Постанова № 71935449, 01.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/274/18Головуючий по 1 інстанції - Марцішевська О.М. Категорія: 19, 27 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Гончар Н.І., Храпка В.Д.

при секретарі Чуйко А.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - :

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року позивач звернувся до суду даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.03.2013 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 30.04.2017 року складала 73140,20 гривень, в тому числі: 11636,20 грн. - заборгованість за кредитом; 54444,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3459,06 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з відповідача.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1007,76 грн., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1600 грн., всього стягнуто 2607,76 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням в частині розміру стягнення заборгованості по кредиту та судовому збору, а також в частині стягнення процентів та посилаючись на те, що рішення є незаконним, прийнятим з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 137,24 грн. та судовий збір у розмірі 3 грн.

При цьому в апеляційній скарзі посилається на ту обставину, що судом не враховано, що вказана заборгованість частково погашена під час шахрайських дій, а саме шляхом поповнення кредитного ліміту 13.08.2014 року - 17 грн., 14.08.2014 року - 300 грн. та 100 грн., всього на суму 417 грн. Таким чином сума заборгованості, яку відповідач повинна сплатити на користь банку складає 137,24 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у витязі з тарифів обслуговування кредитних карт відсутня встановлена 30 % ставка за користування кредитом. Вказує, що судом не було обраховано кількість днів прострочення та не враховано пільговий період при нарахуванні відсотків.

Також судом в порушення вимог процесуальних норм не здійснено пропорційний розподіл судових витрат.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права..

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно кредитного договору № б/н від 09.03.2013 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до анкети позичальника відповідач вказала номер свого мобільного телефону НОМЕР_1.

Підписана заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між банком та клієнтом договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Своїм підписом ОСОБА_3 підтвердила, що ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до розрахунку наданого банком станом на 30.04.2017 року заборгованість ОСОБА_3 складала 73140,20 гривень, в тому числі: 11636,20 грн. - заборгованість за кредитом; 54444,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3459,06 грн. - штраф (процентна складова).

Як встановлено судом першої інстанції з показів відповідачки та свідків по справі, 12.08.2014 року на телефон відповідачки прийшло повідомлення про поповнення її рахунку невідомою особою на 50 грн., потім через деякий час сім-карта телефону виключилась.

Відповідно до повідомлення ПАТ «Київстар» від 25.10.2017 року, 12.08.2014 року о 15 год. 57 хв. в інформаційних системах ПАТ «Київстар» зафіксовано звернення особи в Центр обслуговування абонентів (ЦОА), де було здійснено заміну сім-карти з номером НОМЕР_1, що не потребує пред'явлення заявником документу, що посвідчує особу. Ідентифікація абонента здійснюється працівником ЦОА за унікальною інформацією, яку надає особа-заявник по абонентському номеру.

18 серпня 2014 року при зверненні до банку відповідач не змогла зняти кошти з картки НОМЕР_2 через термінал «Приватбанк», а на екрані з'явилося повідомлення про неправильне введення ПІН-коду.

19.08.2014 року відповідач звернулась до позивача з письмовою заявою про те, що 12 серпня 2014 року у неї відключилася карта мобільного оператора, за якою були закріплені обидві банківські картки, також при зверненні до банку 19.08.2017 року нею з'ясовано, що з обох її карт - соціальної НОМЕР_2 та кредитної НОМЕР_3 зникли всі кошти, а з кредитки оформлена послуга «Оплата частинами», в зв'язку з цим просила розібратись та призупинити нарахування по кредитці.

Листом від 10.10.2014 року банком на звернення відповідача щодо несанкціонованого списання з карт НОМЕР_2 та НОМЕР_3 повідомлено, що операції по картам були проведені через систему Приват24 за допомогою послуг «Експрес платежі», також на картку НОМЕР_3 підключено послугу «Оплата частинами», у виконанні вимог відмовлено, оскільки аналіз ситуації показав, що нею були порушені умови та правила надання банківських послуг, також зазначено, що перевипуск третіми особами через мобільного оператора сім-карти клієнта знаходиться поза межами відповідальності банку.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктом 9 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого Правління Національного банку України 05.11.2014 року №705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача привели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжну операцію.

Зазначені норми є спеціальною до спірних правовідносин.

Судом не встановлено обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 підтвердила факт зняття нею 03 серпня 2014 року з картки 554, 24 грн., тобто в період, який передував несанкціонованому доступу до її картки. Проте вказує, що в подальшому особами, які вчинили шахрайські дії на даний рахунок було покладено суму в загальному розмірі 417 грн., у зв'язку з чим заборгованість її перед банком становить 137, 24 грн.

Колегія суддів критично ставиться до вказаних доводів апеляційної скарги у зв'язку з тим, що вказане погашення заборгованості відбулося не внаслідок виконання договірних відносин між позичальником та банком, а внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи на вказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині розміру заборгованості, яка наявна у відповідача перед банком та вважає доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта в частині неправомірності нарахування 30% річних, оскільки в кредитному договорі, який складається з анкети-заяви, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку відсутнє посилання на даний розмір відсоткової ставки за користування кредитом, колегія суддів також їх відхиляє, виходячи з наступного.

В матеріалах справи наявна анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій ОСОБА_3 виявила бажання оформити на себе платіжну картку Кредитка «Універсальна» (зворот а.с. 8).

Відповідно до Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який є частиною кредитного договору, про що відповідач погодилась підписавши анкету-заяву, встановлена базова ставка % в місяць («Універсальна, 55 днів пільгового періоду») - 2,5 %, що складає 30 % річних (2,5% х 12 місяців = 30%) (а.с. 9).

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки відсоткова ставка встановлена в договорі приєднання, який був підписаний ОСОБА_3

Щодо посилань апелянта на неправильність обрахування кількості днів прострочення та не врахування пільгового періоду, то в даній частині апеляційної скарги колегія суддів не погоджуючись з даними доводами, керується наступним.

Як видно з приміток до Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» з 01.01.2013 року всі карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 9).

Таким чином, оскільки договір між сторонами було укладено 09.03.2013 року, а тому він вважається укладеним саме на умовах тарифу «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Відповідно до умов даного тарифу, пільговий період до 55 днів діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2014 року у відповідача виникла заборгованість по вказаному кредиту, з врахуванням умов надання пільгового періоду, до 25 серпня 2014 року вона повинна була погасити наявну заборгованість і тільки в такому випадку було б можливим застосувати пільговий період в 55 днів. З огляду на те, що відповідач не сплатила дану заборгованість, а тому у суду першої інстанції не було підстав для його застосування.

Щодо самого розрахунку відсотків за користування кредитом, то суд першої інстанції вірно розрахував період за який вони підлягають стягненню та їх розмір.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що оскаржуючи в цій частині рішення районного суду, відповідачем не було наведено свого розрахунку заборгованості по відсотках.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 також звертає увагу на неправильність розподілу судом судових витрат понесених за подання позовної заяви, з чим колегія суддів повністю погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вказана норма також узгоджується з ч. 1 ст. 88 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення суду).

Оскільки позовні вимоги були задоволені частково, а тому і розподіл судових витрат повинен бути здійснений пропорційно задоволеним вимогам, що у даному випадку складає від суми позову 1, 38%, а тому розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь банку складає 22,08 грн.

За вказаних вище обставин апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2017 року змінити в частині стягнення судового збору, зменшивши його з 1600 грн. до 22,08 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Б.Б. Вініченко

В.Д. Храпко

Н.І. Гончар