Постанова № 71940644, 01.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/5067/17 Номер провадження 22-ц/775/138/2018

Єдиний унікальний номер 234/5067/17

Номер провадження 22-ц/775/138/2018

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Бакуменко А.В.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участі секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №234/5067/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк»

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області,

встановив:

До Краматорського міського суду Донецької області звернувся позивач ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору без номеру від 19 березня 2012 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_1 керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, проте відповідач не виконує свої зобов’язання, а тому, станом на 28 лютого 2017 року має заборгованість у розмірі 20555,48 гривень, яка складається з: 999,96 гривень – заборгованість за кредитом; 15001,30 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3099,20 гривень – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень – штраф (фіксована частина); 955,02 гривень – штраф (процентна складова).

Виходячи з наведеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 20555,48 гривень та понесені позивачем судові витрати, а саме, сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 1600 гривень.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд послався на закінчення строку позовної давності відповідно до ст.267 ЦК України та зазначив, що останній платіж відповідачем по отриманому кредиту був зроблений 14 січня 2014 року, а позовна заява банку надійшла до суду 06 квітня 2017 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності.

На вказане рішення ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, та покласти судові витрати на позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що банком було пропущено строки позовної давності. За Умовами та правилами надання банківських послуг кредит відповідачу було видано на строк дії кредитної картки, тобто до 31 січня 2015 року, а з позовом банк звернувся до суду 20 березня 2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких вона просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

В судове засідання сторони не з’явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи. Представник позивача подав заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши ма¬теріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а оска¬ржуване рішення скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 1000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.6).

З розрахунку заборгованості, який надано позивачем до позовної заяви, вбачається, що станом на 28 лютого 2017 року має заборгованість у розмірі 20555,48 гривень, яка складається з: 999,96 гривень – заборгованість за кредитом; 15001,30 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3099,20 гривень – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень – штраф (фіксована частина); 955,02 гривень – штраф (процентна складова).

При ухваленні рішення суд виходив з того, що останній платіж боржником зроблено 14 січня 2014, а позовна заява надійшла до суду 06 квітня 2017 року тобто більше ніж через три роки, у зв’язку з чим підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності.

Проте з даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором, як це встановлено статтею 1049 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свою частину зобов’язання, надавши позивачу кредит у вигляді встановлено кредитного ліміту на платіжну карту. Натомість відповідач свою частину зобов’язань належним чином не виконував у зв'язку з чим станом на 28 лютого 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 20555,48 гривень (а.с. 4-5).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Суд першої інстанції початком перебігу позовної давності визначив день, коли боржник зробив останній платіж – 14 січня 2014 року.

Проте необхідно зазначити, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку; за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки(стаття 261 ЦК України), а не після закінчення строку дії договору.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 було видано кредитну картку за №5577212705250648 видана 19 березня 2012 року з терміном дії до 02/2015 року (а.с. 87).

Таким чином враховуючи те, що кінцевий строк погашення кредиту, що визначається останнім днем місяця дії картки, є лютий 2015 року, а з позовом банк звернувся до суду 06 квітня 2017 року, немає підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Разом з тим необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 від 02.09.2014 року, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно Анкети-заяви, відповідач зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відповідно до розпорядження КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» затверджено в переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

У позовній заяві позивач серед іншого просить стягнути 3099,20 гривень – заборгованість за пенею та комісією (а.с. 3). У зв'язку з тим, що позивач не розмежовує ці дві категорії боргу, розрахунок заборгованості так само містить лише одну графу – сума комісії та пені, суд позбавлений можливості виокремити суму заборгованості за пенею.

Таким чином у зв’язку з мораторієм на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитним договором, комісія та пеня в розмірі 3099,20 гривень, штрафи в розмірі 500 гривень та 955,02 гривень з відповідача стягненню не підлягають, так як з розрахунку заборгованості вбачається вони нараховані позивачем після 14 квітня 2014 року.

Отже стягненню з відповідача підлягає сума – 16001,26 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам виходячи з наступного розрахунку:

- позовні вимоги задоволено у розмірі 16001,26 гривень, що складає 77,84% від ціни позову (16001,26*100:20555,48).

Відповідно платіжного доручення №PROM3BS21R від 13 березня 2017 року та платіжного доручення №PROM0BAJBZ від 30 листопада 2017 року судові витрати ПАТ КБ «Приватбанк» складають 3360 гривень (1600+1760).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2615,42 гривень (3360*77,84%) на відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16001 гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2615 гривень 42 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повний текст постанови складений 01 лютого 2018 року.

Головуючий: