Рішення № 71940137, 30.01.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5405/17

Провадження № 2-а/242/48/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Капітонова В.І., при секретарі Нарижній О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу освіти Селидівської міської ради ОСОБА_2 про бездіяльність суб’єкта владних повноважень та відмову в отриманні інформації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до начальника відділу освіти Селидівської міської ради ОСОБА_2 про бездіяльність суб’єкта владних повноважень та відмову в отриманні інформації, в якому зазначила, що вона з 2014 року працювала директором Селидівської вечірньої загальноосвітньої школи № 11. Згодом погіршилися стосунки між нею та начальником відділу освіти Селидівської міської ради ОСОБА_2, а тому постійно проводилися без будь-яких причин перевірки її роботи. Підставою однієї з перевірок стала скарга вчительки її школи ОСОБА_3, після чого вона отримала догану. Вона має обґрунтовані підстави вважати, що скарга ОСОБА_3 може містити неправдиві свідчення, тому звернулася до начальника відділу освіти Селидівської міської ради ОСОБА_2 з проханням надати їй текст скарги ОСОБА_3, але їй було відмовлено. Вважає, що вона позбавлена свого конституційного права звернутися до суду із оскарженням неправдивих відомостей. Такий перебіг значно ускладнює захист її інтересів у судовому процесі про скарження винесених їй доган та поновлення її на роботі. Фактично відповідачем чиниться перешкоди їй у повноцінній реалізації права на захист у суді.

У зв’язку з чим, просить визнати протиправною бездіяльність начальника відділу освіти Селидівської міської ради ОСОБА_2 в частині відмови надати їй інформацію про неї, яка міститься у скарзі вчительки ОСОБА_3, спрямований до відділу освіти міської ради; зобов’язати надати їй копію тексту скарги вчительки ОСОБА_3

Позивач судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача надала до суду відзив, в якому зазначила, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими з наступних підстав. 11.10.2016 року вчитель української мови ОСОБА_3 звернулася до відділу освіти зі скаргою про перевищення службових повноважень директором школи ОСОБА_1 Тобто, вчитель звернулася за захистом своїх прав та інтересів. На момент звернення, ОСОБА_1 була посадовою особою дії якої оскаржувалися вчителем школи. Закон України «Про звернення громадян» забороняє відділу освіти направляти копію скарги посадовій особі, директору школи ОСОБА_1, дії якої оскаржуються. Крім того, скарга ОСОБА_3 містить інформацію про персональні данні третьої особи. Тому, надання позивачу копії звернення вчителя, яке містить персональні дані, суперечить чинному законодавству України. Просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач ОСОБА_1 з 01.09.2015 року по 12.05.2017 року працювала на посаді директора Селидівської вечірньої(змінної) загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів № 11 Селидівської міської ради Донецької області.

05.11.2017 року позивач звернулася до начальника відділу освіти Селидівської міської ради з проханням надати їй копію скарги ОСОБА_3 відносно неї.

Листом начальника відділу освіти їй було відмовлено. Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що відповідно до ст..7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення осіб яких оскаржується».

12.11.2017 року позивач знову звернулася до начальника відділу освіти, з тим самим проханням та зазначила у своєму зверненні, що вона не має наміру надавати відповідь на скаргу за дорученням відділу освіти.

Відповідачем було надано відповідь ОСОБА_1 від 13.11.2017 року, в якій зазначено, що на момент подання скарги ОСОБА_1 була посадовою особою та її дії оскаржувалися вчителем школи ОСОБА_3, тому на підставі ст..7 Закону України «Про звернення громадян» надання копії скарги суперечить чинному законодавству України.

Згідно ст.. 32 Конституції України Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. №2657-XII (далі - Закон №2657) передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно ст..7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до ст..10 Закону України «Про доступ до публічної інформації»

1. Кожна особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

5. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

У частині 2 статті 77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у наданні інформації та не приймає посилання відповідача на ст..7 ЗУ «Про звернення громадян», оскільки в своєму зверненні позивач пояснила, що зазначена копія скарги потрібна їй для ознайомлення та захисту своїх прав, вона не мала наміру надавати відповідь на скаргу за дорученням відділу освіти.

З таких підстав, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 19, 32,55 Конституції України, ст.ст.6,7,9,10,73,77,90,94, 139,143,211,217,227,242,244-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до начальника відділу освіти Селидівської міської ради ОСОБА_2 про бездіяльність суб’єкта владних повноважень та відмову в отриманні інформації задовольнити.

Визнати бездіяльність начальника відділу освіти Селидівської міської ради ОСОБА_2 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні інформації про себе, неправомірною.

Зобов’язати начальника відділу освіти Селидівської міської ради ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 копію тексту скарги ОСОБА_3

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. І. Капітонов