюбу подружжям ОСОБА_13 та ОСОБА_10, Згідно технічного паспорта виготовленого Львівським ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на 24.02.2015 року: загальна площа будинку 77, 8 кв. м., житлова - 35,8 кв. м. До будинковолодіння входять: сарай Б площею 39,9 кв. м„ сарай В площею 18, 5 кв. м. та гараж Г площею 47, 6 кв.м.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 105 ЦК Української РСР громадянин, який збудував або будує житловий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не в праві розпоряджатись цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо)

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року.

Згідно з п.п.6,7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік, яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за п. 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після Указу від 26.08.1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

При цьому порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 року №12/5-126, в якому зокрема, роз’яснюється, що по об’єктах, що збудовані до 05.08.1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Відповідно до позиції Вищого Спеціалізованого Суду викладеній в рішенні від 23.03.2016 року у справі № 6-28392ск15 «виходячи зі змісту наведених нормативних актів громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992 року, могли, за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями, отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватись право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Згідно листа обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за вих. № 151 від 23.01.2017 року в матеріалах інвентаризаційної справи відсутня інформація про введення в експлуатацію житлового будинку під літ. «А-1» житловою площею 35,8 кв.м., загальною 77,8 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами за адресою : с. Черкаси, 81 Пустомитівського району Львівської області, а також відсутня інформація про реєстрацію права власності на таким будинок з господарськими будівлями.

В силу вимог ст. 81 ЦПК України, позивачем не представлено суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про будівництво ОСОБА_12 спірного будинку у 1972 році з відповідними дозволами, проектом забудови, будівельним паспортом забудови земельної ділянки, належність такої у його власності чи користуванні, цільове призначення.

Доводи позивача про набуття ОСОБА_12 права власності на спірний будинок відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка діяла на час будівництва спірного будинку, п. 62 якої передбачає, що підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ОСОБА_1 депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, суд вважає необгрунтовним, оскільки дана інструкція (п.п. 10) передбачала правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після Указу від 26.08.1948 року, затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію, а тому після завершення ОСОБА_12 будівництва спірного будинку, що сторонами не оспорюється, будинок слід було здати в експлуатацію.

Таким чином, досліджуючи представлені суду докази, суд приходить до висновку, що у 1972 році ОСОБА_12 без відповідного дозволу, проекту забудови, на земельній ділянці, щодо якої немає жодних відомостей про надання її у його користування або власність побудовано житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 77,8 кв.м., а господарські будівлі, сарій літ. «Б», «В», в 1974, гараж літ. «Г» в 1976 році. самочинно, оскільки збудовані без визначених законодавством документів, в силу приписів ст. 105 ЦК Української РСР.

З огляду на викладене та враховуючи, що вказаний житловий будинок літ. «А-1» побудований під час дії Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, і ОСОБА_12, який проводив його будівництвом не проведено його реєстрацію, як під час дії цієї інструкції, так і в подальшому в тому числі його дружиною ОСОБА_16, та їхньою дочкою ОСОБА_11 правові підстави визнавати факт набуття померлим ОСОБА_12 права власності на спірний будинок, а в подальшому за його дружиною ОСОБА_10 та дочкою ОСОБА_11 відстуні.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 померла 13.05.2016 року, яка за життя своїм майном на випадок смерті розпорядилась на власний розсуд склавши заповіт, посвідчений 05.08.2015 року секретарем виконкому ОСОБА_4 сільської ради, яким на випадок своєї смерті все своє майно заповіла племіннику тобто позивачу - ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вище встановлено судом, ОСОБА_17 за життя в порядку спадкування після смерті своїх батьків у власність спірний житловиу будинок ненабула, а тому, спірний будинок не увійшов до складу спадкової маси після її смерті.

Таким чином, у позивача ОСОБА_3 відсутні майнові права на спірний житловий будинок в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11, а від так позовні вимоги позивача щодо визнання права власності на спірний житловий будинок задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13,64,76-83, 258-268 ЦПК України, ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УКСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 1223, 1269, 1270 ЦК України, Інструкцією про реєстрацію будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства УРСР 31.01.1966 року №56, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільради про визнання права власності на житловий будинок А-1, рік побудови 1972, житловою площею 35,8 кв. м. загальною площею 77,8 кв. м. з господарськими будівлями і спорудами під номером 81 у с. Черкаси Пустомитівського району Львівської області, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_11, яка померла, 13.05.2016 року - відмовити.

На рішення можна подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30-ти днів після проголошення рішення.

СуддяОСОБА_18