Ухвала суду № 71935476, 25.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/162/18 Справа № 705/2699/17 Категорія: ч.2 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2017 року, про повернення прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3,

одруженого, зі слів працюючого директором ЕФ ЕС Маккензі Україна,

зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше

не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, для усунення недоліків через невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.11.2017 р. обвинувальний акт у кримінальному провадженню відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016250000000084 від 05.03.2016 року повернуто прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 у зв’язку з невідповідністю обвинувального акту вимогам ст.ст.109, 291 КПК України.

Суд мотивував своє рішення тим, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.03.2016 р., близько 18 год.50 хв. на 204 км. + 265 м. автодороги Київ-Одеса поблизу м.Умань за участю обвинуваченого ОСОБА_9 загинув громадянин ОСОБА_10, він не може бути потерпілим у кримінальному провадженні, оскільки він не подавав заяву про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, не подавав заяву про залучення його до кримінального провадження як потерпілого, йому не вручалася пам'ятка про права та обов’язки потерпілого, а також останній не може надати згоду на визнання його потерпілим. В обвинувальному акті відсутня інформація про будь-кого з близьких родичів чи членів сім'ї ОСОБА_10 як потерпілого. Суд прийшов до висновку, що обвинувальний акт не містить обов’язкових складових, слідчим і прокурором допущені істотні порушення норм КПК України, що виражаються у відсутності анкетних відомостей про потерпілого.

Не погодившись з цією ухвалою, прокурор Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції .

Свої вимоги мотивує тим, що згідно з положеннями ст.477 КПК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, не відноситься до кримінальних проваджень, які можуть бути розпочаті слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого. Прокурор зобов’язаний у повному обсязі прийняти функцію обвинувачення, зокрема шляхом ініціювання провадження, та здійснювати її від імені держави незалежно від волевиявлення потерпілого на засадах публічності. Зазначає, що органом досудового розслідування вживалися заходи до встановлення близьких родичів та членів сім'ї ОСОБА_10, шляхом витребуванням відомостей від установ та правоохоронних органів за відомими слідству місцями перебування ОСОБА_10 Вважає, що обвинувальний акт у повній мірі відповідає вимогам ст.291 КПК України.

На апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченого ОСОБА_9 – адвокат ОСОБА_11 подав заперечення в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишити ухвалу суду без змін. Зазначив, що обов’язок прокурора прийняти на себе функцію обвинувачення та ініціювати провадження, а також вжити вичерпних заходів щодо встановлення близьких родичів та членів сім'ї померлого внаслідок ДТП ОСОБА_10 і не встановлення таких, не є підставою вважати, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Зазначив, що ОСОБА_10 на час своєї смерті володів нерухомим майном, а саме земельними ділянками за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, Павлівська сільська рада та ? частини житлового будинку з надвірними будівлями, адреса: Харківська область, Купянський район, с.Петрівка, вул.Озерна, буд.38. Вказує, що відповідно до ч.1 ст.1277 ЦК України встановлено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно – за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Частиною 3 ст.1277 ЦК України визначено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно – за його місцезнаходженням. Вказує, що орган місцевого самоврядування, який є представником територіальної громади, може бути потерпілим у кримінальному провадженні у випадку визнання спадщини відумерлою та переходу права власності до територіальної громади. Ні слідчим, ні прокурором орган місцевого самоврядування за місцем знаходження майна померлого ОСОБА_10 як потерпілий до кримінального провадження не залучався.

В судове засідання обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_11 будучи належним чином повідомлені про місце, дату і час проведення судового засідання, не з'явилися, адвокат ОСОБА_11 надіслав суду заяву в якій просив розгляд справи провести без його участі та участі обвинуваченого ОСОБА_9, підтримали подані заперечення на апеляційну скаргу прокурора та просили відмовити у її задоволенні, ухвалу суду залишити без змін.

З урахуванням думки прокурора про можливість слухання справи в апеляційному порядку без участі обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_11, колегія суддів, дотримуючись процесуальних строків, визнала за можливе розглянути подану апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів матеріали справи, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та доводи викладені в ній та просив її задовольнити, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд першої інстанції у підготовчому засіданні має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.291 КПК України встановлено, що обвинувальний акт має містити відомості про анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Частинами 1-3, 7 ст.55 КПК України встановлено: «1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. 2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. 3. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.… 7. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.»

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_10 загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди, тому він не може бути потерпілим у кримінальному провадженні, оскільки він не подавав заяву про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, не подавав заяву про залучення його до кримінального провадження як потерпілого, йому не вручалася пам’ятка про права та обов’язки потерпілого, а також останній не може надати згоду на визнання його потерпілим.

Згідно з ч.6 ст.55 КПК України визначено, що якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої – третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням – потерпілими може бути визнано кілька осіб.

В обвинувальному акті відсутня інформація про будь-кого з близьких родичів чи членів членівчленів сім’ї ОСОБА_10 як потерпілого.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийшов до правильного висновку про повернення обвинувального акту прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам закону та неможливістю проведення судом першої інстанції підготовчого судового засідання у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції навів в ухвалі ґрунтовні мотиви повернення обвинувального акта прокурору, а тому підстав для її скасування з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Уманської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_7 – залишити без задоволення, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2017 року, про повернення прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :