Постанова № 71941109, 29.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/794/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 січня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Кожух О.А., Куштана Б.П.

з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Рахівського районного суду ухваленого 25 серпня 2015 року головуючою суддею Бліщ О.Б. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, –

встановила:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі по тексту – ТзОВ «Кредитні ініціативи») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 17.12.2012 року між позивачем та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено Договір відступлення прав вимоги згідно якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило позивачу права вимоги по кредитним договорах укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами.

Згідно вищезазначеного договору відбулося відступлення права вимоги і по кредитному договору №86 від 25.01.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» кредит на суму 35390,00 доларів США.

Відповідач своїх зобов’язань за кредитним договором не виконував належним чином внаслідок чого, з врахуванням сум стягнутих рішенням Рахівського районного суду від 03.06.2014 року, за ним рахується заборгованість на загальну суму 92431,47 грн., яка складається із 18879,75 грн. заборгованості по відсоткам та 73551,72 грн. пені, які й просив стягнути з нього.

Рішенням Рахівського районного суду від 25 серпня 2015 року в задоволенні позову ТзОВ «Кредитні ініціативи», відмовлено.

На дане рішення ТзОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та задовольнити апеляційну скаргу. Зокрема зазначає, що наявність судового рішення не припиняє кредитні правовідносини між сторонами.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (тут і надалі в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що зобов’язання з повернення кредитних коштів припинилося, оскільки наявне рішення від 03.06.2014 року, яке виконано відповідачем.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна зважаючи на наступне.

Судом установлено, що 25 січня 2008 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» уклав з ОСОБА_2 кредитний договір №86, згідно з яким банк надав позичальникові кредит у розмірі 36390,00 доларів США (а.с.6-13).

17 грудня 2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір відступлення права вимоги (купівлі-продажу боргових зобов’язань) за кредитними договорами. (а.с.19-29).

Відповідно до умов цього договору кредитор за кредитними договорами переліченими в Додатку №1, змінюється з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первісний кредитор) на ТОВ «Кредитні ініціативи» (новий кредитор).

Згідно витягу з Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги до переліку кредитних договорів переданих за вказаним Договором входив також кредитний договір №86 від 25.01.2008 року по якому позичальником є ОСОБА_2 (а.с.41).

Тобто до позивача перейшли всі права та обов’язки кредитора за вказаним кредитним договором і такий є правонаступником ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Рахівського районного суду від 03.06.2014 року по справі №305/2359/13-ц достроково стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість по кредитному договору в розмірі 120901,88 грн. Згідно тексту рішення суду, заборгованість нарахована банком станом на 31.05.2013 року та складалася із заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та пені (а.с.45, 46).

На підставі даного рішення видано відповідний виконавчий лист, який стягувачем пред’явлено до виконання.

Постановою державного виконавця від 17.10.2014 року закінчено виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа №305/2359/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості в розмірі 120901,88 грн. у зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с.70).

Колегія суддів констатує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов’язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК (п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин).

Таким чином, зважаючи на те, що після ухвалення зазначеного судового рішення та до його часткового виконання пройшов певен проміжок часу, то кредитор вправі був продовжувати нараховувати відсотки та пеню за даним договором, оскільки зобов'язання між ним та ОСОБА_2 не припинилися.

Оскільки, заборгованість за рішенням від 03.06.2014 року була визначена кредитором станом на 31.05.2013р., то саме з цієї дати та до повного виконання судового рішення,тобто до 17.10.2014 року, правомірним є нарахування відсотків та пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов’язань.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, правильність якого ніким фактично не оспорюється, після 31.05.2013 року кредитором нараховано відсотки на загальну суму 2804,51 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 01.03.2015 року (2776,3120 грн. за 100 доларів США) еквівалентно сумі 77861,94 грн., та 2499,89 доларів США, що еквівалентно 69404,75 грн. пені.

В той же час, в прохальній частині позовної заяви позивач ставить питання про стягнення лише 18879,75 грн. відсотків, а тому, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу (ст.13 ЦПК України), слід стягнути з відповідача саме таку суму відсотків.

Щодо розміру пені то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зважаючи на те, що розмір пені перевищує розмір стягуваних відсотків, а також враховуючи, що заборгованість по тілу кредиту вже повністю погашена, колегія суддів вважає за можливим зменшити розмір пені до 10000,00 грн., що відповідатиме цивілістичному принципу добросовісності, справедливості та розумності.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача складатиме суму 28879,75 грн.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, як роз’яснено в п. 39 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов’язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки єдиною підставою для зменшення суми заборгованості стало застосування апеляційним судом приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України, то судові витрати у вигляді судового збору понесені позивачем за пред’явлення позову в розмірі 1196,92 грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1108 грн., тобто на загальну суму 2304,92 грн. – підлягають стягненню у цілому з відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись приписами статей 551, 599 ЦК України, статями 141, 367, 374, 376, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2015 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (90633, Рахівський р-н, с. Лазещина, 1277/а, ідентифікаційний податковий номер - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 14, ЄДРПОУ - 35326253) кредитну заборгованість на загальну суму 28879,75 грн. з якої відсотки становлять суму у розмірі 18879,75 грн. та пеня становить суму у розмірі 10000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (90633, Рахівський р-н, с. Лазещина, 1277/а, ідентифікаційний податковий номер - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (07400, Київська обл., м.Бровари, бульвар Незалежності, 14, ЄДРПОУ – 35326253, судові витрати у розмірі 2304,92 грн., судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді