Рішення № 71937387, 17.01.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28066/16-ц

Провадження № 2/761/2576/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО-ТРАНС-КІ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ БУД ІНВЕСТ», Публічне акціонерне товариство «КИЇВГАЗ», Департамент міського благоустрою, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

08.06.2016 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО-ТРАНС-КІ», згідно якого, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.11.2017 року, просить суд: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКО-ТРАНС-КІ» вчинити наступні дії: засипати землею котлован, виритий за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1; демонтувати стіну першої секції будівлі ЖК «Прибалтійський», розміщену на відстані 8 м від стіни фасаду газорозподільного пункту (ГРП) №37; знести самочинно зведені будівлі за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1; відновити стан земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, який існував до початку будівництва; прибрати будівельне сміття та залишки будівництва; стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «ЕСКО-ТРАНС-КІ» на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКО-ТРАНС-КІ».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, отримавши в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1, в м.Києві, кадастровий номер НОМЕР_1, незаконно демонтував технічні приміщення для обслуговування транспортних засобів, вирив на ній величезний котлован та розпочав будівництво багатоквартирного будинку, в той час як відповідно до Рішення Київської міської ради від 22.08.2007 року вказана земельна ділянка була надана для будівництва комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків.

Вказані обставини стосовно грубого порушення відповідачем містобудівного та земельного законодавства також були встановлені відповідними контролюючими органами, на підставі чого в подальшому було скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м.Києва від 20.08.2015 року №КВ083152320047, а Договір оренди земельної ділянки від 28.11.2008 року, укладеного між відповідачем та КМР, - розірвано відповідним Рішенням Київської міської ради І сесії VIII cкликання від 17.03.2016 року №230/230.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем вимог благоустрою та збереження природного середовища Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища від 11.04.2016 року видано Директору КП «Київблагоустрій» ОСОБА_3 доручення, в якому було вказано вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, позивач вказує, що незважаючи на зупинення незаконного будівництва та вивезення будівельної техніки, об'єкт незаконного будівництва досі не демонтовано, що, в свою чергу, порушує його права, як власника жилого будинку, що знаходиться в безпосередній близькості до вищевказаної земельної ділянки.

Так, на думку позивача, незаконне будівництво по АДРЕСА_1, порушує його право на безпечне та мирне володіння його майном, оскільки знаходиться в безпосередній близькості до житлового будинку та місця розташування газопроводу загального користування.

Тобто, безпосередня близькість будівництва до місця розташування газопроводу загального користування створює небезпеку його пошкодження та несе небезпеку життю та здоров'ю громадян, які проживають поруч.

Також, позивач зазначає, що близьке розташування котловану до межі території його паркану не тільки спричинило пошкодження останнього, а ще й може бути причиною подальшого пошкодження або повного зруйнування фундаменту та стін його будинку, що наразі вже почало відбуватися у вигляді поки що незначних тріщин.

При цьому, позивач вважає, що багатоповерховість новобудови, яка незаконно будується відповідачем, вкрай негативно може вплинути на освітленість його території та будинку, що, в силу норм ДБН 360-92 «Містобудування. Планування міських та сільських поселень» щодо розрахунку інсоляції і освітленості, є недопустимим.

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, подальше будівництво багатоповерхівки по АДРЕСА_1 є вкрай небезпечним для жителів та власників поруч розташованих будинків, позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити наступні дії: засипати землею котлован, виритий за адресою: АДРЕСА_1, демонтувати стіну першої секції будівлі ЖК «Прибалтійський», розміщену на відстані 8 м від стіни фасаду газорозподільного пункту (ГРП) №37, знести самочинно зведені будівлі за адресою: АДРЕСА_1, прибрати будівельне сміття та залишки будівництва та відновити стан земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, який існував до початку будівництва.

Окрім цього, враховуючи, що вищезазначені дії відповідача спричинили в позивача численні переживання, пов'язані з порушенням права власності та витрачанням особистого часу на звернення до державних органів щодо припинення незаконного будівництва по АДРЕСА_1, останній просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 10 000 грн. 00 коп.

Ухвалою від 09.08.2016 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом.

В ході судового засідання, яке відбулося 27.09.2016 року, ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про залучення ТОВ «КИЇВ-БУД-ІНВСЕТ» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача. При цьому, ухвалою суду від 27.09.2016 року представнику відповідача ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у вказаній справі, оскільки вказані у клопотанні представника відповідача справи, які перебувають в провадженні Господарського суду м.Києва та Окружного адміністративного суду м.Києва, не унеможливлюють розгляду даної цивільної справи.

Ухвалою від 21.03.2017 року судом було задоволено заявлене в судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про залучення ПАТ «Київгаз» та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача.

Також, під час розгляду справи, через канцелярію суду було подано наступні документи: пояснення по справі Київської міської ради від 24.03.2017 року (а.с. 101-103), письмові пояснення ПАТ «Київгаз» по справі з додатками від 13.06.2017 року (а.с. 129-140), заперечення відповідача ТОВ «ЕСКО-ТРАНС-КІ» на позов з додатками від 14.06.2017 року (а.с. 149-176) та додаткові письмові пояснення відповідача ТОВ «ЕСКО-ТРАНС-КІ» по справі з додатками від 14.12.2017 року (а.с. 212-227).

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.11.2017 року, підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «ЕСКО-ТРАНС-КІ» - ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем як при зверненні до суду, так і під час розгляду справи судом, не доведено факту порушення його прав діями відповідача по забудові земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1, в м.Києві. При цьому, як вбачається зі змісту наявних в матеріалах справи заперечень та додаткових пояснень відповідача, останній вказує, що оскільки з моменту скасування Декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.08.2015 року на території земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1, не проводяться будь-які будівельні роботи, наявність чи відсутність порушень або відхилень від Правил безпеки систем газопостачання не впливає на права позивача, про порушення яких він зазначає у своєму позові. До того ж, відповідач у своїх запереченнях зауважує, що твердження позивача щодо нецільового використання відповідачем земельної ділянки спростовуються постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2017 року, згідно якої рішення Київської міської ради від 17.03.2016 року №230/230 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,1954 га по АДРЕСА_1 в м.Києві, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еско-Транс-Кі» №91-6-00828 від 28.11.2008» визнано протиправним та скасовано.

Представник третіх осіб: Київської міської ради та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)- Ходорич О.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити в повному обсязі. При цьому, як вбачається з письмових пояснень по справі вказаної третьої особи, остання, в обґрунтування своєї позиції, посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та здійснення відповідачем будівельних робіт без отримання дозвільної документації на будівництво, наслідком чого стало прийняття Київською міською радою рішення від 17.03.2016 року про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 28.11.2008 року між КМР та ТОВ «ЕСКО-ТРАНС-КІ», та внесення відомостей про реєстрацію права комунальної громади м.Києва на вказану земельну ділянку.

Представник третьої особи ПАТ «Київгаз» - Шимко Л.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Разом з тим, жодна з вказаних третіх осіб, самостійні вимоги, в передбаченому законом порядку, до відповідача не пред'явила.

Третя особа ТОВ «Київ Буд Інвест» свого представника в судове засідання не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки свого представника суд не повідомила.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 22.08.2007 року 197/2031 ТОВ «Еско-Транс-Кі» передано у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,20 га для будівництва комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м.Києва.

На підставі рішення Київської міської ради між ТОВ «Еско-Транс-Кі» та КМР укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено відповідний запис 28.11.2008 року №91-6-00828у книзі записів державної реєстрації договорів.

На підставі зареєстрованої Декларації про початок виконання будівельних робіт комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків за адресою по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м.Києва від 20.08.2015 року №КВ083152320047 відповідачем було розпочато будівництву.

Разом з тим, у зв'язку з встановленням факту подання замовником будівництва - ТОВ «Еско-Транс-Кі» недостовірних даних, зазначених і декларації про початок виконання будівельних робіт: «Будівництво комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м.Києва» №КВ 083152320047 від 20.08.2015 року, щодо містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, рішення головного інспектора будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України Мельника Є.Ф. від 15.10.2015 року, скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт: «Будівництво комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м.Києва» №КВ 083152320047 від 20.08.2015 року.

В подальшому, Київською міською радою було прийнято рішення від 17.03.2016 року №230/230 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,1954 на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м.Києва, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Еско-Транс-Кі» від 28.11.2008 року №91-6-00828», у зв'язку з тим, що ТОВ «Еско-Транс-Кі» грубо порушує положення п.8.4 договору оренди, зокрема не виконує обов'язку щодо використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не зареєстровані, немає декларації про початок виконання будівельних робіт.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні, з моменту скасування Декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.08.2015 року на території земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1, будь-які будівельні роботи відповідачем не проводяться.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2017 року, рішення Київської міської ради від 17.03.2016 року №230/230 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,1954 га по АДРЕСА_1 в м.Києві, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еско-Транс-Кі» №91-6-00828 від 28.11.2008» визнано протиправним та скасовано. Тобто на даний час вказаний договір оренди землі чинний.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, вказував, що незважаючи на зупинення незаконного будівництва та вивезення будівельної техніки, об'єкт незаконного будівництва досі не демонтовано та порушує його право на безпечне та мирне володіння його майном за адресою: АДРЕСА_2, оскільки знаходиться в безпосередній близькості до житлового будинку та місця розташування газопроводу загального користування.

Так, відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети: немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За положеннями ч.4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Одночасно, частиною сьомою статті 376 ЦК України регламентовано, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положень 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та/або якщо перебудова об'єкту є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільних інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

При цьому, знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

В той же час, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, відповідно до вимог ст. 376 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю.

Разом з тим, у разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).

Тобто, з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України.

Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Крім того, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що розглядаючи позови про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, в тому числі усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самовільного будівництва, суд повинен виходити з того, що підставами задоволення позовних вимог є доведення позивачем, що він є власником або особою, яка володіє майном на законних підставах, а також те, що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння або є реальна небезпека порушення його власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

В свою чергу, за правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає, що будь-яких доказів на підтвердження того, що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується право власності позивача чи законного володіння або є реальна небезпека порушення його права власності зі сторони відповідача, стороною позивача надано не було.

При цьому, посилання позивача щодо порушення відповідачем законодавства в сфері містобудівної діяльності та земельних правовідносин, суд оцінює критично, оскільки позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між вказаними порушеннями та порушенням його прав.

Натомість, виявлення уповноваженими державними органами або органом місцевого самоврядування, з урахуванням їх компетенції, певних порушень - є підставою для відповідного реагування.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок.

Відтак, судовому захисту підлягає право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У рішенні від 01.12.2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю іншою особою.

Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно порушують, змінюють або припиняють права та обв'язки у сфері приватних відносин.

З цього слідує, що якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав та інтересів, то навіть у разі, якщо дії особи є протиправними, підстав для задоволення позову немає, адже звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у правовідносин.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення свого позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а ґрунтуються лише на припущеннях про зазначені в позовній заяві факти та події, які на думку позивача порушують його право на мирне та безпечне володіння майном, а також завдає моральної шкоди, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО-ТРАНС-КІ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ БУД ІНВЕСТ», Публічне акціонерне товариство «КИЇВГАЗ», Департамент міського благоустрою, виконавчого органу Київська міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 25.01.2018 року.

Суддя: