Постанова № 71937581, 31.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року справа №242/3269/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., ГеращенкаІ.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року у справі № 242/3269/17 (суддя І інстанції - Владимирська І.М.), складену у повному обсязі 29 листопада 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Селидіввугілля» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та третіх осіб про:

- визнання неправомірним рішення управління від 19 липня 2017 року № б/н про відмову в призначенні позивачу пенсії та скасувати його;

- зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача наступні періоди роботи: з 01 липня 2004 року по 30 березня 2007 року на підприємстві «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт» у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею (але не більш ніж два роки), з 01 березня 1997 року по 09 серпня 1998 року на Приватному підприємстві «Плутон» у якості помічника механіка підземного з повним робочим днем під землею;

- зобов'язання відповідача зарахувати до загального та пільгового стажу позивача періоди роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» у якості електрослюсаря підземного: з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2015 року по 31 травня 2017 року та з 01 червня 2017 року по 10 липня 2017 року;

- зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу період навчання позивача з 01 вересня 1983 року по 10 червня 1987 року;

- зобов'язання управління повторно розглянути заяву позивача № 1293 від 10 липня 2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- стягнення з відповідача судових витрат (а.с. 2-4).

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення управління № б/н від 19 липня 2017 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 01 березня 1997 року по 09 серпня 1998 року на Приватному підприємстві «Плутон» та з 03 січня 2001 року по 28 травня 2001 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибтехмонтаж-Север». Зобов'язано управління зарахувати до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 01 липня 2004 року по 30 березня 2007 року в підприємстві ТОВ «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт», але не більше 2 років. Зобов'язано Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу позивача період його навчання з 01 вересня 1983 року по 24 грудня 1986 року та з 30 березня 1987 року по 10 червня 1987 року в Селидівському гірничому технікумі та періоди його роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2015 року по 31 травня 2017 року та з 01 червня 2017 року по 10 липня 2017 року на відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля». Зобов'язано управління повторно розглянути заяву позивача від 10 липня 2017 року № 1293 з урахуванням висновків суду. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління на користь позивача судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 57-60).

Не погодившись з судовим рішенням, Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги управлінням зазначено, що для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідна безпосередня зайнятість особи на пільгових роботах.

До пільгового та страхового стажу не зараховано періоди його роботи на ТОВ «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт», оскільки підприємство фактично перебуває на тимчасово не підконтрольній українській владі території, тому перевірити зайнятість робітника повний робочий день в підземних умовах не має можливості; в ТОВ «Сибтехмонтаж-Север», оскільки не надані довідки, які підтверджують зайнятість повний робочий день по видобутку вугілля або на будівництві шахт; в ПП «Плутон» оскільки підприємство ліквідоване і для вирішення питання про зарахування даного періоду необхідно надати документи на розгляд Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області.

Крім того зазначив, що до страхового стажу не можливо зарахувати період навчання позивача в Селидівському гірничому технікумі, так як прізвище в дипломі не співпадає з даними паспорта та не надана довідка про навчання.

Крім того, апелянтом зазначено, що ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» не сплатила страхові внески до пенсійного органу, відтак цей період роботи не може бути включеним до пільгового стажу позивача.

Відтак, вважає, що ним не порушено прав позивача та вимог законодавства при відмові у призначенні пенсії (а.с. 62-65).

30 січня 2018 року від позивача до канцелярії суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу разом із клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, 30 січня 2018 року до канцелярії суду від Державного підприємства «Селидіввугілля» надійшли заперечення на апеляційну скаргу разом із клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема, з 01 вересня 1983 року по 10 червня 1987 року навчався в технікумі; з 01 липня 2004 року по 30 березня 2007 року працював на підприємстві «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт» у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею (але не більш ніж два роки), з 01 березня 1997 року по 09 серпня 1998 року на Приватному підприємстві «Плутон» у якості помічника механіка підземного з повним робочим днем під землею; з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2015 року по 31 травня 2017 року та з 01 червня 2017 року по 10 липня 2017 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» у якості електрослюсаря підземного; з 28 липня 2009 року по 08 квітня 2010 року працював на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» в якості підземного електрослюсаря 4 розряду з повним робочим днем в шахті; з 29 січня 2016 року по теперішній час працює в Селидівському ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» в якості слюсаря АВФ по водопроводу 3 розряду (а.с. 9-21).

10 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19 липня 2017 року( а.с.6-7) позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи в підземних умовах 25 років. Відсутність необхідного пільгового стажу обумовлена тим, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 01 липня 2004 року по 30 березня 2007 року на підприємстві ТОВ «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт», оскільки підприємство фактично перебуває на тимчасово не підконтрольній українській владі території, тому перевірити зайнятість робітника повний робочий день в підземних умовах не має можливості; з 03 січня 2001 року по 28 травня 2001 року в ТОВ «Сибтехмонтаж-Север», оскільки не надані довідки, які підтверджують зайнятість повний робочий день по видобутку вугілля або на будівництві шахт; з 01 березня 1997 року по 09 серпня 1998 року в ПП «Плутон» оскільки підприємство ліквідоване і для вирішення питання про зарахування даного періоду необхідно надати документи на розгляд Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області.

Крім того, до страхового стажу не було зараховано період навчання позивача з 01 вересня 1983 року по 10 червня 1987 року в Селидівському гірничому технікумі, так як прізвище в дипломі не співпадає з даними паспорта та не надана довідка про навчання, а також періоди роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2015 року по 31 травня 2017 року на підприємстві ВП «шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних страхових внесків до ПФУ, а період з 01 червня 2017 року по 10 липня 2017 року, так як відсутня сума нарахованої заробітної плати за цей період (ОК-5 від 10 липня 2017 року) (а.с. 6-7).

Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового та пільгового стажу, скасував спірне рішення та зобов'язав управління повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, при цьому суд стягнув з відповідача судові витрати позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зарахування спірних періодів роботи позивача однак вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Аналогічний порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо - рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.

Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З трудової книжки позивача вбачається, що позивач, зокрема, з 01 липня 2004 року по 30 березня 2007 року на підприємстві «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт» у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею (але не більш ніж два роки), з 01 березня 1997 року по 09 серпня 1998 року на Приватному підприємстві «Плутон» у якості помічника механіка підземного з повним робочим днем під землею; з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2015 року по 31 травня 2017 року та з 01 червня 2017 року по 10 липня 2017 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» у якості електрослюсаря підземного; з 28 липня 2009 року по 08 квітня 2010 року працював на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» в якості підземного електрослюсаря 4 розряду з повним робочим днем в шахті; з 29 січня 2016 року по теперішній час працює в Селидівському ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» в якості слюсаря АВФ по водопроводу 3 розряду (а.с. 9-21).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день на підземних роботах в шахті. Записи про спірні періоди роботи, засвідчені відповідною печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства, ніяких дефектів записів трудова книжка не містить.

При цьому суд зазначає, що з трудової книжки позивача вбачається пільговий характер роботи у спірні періоди, оскільки в ній зазначено, що позивач працював на посадах: електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею, помічника механіка підземного з повним робочим днем під землею, слюсаря АВФ по водопроводу 3 розряду.

Щодо зарахування періодів роботи позивача на ТОВ «Сибтехмонтаж-Север» на Норильскій підземній дільниці РФ, суд зазначає наступне.

Згідно частини 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Згідно ст.11 Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць СНД, які входили до складу СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Суд ще раз звертає увагу на особливості пенсійного забезпечення та соціальний захист осіб, що мають право на призначення пенсії в контексті міжнародних договорів, відтак спірний період з 03 січня 2001 року по 25 травня 2001 року на ТОВ «Сибтехмонтаж-Север» підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Стосовно твердження апелянта, щодо знаходження підприємства, на якому працював позивач на території де українська влада не здійснює свої повноваження та неможливості здійснити повірку наданим документам, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв'язку з знаходженням підприємств на території, непідконтрольній Українській владі та не перереєстрації його на території підконтрольній Українській владі.

Статтею 46 Конституції України кожному громадянину гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Щодо не зарахування періодів роботи на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» до пільгового стажу, через відсутність відомостей про сплату щомісячних внесків та через відсутність суми нарахованої заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

Перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням страхового стажу регулюється ст. 42 Закону № 1058, ч. 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.

За приписами ст. 113 Закону № 1058 держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення, перерахунку і виплати пенсій та доплат до них, повинно діяти відповідно до вимог закону і здійснювати позивачу відповідні перерахунки, але таких перерахунків не проводило, чим допустило протиправну бездіяльність.

Отже, наявність заборгованості Відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» перед Пенсійним фондом України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.

На підставі п.1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Зокрема ст. 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).

За таких обставин, суд вважає посилання апелянта на те, що підприємством ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» із заробітної плати позивача не сплачувалися страхові внески і відсутня інформація щодо їх сплати, є безпідставними.

Крім того згідно довідки № 208 від 28 липня 2017 року із заробітної плати позивача щомісячно утримуються суми страхових внесків зокрема і за період його роботи на вищевказаному підприємстві з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2015 року по 31 травня 2017 року. Суми ЄСВ за вищевказані періоди в повному обсязі перераховані до Пенсійного фонду України (а.с. 5).

Вищевказані періоди, відповідно до рішення відповідача вже зарахуванні до пільгового стажу позивача, однак відповідачем зазначений період в страховий стаж не зарахований з підстав несплати страхових внесків, з огляду на що, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у зарахуванні вищевказаних періодів його роботи до пільгового стажу. Отже зазначений період підлягає зарахуванню в страховий стаж позивача (а.с. 8).

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 01 вересня 1983 року по 10 червня 1987 року в Селидівському гірничому технікумі, суд зазначає наступне.

Згідно п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до диплому серія ЛТ № 990304 від 10 червня 2017 року, позивач з 01 вересня 1983 року по 10 червня 1987 року навчався в Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю «Гірнича електромеханіка» (а.с. 55), що також підтверджується записом № 6 трудової книжки позивача (а.с. 10-11).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно відмовив в зарахуванні даного періоду до страхового стажу позивача, оскільки прізвище позивача в дипломі, що заповнено російською мовою «Мельников» співпадає з даними його паспорта серія ВВ 691290 зазначеними на сторінці 2 «Мельников»(а.с. 22-26).

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з частковим зарахуванням періоду навчання, оскільки згідно наданого Селидівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецької області розрахунку стажу (а.с. 8), оскільки позивачу зараховано до пільгового стажу роботи період з 25 грудня 1986 року по 29 березня 1987 року, а саме час проходження виробничої практики на ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля».

При цьому, в частині не зарахуванням частини навчання позивача постанова суду не оскаржувалась.

Крім того, суд зазначає, що дії управління при відмові у призначенні пенсії позивачу є непропорційними заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового стажу), тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідач у даному випадку не врахував те, що позивач позбавлений можливості надати додаткові докази на підтвердження свого пільгового стажу, оскільки вісі первинні документи залишились на тимчасово окупованій території.

За таких умов суд апеляційної інстанції, вважає відмова пенсійного органу у перерахунку пенсії, є такою, що не відповідає діючому законодавству України, а тому підлягають скасуванню.

За таких умов суд апеляційної інстанції, вважає рішення пенсійного органу таким, що не відповідає діючому законодавству України, а тому підлягає скасуванню із зобов'язанням повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків суду.

При цьому суд апеляційної інстанції, щодо порядку стягнення сплаченого позивачем при поданні адміністративного позову судового збору, зазначає наступне.

Пленумом ВАСУ від 23 січня 2015 року № 2 встановлено, що у разі звільнення відповідача від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.

З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що впротеріч вищевикладеним вимогам суд першої інстанції в резолютивній частині постанови стягнув витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, тобто з суб'єкта владних повноважень, якого звільнено від сплати судового збору, а ні з Державного бюджету України, тому сьомий абзац резолютивної частини постанови суду першої інстанції з урахуванням вимог статті 317 КАС України підлягає зміні, шляхом заміни п'ятого абзацу резолютивної частини постанови суду першої інстанції..

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року у справі № 242/3269/17 - змінити.

Сьомий абзац резолютивної частини постанови Селидівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року у справі № 242/3269/17 викласти у наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок».

В іншій частині постанову Селидівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року у справі № 227/2257/17- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 січня 2018 року.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова