Постанова № 71938021, 22.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12277/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Торкот Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 15 листопада 2017 року ухвалену суддею Гамула Б.С. в місті Камінь - Каширський о 16 годині 16 хвилині 54 секунді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій щодо відмови в призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправними та зобов'язання зарахувати до спеціального стажу роботи працівника охорони здоров'я період проходження служби в армії на посаді фельдшера медичного пункту прикордонної застави та призначити пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня подання ним відповідної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 вересня 2017 року в зв'язку з настанням відповідного пенсійного віку, як працівник сфери охорони здоров'я, який має спеціальний стаж роботи 25 років 6 місяців, він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років. До заяви додав усі необхідні документи. Проте, отримав відмову в призначенні пенсії, оскільки у нього не достатньо стажу для призначення відповідного виду пенсії, а саме 24 роки 05 місяців. Однак, починаючи з 01.04.1989 року та по 06.09.2017 рік він працював в закладах охорони здоров'я на посадах середнього медичного персоналу. З 30.08.1989 року по 31.05.1991 рік проходив військову службу на посаді фельдшера 14 прикордонної застави в/ч 2086 с. Маканчи Казахської РСР, і саме цей період відповідач не зарахував до спеціального стажу роботи.

Постановою Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 15 листопада 2017 року позов задоволено. Суд виходив з того, що проходження військової служби в період з 1989-1991 роки у лавах армії на посадах фельдшера, відповідно до раніше діючого законодавства давала право на пенсію за вислугу років та зараховувалась до спеціального стажу для призначення даного виду пенсії.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона відповідача покликається на те, що позивач проходив військову строкову службу на посаді фельдшера прикордонної застави, однак згідно Переліку закладів охорони здоров`я ЗСУ, затверджених наказом МОУ від 23.03.2017 року № 168, прикордонна застава не відноситься до закладів охорони здоров`я МОУ, що не було враховано судом першої інстанції.

Отже, оскільки відповідач керувався законодавством на момент звернення позивача із заявою, тоді його дії є законними.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що з 01.04.1989 року позивач працював на посаді медичної сестри стоматологічного кабінету лікарської амбулаторії с. Видерта Камінь-Каширського району. 06.05.1989 року був звільнений із посади у зв'язку з призовом в ряди Радянської Армії. З 30.08.1989 року по 31.05.1991 року проходив військову службу на посаді фельдшера 14 прикордонної застави в/ч 2086 с. Маканчи Казахської РСР.

Вказаний факт підтверджується також архівними довідками Центрального прикордонного архіву Федеральної служби безпеки Російської Федерації від 28.01.2015 року № 21159/479, від 14.08.2017 року № 21/89/9795, згідно яких ОСОБА_2 на підставі наказу командира в/ч 2086 від 30.08.1989 року № 219 призначений на посаду фельдшера 14 прикордонної застави в/ч 2086 с. Маканчи Казахської РСР, в складі якої був пункт медичної допомоги (а.с. 11, 12).

Постановою Кабінетів Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» встановлено, що до закладів охорони здоров'я та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) вказаних закладів охорони здоров'я мають право на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з Переліком закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерством оборони України від 18 грудня 2013 року №871 медична служба військової частини відноситься до лікарняних закладів охорони здоров'я Збройних Сил України.

Колегія суддів вважає за необхідним звернути увагу на позицію Верховного Суду України висвітлену в постанові від 04.12.2007 року № 07/54, де зазначено, що згідно з частиною 4 статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відтак, оскільки на час проходження військової служби діяла гарантія зарахування даної служби до трудового стажу, рішення пенсійного органу про відмову в зарахуванні даного стажу для призначення пільгової пенсії є протиправними.

Крім того, на думку апеляційного суду є помилковою позиція сторони відповідача і в тому, що ним акцентується увага лише на посаді фельдшера прикордонної застави, коли з матеріалів справи вбачається, що позивач зарахований в списки особового складу військової частини 2086, в штаті якої був пункт медичної допомоги, а в штаті прикордонної застави значилась посада фельдшера.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, постанову Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 15 листопада 2017 року у справі № 157/2903/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 30.01.2018 року.