Рішення № 71939561, 31.01.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/15592/17

Провадження № 2/263/498/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Кузь К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форте» про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», ПАТ «Страхова компанія «Форте» про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 02.03.2016 року між нею та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено договір позики № 980-027-000197434 «Суперкапітал», за умовами якого вона 02.03.2016 року внесла на рахунок товариства грошові кошти в сумі 20000,00 гривень, на період з 02.03.2016 року по 28.11.2016 року (271 день) на умовах виплати 33,54% річних. Того ж дня, між нею та ПрАТ «СК «Форте» було укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-027-000197434, розділом № 5 якого встановлено страховий ризик – завдання матеріального збитку страхувальнику внаслідок непередбачених фінансових втрат, що можуть виникнути в результаті невиконання боржником своїх фінансових зобов’язань за договором позики, а саме: неповернення боржником отриманих у позику коштів від страхувальника на підставі договору позики протягом 30 календарних днів та більше з дати, що визначена в договорі позики як день закінчення строку користування коштами. 05.05.2016 року нею на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в рамках договору позики №980-027-000197434 «Суперкапітал» від 02.03.2016 року було перераховано ще 7000,00 гривень. Після спливу передбаченого договором позики строку користування коштами, нею двічі направлялися на адресу ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» вимоги про повернення вкладу, однак обидва листи повернулися, у зв’язку зі спливом терміну їх зберігання. У зв’язку з невиконанням з боку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» своїх зобов’язань щодо повернення суми позики та настанням страхового випадку, вона зверталася до ПрАТ «СК «Форте» з заявою про виплату страхового відшкодування, однак свої зобов’язання у добровільному порядку відповідачі не виконують. Пунктом 12.1. розділу 12 договору добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-027-000197434 від 02.03.2016 року передбачено, що у разі настання страхового випадку за страховим ризиком, зазначеним у розділі 5 договору, страховик здійснює виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі суми, яку боржник не повернув страхувальнику в строки, обумовлені договором позики, але в будь-якому випадку не більше страхової суми за договором. Пунктом 4.1. розділу 4 договору добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-027-000197434 від 02.03.2016 року встановлено страхову суму в розмірі 20000,00 гривень. З огляду на вищевикладене просила стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Форте» на її користь суму позики в межах страхової суми, в розмірі 20000,00 гривень, а також просила стягнути з відповідача ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на її користь решту позики в розмірі 7000,00 гривень та суму процентів за 271 день користування запозиченими коштами в розмірі 5897,52 гривень.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_2 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представники відповідачів у судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутність суду не надали.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів та ухвалити заочне рішення, відповідно до ст. 282 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.03.2016 року між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено договір позики № 980-027-000197434 «Суперкапітал», за умовами якого позивачка 02.03.2016 року внесла на рахунок товариства грошові кошти в сумі 20000,00 гривень, на період з 02.03.2016 року по 28.11.2016 року (271 день) на умовах виплати 33,54% річних /а.с. 3, 5/.

Того ж дня, між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Форте» було укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-027-000197434, розділом № 5 якого встановлено страховий ризик – завдання матеріального збитку страхувальнику внаслідок непередбачених фінансових втрат, що можуть виникнути в результаті невиконання боржником своїх фінансових зобов’язань за договором позики, а саме: неповернення боржником отриманих у позику коштів від страхувальника на підставі договору позики протягом 30 календарних днів та більше з дати, що визначена в договорі позики як день закінчення строку користування коштами /а.с. 4/.

05.05.2016 року нею на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в рамках договору позики №980-027-000197434 «Суперкапітал» від 02.03.2016 року було перераховано ще 7000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 634737 від 05.05.2016 року та квитанцією № 634726 від 05.05.2016 року /а.с. 6/.

Після спливу передбаченого договором позики строку користування коштами, позивачкою двічі направлялися на адресу ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» вимоги про повернення вкладу, однак обидва листи повернулися, у зв’язку зі спливом терміну їх зберігання /а.с. 10-13/.

У зв’язку з невиконанням з боку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» своїх зобов’язань щодо повернення суми позики та настанням страхового випадку, позивачка 23.01.2017 року звернулася до ПрАТ «СК «Форте» з заявою про виплату страхового відшкодування /а.с. 14/.

Пунктом 6.1. розділу 6 договору добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-027-000197434 від 02.03.2016 року передбачено, що страховим випадком є понесені збитки страхувальником внаслідок настання страхового ризику, передбаченого розділом 5 договору страхування.

Пунктом 12.1. розділу 12 договору добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-027-000197434 від 02.03.2016 року передбачено, що у разі настання страхового випадку за страховим ризиком, зазначеним в розділі 5 договору, страховик здійснює виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі суми, яку боржник не повернув страхувальнику в строки, обумовлені договором позики, але в будь-якому випадку не більше страхової суми за договором.

Пунктом 3 частини 1 ст. 988 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 4.1. розділу 4 договору добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-027-000197434 від 02.03.2016 року встановлено страхову суму в розмірі 20000,00 гривень.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що позивачка свої зобов’язання за договором позики виконала, а відповідачем ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» порушено передбачений договором порядок повернення суми позики та відсотків, позов підлягає задоволенню, а відтак на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню: з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» заборгованість за договором позики № 980-027-000197434 «Суперкапітал» від 02.03.2016 року в сумі 12897,52 гривень, у тому числі: 7000,00 гривень – сума позики; 5897,52 гривень – розмір процентів за користування запозиченими коштами; з ПрАТ «Страхова компанія «Форте» страхова виплата за договором добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-027-000197434 від 02.03.2016 року в сумі 20000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів у дольовому порядку підлягає стягненню судовий збір на користь держави, від сплати якого було звільнено позивачку при відкритті провадження по справі, а саме в розмірі 704,80 гривень, по 352,40 гривень з кожного.

На підставі ст.ст. 526, 610, 612, 614, 615, 625, 988, 1049, 1048 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 80, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форте» про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 3914070, місцезнаходження: вул. Кам’нецька, буд. 82, офіс 2, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 49128) заборгованість за договором позики № 980-027-000197434 «Суперкапітал» від 02.03.2016 року в сумі 12897 (дванадцять тисяч вісімсот дев’яносто сім) гривень 52 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форте» (ЄДРПОУ 34615026, місцезнаходження: вул. Зелінського, буд. 41/41а, м. Маріуполь Донецька область, 87548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 49128) страхову виплату за договором добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-027-000197434 від 02.03.2016 року в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути у дольовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форте» на користь держави судовий збір у розмір 704,80 гривень, по 352 гривень 40 копійок з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцять днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.Г. Шатілова