Постанова № 71937984, 01.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/22182/16-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойчук А.Ю.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Руслана Костянтиновича, за участю третьої особи: ОСОБА_4, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименка Руслана Костянтиновича, згідно якої просила: скасувати постанову заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименка Руслана Костянтиновича по справі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2016 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 гривень; провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26 жовтня 2016 року по відношенню до позивача головним спеціалістом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Богусевич А.П. за результатами позапланової перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого, ОСОБА_2 вказала недостовірні дані в декларації про готовність об'єкта 2-ї категорії складності: реконструкції літньої кухні та сараю під житловий дім для поліпшення житлових умов; поділ домоволодіння між власниками за адресою: АДРЕСА_1, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене вимогами ч.12 ст.96 КУпАП.

На підставі протоколу заступник начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. ухвалив постанову від 10 листопада 2016 року про накладення на позивача адміністративного стягнення відповідно до вимог ч.12 ст.96 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 6800,00 гривень.

Позивач вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, на думку позивача, підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд у їх задоволенні відмовити в повному обсязі з підстав, передбачених у запереченнях.

Третя особа в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименка Руслана Костянтиновича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задоволено частково. Скасовано постанову заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименка Руслана Костянтиновича по справі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2016 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 гривень. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На вказану постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що Управління діяло правомірно, складений Протокол та винесена Постанова по справі про адміністративне правопорушення є законними та обґрунтованими. Апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом всіх обставин, що мають значення при розгляді справи.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до направлення для проведення позапланової перевірки від 18.10.2016 року № 000044 головним спеціалістом інспекційного відділу № 2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Богусевич А.П. було здійснено перевірку достовірності зазначених даних у декларації на реконструкцію літньої кухні та сараю під житловий будинок для поліпшення житлових умов; розділу домоволодіння між власниками за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до копії Акту перевірки дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2016 року головним спеціалістом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Богусевич А.П. у присутності ОСОБА_2 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. За результатами проведеної позапланової перевірки встановлено, що ОСОБА_2 внесено недостовірні дані до декларації про готовність до експлуатації об'єкта, чим порушено вимоги ч.10 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

26 жовтня 2016 року по відношенню до позивача головним спеціалістом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Богусевич А.П. за результатами позапланової перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого, ОСОБА_2 вказала недостовірні дані в декларації про готовність до експлуатації об'єкта 2-ї категорії складності: реконструкції літньої кухні та сараю під житловий дім для поліпшення житлових умов; розділу домоволодіння між власниками за адресою: АДРЕСА_1, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене вимогами ч.12 ст.96 КУпАП.

Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2016 року позивачу надіслано вимогу про усунення порушення вимог містобудівного законодавства в термін до 26.11.2016 року.

Постановою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення від 10.11.2016 року № 047116, визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 12 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 гривень.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст.10 КУпАП вина є обов'язковою умовою адміністративної відповідальності, юридичний факт, який є підставою для притягнення до відповідальності.

Згідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно до вимог ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно до вимог ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Крім того, у відповідності до вимог ст.278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа), який розглядатиме справу, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає, вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.293 КУпАП.

В матеріалах справи міститься копія заповненої позивачем декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I-III категорії складності, проте дана декларація не зареєстрована органом державного архітектурно-будівельного контролю (а.с.68)

Разом з тим, Листом Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 26.10.2016 року № 01-16/88д/д, на підставі п.21 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, було повернуто декларацію позивачу для усунення виявлених зауважень та її оформлення згідно установлених вимог та зазначено, що після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до територіального органу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, через Департамент надання адміністративних послуг, для реєстрації декларації (а.с.74-75).

Згідно частини восьмої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та імовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Отже, колегія суддів зазначає, що з аналізу вищенаведеної норми права випливає висновок, що поняття «подання декларації» як складова підстав для відповідальності за повноту та достовірність зазначених в ній даних включає і реєстрацію (прийняття) Інспекцією цієї декларації. У разі використання Інспекцією свого права на відмову у реєстрації декларації та повернення її для виправлення виявлених недоліків, така декларація не може вважатися поданою та бути підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за порушення норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 року № 21 -720а15 (№816/6496/13а).

Оскільки Листом Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 26.10.20-16 року № 01-16/88д/д декларація про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I-III категорії складності, була повернута позивачу на доопрацювання, а тому не може вважатися поданою, у зв'язку із чим у відповідача не було підстав для проведення перевірки достовірності, вказаних у цій декларації даних, та винесення по результатам перевірки постанови по справі про адміністративне правопорушення від 10.11.2016 року № 047/16.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанова Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення від 10.11.2016 року № 047116, якою визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 12 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 гривень - є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_2 в частині закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, то, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, зазначена позовна вимога є такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження в справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких відноситься до компетенції інших органів державної влади.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого додаткового до Конвенції протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року).

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 272, 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: К.В.Кравченко