Постанова № 71937509, 30.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 373/2149/16-а Прізвище судді першої інстанції: Керекеза Я.І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просила, з урахуванням заяви від 03.07.2017 року про зміну (уточнення) позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо ненадання відповіді та відмови в перерахунку пенсії та зобов'язати Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести з 01.10.2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1) з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати згідно довідки від 25.05.2016 року N 572;

- зобов'язати Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести з 01.10.2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.ІПН НОМЕР_1) призначеної в розмірі 90 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі на посаді начальника Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС в Київській області, у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року N 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" на підставі довідки про заробітну плату від 25.05.2016 року N 572, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям із збереженням проценту нарахування на момент виходу на пенсію в розмірі 90 %, не більше граничного розміру визначеного законодавством України та здійснювати відповідні виплати.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 21 травня 2011 року перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 90% від заробітної плати.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" підвищено посадові оклади працюючим державним службовцям.

13 жовтня 2016 року позивачка звернулась до пенсійного органу з заявою про прийняття додаткової уточнюючої довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям: довідка №572 від 25.05.2016 року, довідка № 573 від 25.05.2016 року (а.с.14). Будь-якої іншої заяви, що була подана позивачем відповідачу до суду не надано.

Позивачка вважаючи бездіяльність щодо ненадання відповіді та відмови в перерахунку пенсії протиправною, а свої законні права порушеними звернулась з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено в Київським апеляційним адміністративним судом в ході розгляду апеляційної скарги, позивачка 20 січня 2016 року подала заяву про проведення перерахунку призначеної їй пенсії з урахуванням підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям, у т.ч. і працівнику, який займає посаду, яку вона займала до виходу на пенсію та додала відповідну довідку про нову заробітну плату працюючого працівника. Перерахунок пенсії, на думку позивачки, повинен був бути проведений у відповідності до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» та з урахуванням постанови КМ України №1013 від 09.12.2015 року «Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Також позивачка пояснила, що окремо заяву про включення до обчислення пенсії , яка була призначена їй у 2011 року, та проведення перерахунку пенсії з урахуванням отримання нею під час роботи матеріальної допомоги на оздоровлення, на соціально-побутові потреби, премії вона не писала, лише подала неофіційно інспектору довідку про отримані до виходу на пенсію зазначені види грошового забезпечення.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" у редакції, чинній станом на час призначення пенсії позивачу ( липень 2010 року) було визначено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року N 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним до 01 січня 2015 року було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" і викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".

Вказаний Закон № 76-VIII є чинним і підлягає до виконання, оскільки Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.

На момент звернення позивачки до відповідача із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону України "Про державну службу", що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", яка діє з 15 грудня 2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865, а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" .

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Отже, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу".

На час звернення ОСОБА_2 до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Оскільки чинним законодавством України (Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII) скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій відповідача у проведенні перерахунку призначеної пенсії, не вбачається.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, на момент звернення ОСОБА_2 із заявою про перерахунок її пенсії на підставі довідки Переяслав-Хмельницько ОДПІ ГУ ДФС в Київській області від 25.05.2016 року N 572, не мало правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року у справі № 484/1671/16-а.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" скасовано право на перерахунок вже призначених пенсій державних службовців.

Право на перерахунок розміру пенсії, зокрема, і у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою державного службовця, на час звернення позивачки із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду, законодавством не було визначено, оскільки воно скасовано Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п. 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на те, що Закон №76-VIII, яким скасовано право на перерахунок пенсій, є чинним, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року та рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" та в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, посилання позивачки на порушення її прав та соціальних гарантій є помилковим.

Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Законі України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Разом з тим колегія суддів, звертає увагу, що пенсія ОСОБА_2 призначена з травня 2011 року відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 90% від заробітної плати та на підставі довідок про складові заробітної плати, що надаються для призначення пенсії, а саме: від 30.03.2011 року № 78, від 20.05.2011 року №104, від 20.05.2011 року № 105.

Як вбачається із зазначених довідок для обчислення пенсії за 2011 рік, до складових заробітної плати не включені інші виплати. Таким чином, пенсії позивачці була призначена на підставі зазначених довідок і з урахуванням тих складових, що зазначені у довідках, що позивачкою не оскаржувалось.

Подання ОСОБА_2 до пенсійного органу уточнюючих довідок про заробітну плату: довідка №572 від 25.05.2016 року, довідка № 573 від 25.05.2016 року для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" не приймаються судом до уваги, оскільки такий перерахунок пенсії для непрацюючим державним службовців не передбачений чинним законодавством.

Посилання позивачки на те, що вона у травні 2016 року надала особисто інспектору пенсійного органу довідку №574 від 25.05.2016 року в якій зазначено суми інших одноразових виплат, колегія суддів не може прийняти до уваги з огляду на ту обставину, що зазначена довідка відсутня в пенсійній справі, відсутні дані про те, що вона була надана до пенсійного органу офіційно, а також відсутня заява у якій би позивачка просила провести перерахунок вже призначеної їй пенсії з урахуванням таких видів оплати праці на підставі довідки №574, які вона під час роботи отримувала, проте вони не були включені до розрахунку пенсії.

В судовому засіданні позивачка не заперечувала, що заяву про перерахунок пенсії з урахуванням довідки №574 не подавала, а саму довідку передала інспектору, який в пенсійному органі вже не працює, без офіційної реєстрації документа. Доказів передачі такої довідки у неї не має.

Проте, колегія суддів вважає, що довідка №574 (а.с.56) не відповідає встановленій формі такої довідки, в ній відсутні дані про те, чи нараховувались на зазначені суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, пенсійний орган діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки у даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі ст. 37-1 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" та довідки про заробітну плату від 25.05.2016 року N 572 виданою Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ ДФС в Київській області.

Крім того, відсутні підстави для зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії на підставі довідки №574 від 25.05.2016 року, оскільки, як вище зазначено судом, із заявою про проведення такого перерахунку пенсії позивачка не зверталась, офіційно довідку до пенсійного органу не подавала, доказів, що таку довідку надавала інспектору не надала, довідка не відповідає встановленій формі для проведення перерахунку пенсії.

Посилання апелянта та наявні порушення пенсійного органу щодо формування пенсійної справи, ненадання їй відповідачем на подану заяву відповіді, ніяким чином не впливає на законність ухваленого судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка заяву про проведення перерахунку пенсії з урахуванням неврахованих видів зарплати не подавала, як не надала доказів подання довідки №574. Крім того, проведення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням зарплати працюючим особам відповідно до постанови КМ України №1013 не дає права на проведення перерахунку пенсії колишнім державним службовцям.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2017 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 31 січня 2018 року.