Ухвала суду № 71935167, 14.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2017 рокусправа № 804/3496/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Уханенка С.А.

судді: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Сталь-Пласт" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Сталь-Пласт" звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005571401 від 23.05.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005581401 від 23.05.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ" зазначено, що висновки акта перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару у ТОВ "АУСТЕР НИКОЛАЕВ", ТОВ "ТРАНССТРОЙ КАРГО", ТОВ "БЛЕК СІ ГРУП", ТОВ "СІСТЕМС ТОНЕР", ТОВ "ГАРАНТ УКРАЇНА" є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами, а винесені на підставі таких висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005571401 від 23.05.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 827 296,50 грн., у тому числі за основним зобов'язанням - 778 957,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 339,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005581401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1 081 885,00 грн., у тому числі за основним зобов'язанням - 865 508,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 216 377,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ" сплачений судовий збір у розмірі 28 637,73 грн. (Двадцять вісім тисяч шістсот тридцять сім гривень 73 коп.).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ" зареєстровано 16.06.2015, перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У період з 20.03.2017 по 07.04.2017 на підставі наказу № 1236 від 07.03.2017 ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.06.2015 по 31.12.2016, за результатами якої 14.04.2017 був складений акт № 3966/04-36-14-39839045.

На підставі вказаного акта перевірки від 14.04.2017 № 3966/04-36-14-39839045 відповідачем були встановлені порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим 23.05.2017 були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0005571401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 827296,50 грн., у тому числі за основним зобов'язанням - 778 957,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 48339,50 грн.;

- № 0005581401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1081885,00 грн., у тому числі за основним зобов'язанням - 865508,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 216377,00 грн.

Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту від господарських операцій, реальність здійснення яких не підтверджена.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ "АУСТЕР НИКОЛАЕВ", ТОВ "ТРАНССТРОЙ КАРГО", ТОВ "БЛЕК СІ ГРУП", ТОВ "СІСТЕМС ТОНЕР", ТОВ "ГАРАНТ УКРАЇНА", які на час вчинення правочинів були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, за результатами здійснення господарських операцій з якими, позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач формував показники податкової звітності, виходячи, зокрема, з господарських операцій з ТОВ "АУСТЕР НИКОЛАЕВ", відповідно до договору № Т050805 від 05.08.2015.

Так, на виконання умов вказаного договору позивачем було отримано від ТОВ "АУСТЕР НИКОЛАЕВ" металопродукцію на загальну суму 2 256 262,88 грн., у т.ч. ПДВ - 376 043,81 грн., що підтверджується первинними документами: а саме видатковими накладними: № 53 від 28.08.2015, № 54 від 28.08.2015, № 58 від 31.08.2015, № 140 від 26.10.2015, № 143 від 27.10.2015, № 168 від 03.11.2015, № 172 від 04.11.2015, відповідними товарно-транспортними накладними і рахунками за тими ж номерами та датами, а також виписаними постачальником податковими накладними.

Транспортування товару здійснено ТОВ "АУСТЕР НИКОЛАЕВ" на замовлення позивача за договором транспортного експедирування вантажів від 01.10.2015 № 011004, що підтверджується актами надання послуг від 26.10.2015, від 27.10.2015 та від 31.10.2015. Загальна вартість наданих послуг склала 36 000 грн., у т.ч. ПДВ - 6 000 грн.

Отриманий від ТОВ "АУСТЕР НИКОЛАЕВ" товар було оприбутковано, про що складені відповідні прибуткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також ТОВ "ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ" як покупцем було укладено з ТОВ "ТРАНССТРОЙ КАРГО" договори поставки від 01.08.2015 № Т010801 та від 01.03.2016 № Т010301, відповідно до яких позивачем отримано від вказаного постачальника металопродукцію на загальну суму 1 165 807,79 грн., у т.ч. ПДВ - 194 301,30 грн., що підтверджується первинними документами: а саме видатковими накладними: № 3 від 01.08.2015, № 12 від 03.08.2015, № 03 від 01.03.2016, № 53 від 22.04.2016, № 58 від 28.04.2016, № 68 від 23.05.2016, відповідними товарно-транспортними накладними і рахунками за тими ж номерами та датами, а також виписаними постачальником податковими накладними.

Отриманий від ТОВ "ТРАНССТРОЙ КАРГО" товар було оприбутковано, про що складені відповідні прибуткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

01.12.2015 позивачем укладено з ТОВ "БЛЕК СІ ГРУПП" договір поставки № Т011205, відповідно до якого ТОВ "ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ" було отримано від ТОВ "БЛЕК СІ ГРУПП" металопродукцію на загальну суму 800 042,23 грн., у т.ч. ПДВ - 133 340,37 грн., що підтверджується первинними документами: а саме видатковими накладними: № 5 від 16.12.2015, № 6 від 17.12.2015, № 8 від 24.12.2015, № 9 від 09.02.2016, № 15 від 15.02.2016, відповідними товарно-транспортними накладними і рахунками за тими ж номерами та датами, а також виписаними постачальником податковими накладними.

Отриманий від ТОВ "БЛЕК СІ ГРУПП" товар було оприбутковано, про що складені відповідні прибуткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, 09.09.2015 ТОВ "ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ" укладено також договір поставки з ТОВ "СІСТЕМС ТОНЕР" за № Т140901. На виконання умов вказаного договору ТОВ "СІСТЕМС ТОНЕР" було поставлено на адресу позивача металопродукцію на загальну суму 204 077,80 грн., у т.ч. ПДВ - 34 012,97 грн., що підтверджується первинними документами: а саме видатковими накладними: № 15 від 09.09.2015, № 25 від 14.09.2015, відповідними товарно-транспортними накладними і рахунками за тими ж номерами та датами, а також виписаними постачальником податковими накладними.

Отриманий від ТОВ "СІСТЕМС ТОНЕР" товар було оприбутковано, про що складені відповідні прибуткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

01.12.2015 ТОВ "ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ" укладено договір поставки № Т011208 з ТОВ "ГАРАНТ УКРАЇНА", відповідно до якого позивач отримав від останнього металопродукцію на загальну суму 766 857,00 грн., у т.ч. ПДВ - 127 809,50 грн., що підтверджується первинними документами: а саме видатковими накладними: № 91 від 30.12.2015, № 93 від 30.12.2015, відповідними товарно-транспортними накладними і рахунками за тими ж номерами та датами, а також виписаними постачальником податковими накладними.

Отриманий від ТОВ "ГАРАНТ УКРАЇНА" товар було оприбутковано, про що складені відповідні прибуткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

З аналізу наявних у справі первинних документів, які також досліджувались під час перевірки, за господарськими операціями позивача з вищенаведеними контрагентами вбачається, що вони складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Зокрема, судом встановлено, що видаткові накладні, складені за вищепереліченими господарськими операціями, містять усі обов'язкові реквізити, в тому числі й прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка здійснила підпис від відвантажувача та посади осіб від відвантажувача та отримувача.

Враховуючи те, що отримання товару за кожною поставкою здійснювалося безпосередньо директором ТОВ "ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ" Бєляніним В.В., то судом першої інстанції вірно зазначено про відсутність необхідності вказувати довіреність у видаткових накладних, оскільки такі не виписувалися.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

При цьому, висновків щодо невідповідності наданих позивачем до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», або щодо інших порушень складання податкової звітності акт перевірки не містить.

Зазначення відповідачем щодо недоліків товарно-транспортних накладних не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", наявність товарно-транспортної накладної вимагається від водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Разом з тим, згідно п. 2 зазначеного Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб наявність товарно-транспортної накладної не вимагається.

Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку, не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Вони лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами: товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на ненадання позивачем сертифікатів якості, також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки сертифікат не є первинним документом.

Водночас згідно вироку Приморського районного суду м.Одеси від 15.09.2016 року, директора ТОВ "ГАРАНТ УКРАЇНА" ОСОБА_2 (за підписом якого видані первинні документи позивачу) визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ст.205 КК України. І ця обставина не може залишитися неврахованою, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначене вище, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та валових витрат є безпідставними.

Отже, господарські операції позивача з ТОВ "ГАРАНТ УКРАЇНА" не можуть бути визнані.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року справа № 21-3788а15.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

За таких обставин висновок податкового органу щодо невизнання господарських відносин позивача з ТОВ "ГАРАНТ УКРАЇНА" є обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень рішень в частині нарахування зобов'язань, які виникли по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ГАРАНТ УКРАЇНА".

Тому, постанова суду першої інстанції підлягає скасування з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 р. - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Сталь-Пласт" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005571401 від 23.05.2017, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі за основним зобов'язанням - 663 928,45 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005581401, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 986 027,88 грн., у тому числі за основним зобов'язанням - 737 698,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 184 424,63 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ" сплачений судовий збір у розмірі 24 628,45 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять вісім гривен сорок п'ять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 31.01.2018 року.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим