Постанова № 71937772, 31.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4077/17 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Мельничука В.П.,

за участю

секретаря судового засідання Капші А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року (прийняту у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Департаменту соціального захисту населення Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області (відповідач -1); Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (відповідач-2) про:

- визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області протиправними щодо відмови у видачі посвідчення потерпілої від аварії на ЧАЕС 1 категорії;

- зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області прийняти до розгляду документи щодо визнання її потерпілою категорії 1 від аварії на ЧАЕС;

- зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації прийняти подання Миронівської районної державної адміністрації Київської області відповідно до звернення позивачки щодо визнання її потерпілою категорії 1 від аварії на ЧАЕС, відповідно до звернення та прийняти відповідне рішення;

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області щодо встановлення ОСОБА_4 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення. Зобов'язано управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 щодо надання останній посвідчення 1-ої категорії ОСОБА_4, як особі, якій встановлено причинно-наслідковий зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, з урахуванням висновків даної постанови суду. Зобов'язано управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області подати подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення ОСОБА_4 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач-1 управління СЗН Миронівської РДА подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує, зокрема, тим, що у відповідача відсутні підстави для встановлення позивачу статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення, оскільки на момент огляду в Центральній міжвідомчій експертній комісії МОЗ та МНС України -08.122016 та звернення із заявою про надання посвідчення потерплого внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії позивач не мала статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зареєстрований 09.01.2018 за вх. № 615, у якому позивач зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста ё участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 29.03.1994 позивачу Київської обласною державною адміністрацією було видано посвідчення серії НОМЕР_1, яке підтверджує її статус як особи, що постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) (а.с.9).

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 23.12.2016 № 1534 у позивача виявлено захворювання, пов'язане з випливом аварії на ЧАЕС.(а.с.11).

26.01.2017 позивачу довічно встановлено 2-у групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з випливом аварії на ЧАЕС (довідка до акту огляду МСЕК від 30.01.2017 серії АВ № 0769193).

Позивач 27.02.2017 звернулася до управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області щодо встановлення їй статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Позивач надала ряд необхідних документів, що передбачено Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с12).

Згідно листа № 06-26/247 від 28.02.2017 року позивачу було відмовлено у прийняті документів для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (а.с.13). При цьому, управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області ради посилалося на роз'яснення №05-49-143 від 23.01.2015 року Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації стосовно того, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014 року виключено абзац п'ятий частини другої ст.2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а тому Департамент вважає, що відсутні правові підстави для надання статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що статус особи , яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, позивач набула за законодавством, чинним на дату видачі їй відповідного посвідчення, тобто станом на 1994 рік вона вже проживала/працювала відповідний термін на території зони посиленого радіоекологічного контролю, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували визнання її посвідчення недійсним та/або анулювання й тощо, тому, на думку суду першої інстанції, невизнання за позивачем раніше набутого правового статусу є звуженням кола її соціальних прав, що суперечить Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність зазначених вище висновків суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 11 цього Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до статті 65 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Статтею 14 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " для встановлення пільг і компенсацій визначаються, зокрема, такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Позивач у 1993 році отримала статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв'язку з проживанням у зоні посиленого радіоекологічного контролю, про що було видано відповідне посвідчення.

Статтею 2 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " визначалося, що до зон радіоактивного забруднення належать: зона відчуження, зона безумовного (обов'язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.

Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України " Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи ".

З 01 січня 2015 року набув чинності Закон України " Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України " від 28.1214р. № 76-VIII.

Вказаним Законом статтю 2 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " виключено, а також виключено абз.5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Колегія суддів звертає увагу, що виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015. В той же час, жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відбулось.

При цьому, виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля території, на якій постійно проживає позивач, як зони посиленого радіоекологічного контролю, не тягне за собою позбавлення особи статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

Відтак, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.

Отже, посвідчення позивача категорії 4 є діючим та зберігається за ним довічно, а тому на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії позивач мала статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Статтею 12 названого Закону передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Отже, позивач належить до осіб, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мають право на встановлення категорії 1 потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач дійсно проходила огляд в МСЕК після набрання чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ.

Разом з тим, факт проходження позивачем огляду у МСЕК після 01.01.2015 не має правового значення, оскільки на момент проходження огляду МСЕК мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який зберігається довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями.

Абзацом третім пункту 10 цього Порядку передбачено, що видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Відповідно до абзаців 4 та 9 пункту 10 вказаного Порядку посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.10 вищевказаного Порядку рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Відтак, позивачу протиправно відмовлено у прийнятті документів та не направлено відповідне подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для вирішення питання про встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, відмовляючи позивачу у вирішенні питання щодо направлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення ОСОБА_4 діяло всупереч приписам норм Законів України та підзаконних нормативно-правових актів, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині вимог, заявлених до управління є обґрунтованим та підстав для скасування такого суд апеляційної інстанції не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що частину позовних вимог, заявлених позивачем до відповідача - 2 Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації окружним судом в резолютивній частині не вирішено, зокрема, не зазначено чи було цим суб'єктом владних повноважень допущено порушення прав позивача, хоча і зазначено, що позов задоволено частково. Однак, враховуючи, що апеляційну скаргу подано відповідачем - 1 щодо якого судом першої інстанції прийнято рішення, колегія суддів вважає, що недотримання вимог норм процесуального законодавства в цій частині не призвело до неправильного вирішення спору, а тому підстави для скасування рішення у суду апеляційної інстанції відсутні. Крім того, вказане може бути усунено судом першої інстанції шляхом постановлення додаткового судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ч. 4 ст.229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31 січня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.А. Губська

В.П. Мельничук