Постанова № 71937633, 31.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 373/1860/17 Суддя (судді) першої інстанції: Керекеза Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Троян Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2017 року (повний текст складено 13 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

09 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у переведення позивача на інший вид пенсії (за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку) та зобов'язати перевести на такий вид пенсії з моменту звернення із заявою, тобто з 19.05.2017

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано рішення начальника об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 24 травня 2017 року №2793/05 про відмову в переведенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на пенсію на пільгових умовах - неправомірним. Зобов'язано об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області перевести та призначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 8 років, як постраждалій від наслідків аварії на ЧАЕС у відповідності до положень ст.55. Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19 травня 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні в позивача документи, які знаходяться в матеріалах справи, містять достатньо даних, які підтверджують факт роботи позивача у зоні відчуження з моменту аварії у 1987 році не менше 14 календарних днів і яких є достатньо для переведення на пенсію (призначення) із зменшенням пенсійного віку, передбаченої ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19 травня 2017 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує, зокрема, тим, що суд при вирішенні питання не звернув увагу на те, що відповідно до ст. 55 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особи, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів відносяться до категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, а позивач має статус та посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи. Тобто, на думку апелянта, для підтвердження факту роботи або проживання ОСОБА_3 у зоні безумовного (обов'язкового) відселення відсутні будь-які первинні документи.

В апеляційній скарзі відповідачем клопотання про розгляд справи за участю представника не заявлено, отже, враховуючи положення частини третьої статті 296 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду апеляційної скарги), вважається, що відповідач не бажає брати участі у судовому засіданні.

Згідно з відзивом позивача на апеляційну скаргу, який надійшов до Київського апеляційного адміністративного суду 09.01.2018 за вх.652, позивач, зазначаючи про законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін, та розглянути справу без його участі.

Відповідно до приписів пункту першого частини першої статті 311 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувано постанову суду - скасувати з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 2014 року позивач ОСОБА_3 перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію за вислугою років.

19 травня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про переведення її на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішенням начальника Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 24 травня 2017 року за №2793/05 ОСОБА_3 відмовлено у переході з пенсії по вислузі років на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю документів.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставина справи, колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є особою що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення громадянина (громадянки), який постійно працював чи працює, або проживає чи працює у зонах безумовного (обов'язкового) відселення серії Б№057256 виданого Київською обласною адміністрацією 17.02.1993 (а.с.5).

Відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали чи проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а саме особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали у цій зоні не менше двох років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.

В даному випадку вищевказана стаття передбачає початкову величину зниження пенсійного віку, де зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії до 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до довідки Поліської центральної районної лікарні від 12.09.1991 №1948 ОСОБА_3 була безпосередньо занята на роботах, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку 1 з 29.04.1986 по 21.05.1990 (а.с.6).

З довідки Поліської центральної районної лікарні від 08 квітня 2010 року за №24 вбачається, що ОСОБА_3 дійсно працювала у ФАПі с. Яблонька Поліського району Київської області з 17 жовтня 1985 року по 29 січня 1987 року та з 12 лютого 1987 року по 21 травня 1990 року (а.с.7).

З довідки Поліської центральної районної лікарні від 08 квітня 2010 року за №25 вбачається, що ОСОБА_3 дійсно працювала завідуючою ФАПу с. Яблонька Поліського району Київської області з 17 жовтня 1985 року по 21 травня 1990 року та в її обов'язки входило обслуговування населення с. Ясен.(а.с.8).

Відповідно до архівної довідки Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року за №02.03-17/36, у протоколі засідання комісії по видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» при МОЗ України від 22 листопада 1991 року №14 значиться ОСОБА_3, фельдшер Переяслав-Хмельницької ЦРЛ. Посвідчення видане на підставі наданої до комісії довідки Поліської ЦРЛ, яка підтверджує перебування ОСОБА_3 в зоні відчуження ЧАЕС на посаді завідуючої фельдшерсько-акушерського пункту с. Яблонька з 29 квітня 1986 року по 29 травня 1986 року(а.с.12).

З копії трудової книжки серія БТ-ІІ №0300507 виданої на ім'я ОСОБА_3 вбачається, що з 17.10. 1985 по 29.01.1987 та з 12.02.1987 по 21.05.1990 вона працювала на посаді завідуючої ФАПу с.Яблоньки (а.с.13).

Таким чином, позивач проживала та працювала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з 26.04.1986 по 21.05.1990, що становить 4 роки 12 дні, які дають їй право на початкову величину (чотири роки) зниження пенсійного віку, як особі, яка має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) і яка постійно проживала або постійно працювала в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії по 21.05.1990 року та додатково два роки за кожний рік роботи (проживання) у цій зоні, тобто ОСОБА_3 має право на зниження пенсійного віку на 6, а не 8 років, як помилково пораховано позивачем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

ОСОБА_3 народилась 25 квітня 1964 року, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.15).

Згідно вимог ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік позивача становить 60 років, а з урахуванням максимально можливого зменшення пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 54 роки.

Таким чином позивач, на час звернення з заявою 19 травня 2017 року про призначення пенсії за віком зі зниженням, не досягла віку при досягненні якого її може бути призначена пенсія зі зниженням пенсійного віку.

Відтак, за наявності всіх інших необхідних умов, позивач при досягненні 54 років не позбавлена права звернутись до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 6 років, як постраждалій від наслідків аварії на ЧАЕС у відповідності до положень ст.55. Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із наданням необхідних документів. Водночас, на час звернення позивача у травні 2017 року підстави для призначення (переведення ) такої відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до помилкового вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - задовольнити.

Постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31 січня 2018 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.А. Губська

Н.М. Троян