Рішення № 71941330, 17.01.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/541/17

Провадження №: 2/332/17/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Безлер Л.В.,

при секретарі Жечевій А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Заводського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу за позовом ТОВ «Авангард- Інвест» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Авангард-Інвест» в особі директора ОСОБА_3 звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 46859,04грн. та судові витрати в сумі 1600,00грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах з 07.10.2016 до 23.12.2016 року. Між позивачем та відповідачем 01.11.2016 року укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У зв’язку із заявою ОСОБА_2 про звільнення, підприємством проведено інвентаризацію матеріальних цінностей. За результатами інвентаризації складено ОСОБА_1 від 16.12.2016 року про наявність нестачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 46859,04грн., яку відповідач добровільно відмовився відшкодовувати, тому позивач був вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно перебував у трудових відносинах з позивачем, але при виконанні своїх службових обов’язків зіткнувся з неналежною організацією виробництва, у зв’язку з чим вирішив звільнитися. Після подання 09.12.2016 року заяви про звільнення і до видання про це 23.12.2016 року наказу, на території підприємства у с.Башмачка Дніпропетровської області, де знаходиться виробничий цех, перебував лише 13.12.2016 року, коли проводилася інвентаризація. З результатами інвентаризації, з якими його ознайомили 23.12.2016 року, він категорично не згоден, оскільки не вважає себе винуватим у встановленій комісією нестачі товарно-матеріальних цінностей. Зокрема пояснив, що підприємство повністю не було огороджено, належним чином не охоронювалося, з вільним заїздом, цех, в якому знаходилися матеріальні цінності, на замок не зачинявся, до нього мали доступ всі працівники підприємства та, можливо, і інші особи. При цьому він не вживав заходів щодо збереження матеріальних цінностей та не звертався з вимогами забезпечити їх належну охорону, оскільки довіряв керівництву підприємства. Вважає, що мала місце недбалість з боку останнього внаслідок незабезпечення охорони ТМЦ. Також відповідач підтвердив, що з позивачем укладав договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, проте вважав, що майно передавалось йому не на відповідальне зберігання, а лише в тимчасове користування. Крім того, зазначив, що інвентаризацію проведено та оформлено з численними порушеннями, що письмово відображено в поданому ним експертному висновку (а.с.157-194).

З вищенаведених підстав відповідач та його представник ОСОБА_4 у задоволенні позову просили відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно Статуту, затвердженого розпорядженням голови Жовтневої районної адміністрації м.Запоріжжя від 09.10.2003 року (з наступними змінами), ТОВ «Авангард-Інвест» є господарським товариством і здійснює свою діяльність та реалізує права і обов’язки відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, ЗУ «Про господарські товариства» та чинного законодавства. Метою утворення товариства є об’єднання фінансових засобів учасників для здійснення підприємницької діяльності у комерційній та виробничій сферах(а.с.33-34)

Наказом (розпорядженням) керівника підприємства ТОВ «Авангард-Інвест» №143-к від 06.10.2016 року ОСОБА_2 прийнято на роботу з 07.10.2016 року на посаду начальника цеху виробничого відділу (а.с.3).

Наказом (розпорядженням) про переведення на іншу роботу ТОВ «Авангард-Інвест» №162-к від 01.11.2016 року ОСОБА_2 переведено з посади начальника цеху на посаду начальника виробництва(а.с.4).

Також пунктом 4.5 Посадової інструкції начальника виробництва ТОВ «Авангард-Інвест», з якою відповідач був ознайомлений 01.11.2016 року, передбачено, що до посадових обов’язків працівника входить організація обліку матеріальних ресурсів на складах підприємства, участь в проведенні інвентаризації матеріальних цінностей та забезпечення встановленої звітності на підприємстві(а.с.101).

Як вбачається з п.4.10 вищевказаної Посадової інструкції начальник виробництва керує працівниками виробництва, надає ним інвентар, ТМЦ, а також забезпечує їх повернення (а.с.101).

01.11.2016 року між ТОВ «Авангард-Інвест» та ОСОБА_2 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.5).

Відповідно до п.1.2 Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.11.2016 року ОСОБА_2, як працівник, який займає посаду начальника виробництва, узяв на себе матеріальну відповідальність за збереження всіх товарно-матеріальних цінностей, отриманих ним на зберігання, перевезення, переробку або застосування у процесі виконання робіт, а власник зобов’язується створити працівникові умови, необхідні для належного виконання прийнятих за договором зобов’язань(а.с.5).

Згідно Інвентаризаційних описів від 01.11.2016 року ОСОБА_2 від директора ОСОБА_3 отримано в тимчасове користування матеріальні цінності згідно певних найменувань(а.с.6-15).

09.12.2016 року ОСОБА_2 на ім’я директора ТОВ «Авангард-Інвест» подано заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням(а.с.23)

Наказом директора ТОВ «Авангард-Інвест» №35ф від 12.12.2016 року призначено проведення повної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження, організацію та контроль за проведенням якої покладено на інвентаризаційну комісію у складі: голови комісії – начальника служби безпеки ОСОБА_5, членів комісії – бухгалтера ОСОБА_6 та юрисконсульта ОСОБА_7В.(а.с.24).

Згідно з ОСОБА_7 інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 16.12.2016 року виявлена нестача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 46859,04грн., що також підтверджено Довідкою про балансову вартість матеріальних цінностей ТОВ «Авангард-Інвест» (а.с.16-22, 25-26, 90).

Як вбачається зі ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Пунктом 1 ст. 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 з 01.11.016 року обіймав посаду начальника виробництва, цієї ж дати між ним та позивачем укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Для виконання роботи відповідачу передано товарно-матеріальні цінності, основні засоби, тощо, наявність яких у підзвіті матеріально-відповідальної особи - ОСОБА_2 підтверджено інвентаризаційними описами, підписаними ним без зауважень, актами інвентаризації ТМЦ від 16.12.2016 року встановлено їх нестачу.

Суд приходить до висновку, що у зв’язку з укладенням між сторонами договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідач зобов`язаний відшкодувати підприємству повну вартість шкоди, яка завдана останньому з його вини.

Доводи відповідача щодо його відсутності на виробництві, де зберігалися ТМЦ, з 09.12.2016 року, суд вважає неслушними, оскільки належними доказами вони не підтверджуються та спростовуються табелем обліку використання робочого часу, відповідно до якого зазначений ОСОБА_2 період був ним безпосередньо відпрацьований (а.с.142).

Доводи відповідача щодо незабезпечення з боку керівництва підприємства належної охорони ТМЦ не спростовують його обов’язку щодо виконання ним умов договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Крім того, відповідачем суду не надано доказів щодо вжиття ним будь-яких заходів спрямованих на збереження переданого йому за описом майна. Не звертався відповідач і до правоохоронних органів із заявами про його зникнення.

З приводу наданого відповідачем експертного висновку щодо правильності оформлення проведення інвентаризації, суд зазначає, що останній не є належним доказом у справі, не містить даних про його складення саме експертом, та сам по собі не спростовує наявність нестачі майна, встановленої під час проведення інвентаризації.

При цьому, при вирішенні спору по суті суд враховує вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наявних у справі доказів, суд прийшов до переконання про можливість задоволення позову у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1600,00грн.

Керуючись ст.ст. 4,5,12,13,81,83,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ТОВ « Авангард- Інвест» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ТОВ «Авангард-Капітал»(ЄДРПОУ 32692239, м. Запоріжжя, вул. Ілліча/Кірова 4/40)матеріальну шкоду за нестачу товарно-матеріальних цінностей під час виконання трудових обов’язків в розмірі 46859,04грн. (сорок шість тисяч вісімсот п’ятдесят дев’ять грн. 04 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2на користь ТОВ «Авангард-Капітал»(ЄДРПОУ 32692239, м. Запоріжжя, вул. Ілліча/Кірова 4/40) суму сплаченого судового збору у розмірі 1600.00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Л.В.Безлер