Постанова № 71937992, 31.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Справа № 826/1398/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 13.01.2016 р. № 991/0164/2810.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що максимальна ціна на сигарети, реалізація яких здійснювалася позивачем, має становити не більше 13,65 грн., а не 13.68 грн., як було застосовано позивачем.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі – ПАТ «Укрнафта») є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

На підставі наказу від 15.12.2015 р. № 767 та направлень №№ 420, 421 ГУ ДФС у Рівненській області було проведено фактичну перевірку магазину на АЗС № 17/008, який знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Обарів, вул. Ринкова, 1 та належить ПАТ «Укрнафта».

За результатами зазначеної перевари контролюючим органом складено акт від 06.12.2015 р. № 191/21/00135390, в якому встановлено факт здійснення позивачем торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками, збільшеними на суму акцизного податку з реалізації через роздрібну мережу, що призвело до порушення ст. 11-1, ч. 13 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР.

Матеріали перевірки позивача ГУ ДФС у Рівненській області було направлено до Міжрегіонального ГУ ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників для прийняття рішення.

На підставі отриманих матеріалів та висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято рішення від 13.01.2016 р. № 991/0164/2810, яким до позивача, згідно з абз. 14 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 000,00 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Позивач, вважаючи протиправним зазначене рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим законодавством визначено, що максимальні роздрібні ціни збільшуються не на ставку акцизного податку від максимальних роздрібних цін, як вважає відповідач, а на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що має визначатися за формулою: сума акцизного податку = база оподаткування х 5%, а також з того, що при цьому база оподаткування у відповідності до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Податкового кодексу України визначена як вартість реалізованих підакцизних товарів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – ПК України), Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі – Закон № 481/95-ВР).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11-1 Закону № 481/95-ВР встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

У пп. 14.1.4, 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що максимальні роздрібні ціни – це ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Згідно з пп. 9.1.4 п. 9.1 ст. 9 ПК України акцизний податок належить до загальнодержавних податків.

Підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об'єктами оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать, серед іншого, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну.

Підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України визначено, що у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є: вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

У пп. 215.3.10 п.у 215.3 ст. 215 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (реалізації тютюнових виробів, що стало підставою для притягнення позивача до відповідальності), визначено, що для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Згідно з п. 28.2 ст. 28 ПК України відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Разом з тим, відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Частиною 1 статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб’єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 грн.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що максимальна роздрібна ціна, зазначена на пачці тютюнових виробів, не є базою оподаткування акцизним податком, оскільки такою базою оподаткування акцизним податком є вартість реалізованих підакцизних товарів (пп.214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК України), та не є базою оподаткування ПДВ, оскільки база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1 ст.188 ПК України). Максимальна роздрібна ціна, зазначена на пачці тютюнових виробів виробником або імпортером, не є договірною вартістю, оскільки пачка тютюнових виробів не реалізується по такій максимальній роздрібній ціні.

При цьому, базою оподаткування ПДВ при здійсненні розрібного продажу тютюнових виробів є вартість реалізації, з урахуванням акцизного збору.

У свою чергу, ціна роздрібного продажу розраховується продавцем підакцизних товарів самостійно, з дотриманням вимог пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковим законодавством визначено, що максимальні роздрібні ціни збільшуються не на ставку акцизного податку від максимальних роздрібних цін, як застосовано податковим органом при нарахуванні позивачу спірної фінансової санкції, а на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, яка визначається за формулою: сума акцизного податку = база оподаткування (відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України визначена як вартість реалізованих підакцизних товарів) х 5% (ставка акцизного податку згідно з пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України).

Таким чином, оскільки базою оподаткування акцизним податком з реалізації підакцизних товарів, що здійснюється суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі, є вартість (з ПДВ) реалізованих підакцизних товарів, то визначення розміру фактичних роздрібних цін на тютюнові вироби, перевищення якого призводить до порушення пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України має здійснюватися з розрахунку максимальної роздрібної ціни, встановленої виробником або імпортером підакцизного товару, збільшеної на суму акцизного податку, яка розраховується, як 5% від бази оподаткування (вартості реалізованих підакцизних товарів).

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що при визначенні позивачем ціни реалізації тютюнових виробів «Magna» ним було правильно визначено базою оподаткування акцизним податком у відповідності до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України вартість реалізованих підакцизних товарів та суму акцизного податку з розрахунку 5 % від зазначеної вартості, за вирахуванням якої від вартості реалізованого підакцизного товару, ціна пачки тютюнових виробів не перевищувала максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, встановлені виробником на пачці тютюнових виробів, що узгоджується з пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Отже, позивач здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, які не перевищували максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності прийняття відповідачем рішення про застосування до позивача фінансових санкцій від 13.01.2016 р. № 991/0164/2810.

При цьому, доводи апелянта про те, що максимальна ціна на сигарети, реалізація яких здійснювалася позивачем, має становити не більше 13,65 грн., а не 13.68 грн., як було застосовано позивачем, є необґрунтованими з огляду на вищевикладене.

Посилання апелянта на лист ДФС від 20.01.2015 р. № 1519/7/99-99-19-03-03-17 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такий лист не є узагальнюючою податковою консультацією у розумінні п. 52.6 ст. 52 ПК України та не має вирішального юридичного значення при нарахуванні платнику податків штрафних санкцій, оскільки пріоритетними у застосуванні є норми ПК України та Закону № 481/95-ВР.

Крім того, апеляційний суд також вважає необґрунтованими посилання апелянта на судове рішення, ухвалене в іншій справі, оскільки у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, судом враховуються висновки щодо застосування норм права лише Верховного Суду і ст. 7 КАС України чітко визначено джерела права, що застосовуються судом, серед яких відсутні судові рішення, ухвалені в інших справах.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій від 13.01.2016 р. № 991/0164/2810.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 31 січня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: