Рішення № 71939681, 31.01.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

31.01.2018 227/3941/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року. М.Добропілля

Добропільський міськрайоннний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря: Верній М.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Добропілля справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 листопада 2017 року №4042 про відмову в призначенні їй пенсії згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язати відповідача призначити їй пенсію за віком з 04 вересня 2017 року з врахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01 серпня 1977 року по 12 травня 1980 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 26 серпня 1981 року по 16 серпня 1995 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 19 січня 1998 року по 31 березня 1998 року у Відкритому акціонерному товаристві Шахтарсько-виробниче торгівельне об’єднання «Шатр».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при зверненні за призначенням пенсії за віком відповідач протиправно не зарахував їй до стажу роботи вищезазначені періоди роботи, а саме з 01 серпня 1977 року по 12 травня 1980 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 26 серпня 1981 року по 16 серпня 1995 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 19 січня 1998 року по 31 березня 1998 року у Відкритому акціонерному товаристві Шахтарсько-виробниче торгівельне об’єднання «Шатр», мотивуючи це тим, що заявницею надано дублікат трудової книжки, вперше заповнений 01 квітня 1998 року. Вказану відмову позивач вважає неправомірною та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем надано письмові заперечення, вважають свої дії правомірними, оскільки вважають, що у позивача відсутній необхідний загальний страховий стаж. Крім того, стверджують, що при заповненні дубліката трудової книжки не занесено запис про загальний трудовий стаж її роботи до влаштування на підприємство, а сам дублікат вперше заповнений 01 квітня 1998 року. Також посилаються на те, що позивачем не надано довідки на підтвердження спірних періодів роботи позивачем на підприємстві.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України, дану категорію справ суд розглядає в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2017 року позивач звернулась до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пенсії позивачем було надано наступні документи: заява про призначення пенсії, копія трудової книжки, копія диплому, копія свідоцтва про народження, копія паспорта, копія ідентифікаційного номеру.

Рішенням Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №4042 про відмову в призначенні пенсії від 04 листопада 2017 року відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку з відсутністю необхідного загального трудового стажу. Зокрема, не зараховано період роботи на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці» з 01 серпня 1977 року по 12 травня 1980 року та з 26 серпня 1981 року по 16 серпня 1995 року; період роботи в Відкритому акціонерному товаристві Шахтарсько-виробниче торгівельне об’єднання «Шатр» з 19 січня 1998 року по 31 березня 1998 року, оскільки заявницею наданий дублікат трудової книжки, вперше заповнений 01 квітня 1998 року. Довідки підтверджуючі вище вказані періоди роботи заявницею не надані. (а.с.9)

В силу ч.1 ст.46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 01 квітня 1959 року по 30 вересня 1959.

У відповідності до ст.24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхування та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами ч.1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Як встановлено судом, для призначення пенсії позивачем надано дублікат трудової книжки серія БІ-ІІ №5100584.

Згідно записів дубліката трудової книжки ОСОБА_2, позивач працювала на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці» з 01 серпня 1977 року по 12 травня 1980 року, прийнята на роботу на підставі наказу №174 від 03 серпня 1977 р., та з 26 серпня 1981 року по 16 серпня 1995 року, прийнята на роботу на підставі наказу № 172 від 26 серпня 1972 р.; в Відкритому акціонерному товаристві Шахтарсько-виробниче торгівельне об’єднання «Шатр» з 19 січня 1998 року по 31 березня 1998 року, прийнята на роботу на підставі наказу 16-к від 06 квітня 1998 року.(а.с.7-8)

Відповідно до п.5 п.п. 5.1, 5.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства року N 58 юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

З правової точки зору дублікат — документ, ідентичний похідному, що має такі самі юридичні наслідки, як і оригінал. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості його використання з певних причин.

Отже, дублікат документа являє собою примірник цього самого документа з рівнозначною останньому юридичною силою.

Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до п. 5.3 вищевказаної Інструкції необхідно занести запис про загальний трудовий стаж її роботи до влаштування на підприємство, а сам дублікат вперше заповнений 01 квітня 1998 року, то суд виходить з наступного.

Згідно з 5.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Суд зазначає, що дійсно в дублікаті трудової книжки ОСОБА_1 не внесений запис про загальний стаж її роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Разом з тим, в дублікаті міститься записи дата прийняття чи звільнення з роботи, найменування підприємства, де працював працівник, (відділ) і посада та зазначений документ на підставі якого внесений запис по кожному періоду роботи (робота), на яку було прийнято працівника.

Тобто Дублікат містить всю необхідну інформацію, для урахування даного періоду роботи позивача в трудовий стаж. А той факт, що підприємством не зазначено при заповненні дубліката трудової книжки загального трудового стажу, не може бути підставою для не зарахування даного стажу роботи до загального трудового стажу та позбавлення права позивача на отримання та призначення у зв’язку з цим пенсії.

Тобто, суд вважає, що позивачеві не може бути поставлено у вину неналежне заведення трудової книжки, оскільки останнє було обов’язком роботодавця, а відмовляючи у призначенні пенсії позивачу на вищевказаній підставі, відповідач порушив право позивача на пенсію, яке передбачене Конституцією України та принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Таким чином, не зарахування до трудового стажу вищевказані періоди, лише з причини надання дубліката трудової книжки та відсутності у ній відомостей про загальний трудовий стаж , яким мав працівник до дати заповнення дублікату трудової книжки є неправомірною.

Отже, суд приходить до висновку, що стаж роботи позивача у періодів роботи з 01 серпня 1977 року по 12 травня 1980 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 26 серпня 1981 року по 16 серпня 1995 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 19 січня 1998 року по 31 березня 1998 року у Відкритому акціонерному товаристві Шахтарсько-виробниче торгівельне об’єднання «Шатр» підтверджується записами в трудовій книжці позивача (дублікатом трудової книжки).

Щодо посилання відповідача, про необхідність надати довідки підтверджуючі вище вказані періоди роботи, то суд також вважає дане твердження безпідставним з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

І лише у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.(п 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637).

Тобто, діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стаж, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Тобто, вимога про надання уточнюючих довідок на підтвердження необхідного трудового стажу є неправомірною.

Таким чином, судом встановлено, що записами дубліката трудової книжки позивача містять всю необхідну інформацію, для урахування даного періоду роботи позивача в трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії, відповідно до ст. 26 Закону України «Загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Виходячи з наведеного, з урахуванням всіх доводів сторін, оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх належності та взаємозв'язку, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 листопада 2017 року №4042 про відмову в призначенні їй пенсії згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Разом з тим, Верховний Суд України роз’яснив у п. 3 постанови Пленуму N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення", що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, суд вважає, що для повного захисту прав позивача слід зобов’язати Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01 серпня 1977 року по 12 травня 1980 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 26 серпня 1981 року по 16 серпня 1995 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 19 січня 1998 року по 31 березня 1998 року у Відкритому акціонерному товаристві Шахтарсько-виробниче торгівельне об’єднання «Шатр».

Що стосується вимог позивача в частині зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до ст. 26 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 04 вересня 2017 року, то суд виходить з такого.

Відповідно до ст.58 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, суд приходить до переконання, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно визначати чи достатньо наявного у позивача страхового стажу для призначення пенсії, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Враховуючи наведене, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Проте, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 жовтня 2017 року про призначення їй пенсії з урахуванням страхового стажу періоди роботи з 01 серпня 1977 року по 12 травня 1980 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 26 серпня 1981 року по 16 серпня 1995 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 19 січня 1998 року по 31 березня 1998 року у Відкритому акціонерному товаристві Шахтарсько-виробниче торгівельне об’єднання «Шатр».

Керуючись вимогами ч.3 ст.139 КАС України, відповідно до яких при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 77, 257, 244-246, 262, 263, 382 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 листопада 2017 року №4042 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком періоди роботи з 01 серпня 1977 року по 12 травня 1980 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 26 серпня 1981 року по 16 серпня 1995 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 19 січня 1998 року по 31 березня 1998 року у Відкритому акціонерному товаристві Шахтарсько-виробниче торгівельне об’єднання «Шатр».

Зобов’язати Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 жовтня 2017 року про призначення їй пенсії за віком з урахуванням стажу за період роботи з 01 серпня 1977 року по 12 травня 1980 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 26 серпня 1981 року по 16 серпня 1995 року на «Шахтарській швейно-трикотажній фабриці»; з 19 січня 1998 року по 31 березня 1998 року у Відкритому акціонерному товаристві Шахтарсько-виробниче торгівельне об’єднання «Шатр».

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в користь ОСОБА_1 500 (п’ятсот) гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя: Л.С. Мацишин

31.01.2018