Постанова № 71937637, 01.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/26513/17 Суддя першої інстанції: Юзькова О.Л.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 229 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вважає неправомірною відмову відповідача щодо переведення його на інший вид пенсії.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року задоволено адміністративний позов. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити переведення ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20.01.2017 року, обчисливши її розмір відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням раніше сплачених сум.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група) відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

20.01.2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

03.02.2017 року Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу надано відповідь № 6443/05 про відмову у задоволенні заяви про переведення на пенсію в порядку ст. 55 Закону, оскільки в наданих документах відсутнє посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, як це передбачено Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсі відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року з відповідними змінами.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Приписами ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсійний вік знижується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не менше 5 років.

Стаття 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дає визначення осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, це в тому числі особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Для встановлення пільг і компенсацій категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені ст. 14 Закону, серед таких категорій - особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років - 4 категорія.

Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях, відповідно до ст. 15 цього ж Закону

Видача довідок, за положеннями ч. 4 ст. 15 Закону, про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Таким чином, чинне законодавство України передбачає зниження пенсійного віку за обставин наявності статусу потерпілої особи, який визначається вищенаведеними нормами матеріального права.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 зі змінами від 07.07.2014 року № 13-1 до заяви на призначення пенсії надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами,організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Зі змісту листа Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на адресу позивача від 01.04.2016 року № 05-52-652 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серія НОМЕР_1 було видано ОСОБА_2 Київською облдержадміністрацією відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51 (на час видачі посвідчення діяв тотожний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 року № 50).

Судом першої інстанції не було встановлено обставин, які б свідчили про заперечення з боку відповідача щодо видачі ОСОБА_2 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серія НОМЕР_1.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те. що втрата посвідчення ОСОБА_2 не може позбавити його соціальних пільг встановлених чинним законодавством України в тому числі і зниження пенсійного віку.

За положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно довідки від 18.01.2017 року № 215, виданої Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради, ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав у м. Вишгород: 07.10.2003 року по 26.03.2009 року за адресою АДРЕСА_1, з 08.08.1979 року по 07.10.2003 року - АДРЕСА_2.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розумінні положень Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є потерпілим 4 категорії, подані відповідачу документи свідчать про те, що позивач проживав у зоні посиленого радіологічного контролю , станом на 1 січня 1993 р. не менше ніж 4 років.

За положеннями ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що даний позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст складено 01.02.2018 року.