Постанова № 71938315, 22.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: О.В. Соп'яненко

22 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1338/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

спеціаліста ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Левицької А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові в режимі відеоконференції із Сумським окружним адміністративним судом адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Соп'яненко О.В.) від 24.10.2017р. (повний текст рішення складено 24.10.2017р.) по справі №818/1338/17

за позовом ОСОБА_2

до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області

про визнання рішення протиправним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправним рішення відповідача від 18.08.2017 року №48 про скасування дозволу на імміграцію в України, виданого 09.08.2007 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що вона є громадянкою Азербайджану, та з 1994 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_4. Чоловік проживає в Україні тривалий час та в квітні 2000 року отримав паспорт громадянина України. В 2001 році позивачка переїхала в Україну, де і проживає з родиною. В серпні 2007 року отримала дозвіл на імміграцію в Україну, в грудні 2016 - посвідку на постійне проживання. 18.08.2017 відповідачем винесено рішення № 48 про скасування дозволу ні імміграцію в Україну на підставі п. 1 ст. 12 закону України "Про імміграцію". 30.08.2017 в закордонному паспорті позивачки відповідачем зроблено відмітку про анулювання посвідки на постійне проживання в Україні. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 18.08.2017 року №48 про скасування дозволу на імміграцію в України, виданого ОСОБА_2 09.08.2007 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 грн., сплачений при зверненні до суду.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається незаконність оскаржуваної постанови через порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що позивач разом з заявою про отримання дозволу на імміграцію в 2007 році подала паспорт громадянина України на ім'я свого чоловіка - ОСОБА_4. Проте, 18.04.2017 ДМС України затверджено висновок про визнання паспорта громадянина України, виданого 17.04.2000 на ім'я ОСОБА_4 таким, що оформлений з порушенням вимог чинного законодавства. Таким чином, оскільки дозвіл на іміграцію був виданий позивачу на підставі документу, що втратив чинність, то відповідачем правомірно на підставі п. 1 ст. 12 закону України "Про імміграцію" прийнято оскаржуване рішення про його скасування.

Представником позивача надано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції із Сумським окружним адміністративним судом.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 з 04.06.1994, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 34-35).

03.07.2007 року позивачем подано заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну. Як підставу зазначено перебування в шлюбі з громадянином України (а.с. 29).

До заяви серед інших документів додано копію паспорта громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4, виданого Ямпільський РВ УМВС України в Сумській області 17.04.2000 року (а.с. 39-40).

09.08.2007 року ОСОБА_2 надано дозвіл на імміграцію в Україну (а.с. 42).

В 2016 році позивач отримала посвідку на постійне проживання в Україні (а.с. 45).

18.08.2017 року Управління Державної міграційної служби України в Сумській області прийнято рішення №48 про скасування дозволу на імміграцію в України, виданого 09.08.2007 року. В якості підстави для прийняття вказаного рішення відповідачем визначено п. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію в України слугували висновки відповідача про те, що дозвіл видано на підставі документів, що втратили чинність, оскільки паспорт громадянина України, виданого 17.04.2000 на ім'я ОСОБА_4 визнано таким, що оформлений з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю прийняття оскаржуваного рішення, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності передбачених п. 1 ст. 12 закону України "Про імміграцію" підстав для скасування виданого позивачу дозволу на імміграцію, а тому рішення Управління ДМС України в Сумській області від 18.08.2017 № 48 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про імміграцію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції особи, яка є батьком, чоловіком (дружиною) іммігранта та його неповнолітні діти.

Згідно ст. 6 Закону України "Про імміграцію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: 1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; 3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання; 5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Судом встановлено, що рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну було прийнято суб'єктом владних повноважень 09.04.2007 року. Позивачем дане рішення було реалізоване у встановлений законом строк та отримано посвідку на постійне проживання в Україні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковою передумовою прийняття компетентним органом відповідного рішення про надання особі дозволу на імміграцію є перевірка правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні.

Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України "Про імміграцію".

Так, відповідно до пункту першого вищенаведеної статті Закону, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Разом з тим, станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію, уповноважений державний орган перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановив, у тому числі, не було встановлено і подання свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано доказів існування станом на час видачі позивачу дозволу на імміграцію визначених ст. 12 Закону України «Про імміграцію» підстав для його скасування.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спірне рішення прийняте з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, адже позивач проживає на території України і органом який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію підтверджувалась законність перебування іноземця в Україні; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача, адже орган, який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів та наявність підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача про скасування позивачу дозволу на імміграцію в України є протиправним, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. по справі №818/1338/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання рішення протиправним залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова Л.О. Донець

Повний текст постанови складено 01.02.2018.