Постанова № 71937624, 30.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5571/17 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерконструкція ЛТД» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Полімерконструкція ЛТД» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0000221202 від 13.04.2017.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2017 ТОВ «Полімерконструкція ЛТД» (код ЄДРПОУ 25291694) подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року (реєстраційний номер 9023127383), в якій заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 386 051, 00 грн.

За наслідками отримання зазначеної податкової декларації ТОВ «Полімерконструкція ЛТД» за січень 2017 року ГУ ДФС у м. Києві провела в порядку ст. 76 і п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України камеральну перевірку такої податкової декларації та склала акт від 22.03.2017 № 26/26-15-12-02/25291694.

За результатами перевірки встановлено порушеня: п. 197.11 ст. 197, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 3 Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейського співтовариства, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейського співтовариства» № 360-VI від 03.09.2008, п. 4 розділу V Порядку 21 у зв'язку із чим завишено значення рядку 19 декларації за січень 2017 року на 386 051, 00 грн.; порушено п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 5 розділу V Порядку21, ТОВ «Полімерконструкція ЛТД» при декларуванні показників у Додатку 2 за січень 2017 року невірно відображено період виникнення та суми від'ємного значення, а саме: занижено суму від'ємного значення за березень 2016 року на суму 34 483, 00 грн., за квітень 2016 року на суму 346 197, 00 грн., за червень 2016 року на суму 9 421,00 грн. та завищено суму від'ємного значення за липень 2016 року на суму 390 101, 00 грн., чим порушено порядок ведення податкового обліку, що вплинуло на розрахунки з бюджетом.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 № 0000221202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 386 051, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 193 025, 50 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3. статті 200-1 цього Кодексу момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітно податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 ста 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з п. 200.7. ст. 207 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку в установі банку за січень 2017 року в сумі 386 051, 00 грн. сформовано за рахунок імпорту обладнання (виробів сантехнічного призначення з пластмаси (вироби санітарно-техічного призначення з пластмаси колекторна камера, тип Z 2.5, герметична, полегшена версія без бетонної/чавунної кришки («ОВ» - версія) з вакуумним клапаном 65м2,5 - 36 шт.) у компанії «Aqseptence Group GmbH», Німеччина, що підтверджено митною декларацією №500060001/2017/000446 від 19.01.2017 року (а.с.22-23).

Згідно висновків акта камеральної перевірки контролюючим органом встановлені факти порушення Позивачем норм п. 197.11ст. 197, п.п. 200.1 і 200.4 ст. 200 ПК України, ст. 3 Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейського співтовариства, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейських співтовариств» від 03.09.2008 р. № 360-VI, а саме: ТОВ «Полімерконструкція Лтд» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2017 року на 386051,00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду ( ряд.19 декларації ). Суть даних правопорушень, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному врахуванні в якості об'єкта оподаткування податком на додану вартість імпортних операцій звільнених від оподаткування названим податком, що зумовило формування податкового кредиту за січень 2017 року в сумі 386 051, 00 грн.

Відповідно до п.3.3 ст. 3 «Оподаткування та митні збори» Рамкової угоди між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств, контракти, фінансовані коштом Співтовариства, не підлягають сплаті податку на додану вартість, гербового, реєстраційного або інших аналогічних зборів в Україні, незалежно від того, чи існують такі збори, чи повинні бути впроваджені, і незалежно від того, чи укладені ці контракти з особами з України чи інших країн.

Згідно з Законом України «Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств», Верховна Рада України постановляє: Ратифікувати Рамкову угоду між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств, вчинену 12 грудня 2006 року в м. Брюсселі (додається), із заявою, зробленою під час її підписання, такого змісту: «Українська Сторона заявляє, що при застосуванні Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейських Співтовариств: … термін «контракт», застосований у пунктах 3.2-3.7 статті 3, означає письмовий договір між Комісією Європейських Співтовариств та юридичною або фізичною особою, укладений з метою виконання проекту (програми) зовнішньої допомоги, що фінансується Європейським Співтовариством…»

Статтею 3 Угоди від 12.12.2006 визначено, що контракти, фінансовані коштом Європейського Співтовариства (далі - Співтовариство), не підлягають сплаті ПДВ, гербового, реєстраційного або інших аналогічних зборів в Україні, незалежно від того, чи існують такі збори, чи повинні бути впроваджені, і незалежно від того, чи укладені ці контракти з особами з України чи інших країн.

У тих випадках, коли контракт стосується поставки товарів, що походять з України, контракт повинен бути укладений на підставі цін, без урахування ПДВ. Термін «товар» слід розуміти як будь-який продукт, послугу і/або права, які підлягають продажу.

Крім того, Угода від 12.12.2006 р. застосовується також до всіх заходів, фінансованих Співтовариством, які за їхнім характером не охоплені окремою угодою про фінансування (пункт 1.3 статті 1 Угоди від 12.12.2006).

Статтею 3 Кодексу визначено, що однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування.

При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 197.11 статті 197 Кодексу передбачено звільнення від оподаткування ПДВ, зокрема, операцій з: постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів як МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана у встановленому законодавством порядку; постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана у встановленому законодавством порядку.

Правила формування платником ПДВ податкового кредиту визначено статтею 198 Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Кодексу до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому слід зазначити, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Таким чином, підставою для включення покупцем-платником ПДВ сум податку до складу податкового кредиту є: податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН; належним чином оформлена митна декларація; інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Разом з цим відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, ? у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу).

Порядок отримання права на звільнення від оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються у рамках проектів МТД, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» (далі - Порядок № 153).

Враховуючи викладене, при придбанні платником податку у контрагента - платника податку товарів/послуг, сума ПДВ, сплачена такому контрагенту за товари/послуги підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, незалежно від того, чи такі товари/послуги придбаваються для реалізації проекту МТД у рамках Угоди від 12.12.2006, чи для інших цілей.

При цьому, у разі якщо товари/послуги придбаваються платником податку для реалізації проекту МТД у рамках Угоди від 12.12.2006 та за кошти співтовариства, а саме для подальшого здійснення операцій з постачання таких товарів/послуг виконавцю проекту МТД, звільнення від оподаткування ПДВ яких передбачено пунктом 197.11 статті 197 Кодексу, то у такому випадку податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу таким платником не нараховуються.

Аналогічна позиція викладена в листі Державної фіскальної служби України від 30.12.2016 № 28708/6/99-99-15-03-02-15.

Отже, колегія суддів вважає, що контролюючим органом помилково не були враховані наведені норми Рамкової Угоди, Закону України від 03.09.2008 № 360-VI «Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств» та п.3.2 ст. 3 ПК України, що призвело до необґрунтованого зменшення бюджетного відшкодування та нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0000221202 від 13.04.2017 є обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» становив 1 600 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом даного спору є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0000221202 від 13.04.2017. Оспорювана сума: 579 076, 50 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову становить: (579 076, 50 грн. х 1,5 %) = 8 686, 15 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 9 554, 76 грн. (8 686, 15 грн. х 110 %).

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 - без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 9 554, 76 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 31.01.2018.