Постанова № 71935115, 30.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"30" січня 2018 р. справа 808/153/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 (суддя Семененко М.О., дата складання повного тексту 14.08.2017)

в адміністративній справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 12.01.2017 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправними і скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0001491304 від 30.12.2016 про збільшення податку на доходи фізичних осіб основний платіж 47644гр50коп, штрафні санкції 11911гр13коп, а всього 59555гр63коп;

- вимогу Ф-039 від 30.12.2016 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 66262гр40коп;

- рішення №072 від 30.12.2016 про застосування штрафних санкцій в сумі 6626гр24коп за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 позов задоволений частково. Визнані протиправними і скасовані:

- податкове повідомлення-рішення №0001491304 від 30.12.2016 в частині збільшення податку на доходи фізичних осіб основний платіж 45327гр31коп, штрафні санкції 11331гр83коп, а всього 56659гр14коп;

- вимога Ф-039 від 30.12.2016 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 60901гр98коп;

- рішення №072 від 30.12.2016 про застосування штрафних санкцій в сумі 6090гр19коп за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на обставини, описані в акті перевірки позивачки.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту №66/08-29-13-04/НОМЕР_1 від 09.12.2016 виїзної планової документальної перевірки Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за 2014-2015 роки, проведеної Запорізькою ОДПІ:

- до витрат безпідставно віднесено оплату транспортних послуг на суму 28770гр03коп у взаємовідносинах з ОСОБА_2 та ТОВ «Глобал логістік сістем», оскільки це не пов'язано з підприємницькою діяльністю позивачки та за укладеними договорами купівлі-продажу, доставка товару здійснюється автотранспортом покупців;

- придбані жесть, стальний лист, стальна стрічка на загальну суму 110' 744гр90коп не були в повному обсязі реалізовані в перевіряємий період, а тому витрати на придбання безпідставно віднесені до валових витрат;

- згідно декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, до складу інших витрат включено 76616гр90коп за послуги ЄСВ, послуги зв'язку, інтернет, суборенду, вантажні перевезення, програмне забезпечення, електронний підпис, банківські послуги, поштові послуги, заправку картриджа, антивірус. Проте документально не підтверджено 15447гр90коп.

Запорізькою ОДПІ 30.12.2016 прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0001491304, яким збільшений податок на доходи фізичних осіб основний платіж 47644гр50коп, штрафні санкції 11911гр13коп, а всього 59555гр63коп (т1ас72);

- вимога Ф-039 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 66262гр40коп (т1ас69);

- рішення №072 про застосування штрафних санкцій в сумі 6626гр24коп за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до пункту 162.1.1 статті 162 Податкового Кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового Кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України, ставка податку становить:

15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих, крім випадків, визначених в пунктах 167.2-167.6 цієї статті) в тому числі, але не виключно в формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику в зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці 1 цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік відповідно до статей 177, 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці 1 цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи в податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового Кодексу України, доходи фізичних осіб підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка в грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового Кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари і тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають в трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата в грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ОСОБА_1 є посередництво у торгівлі паливом, рудами, металами, хімічною продукцією.

За оформленими договором-дорученням на перевезення вантажів автомобільним транспортом, заявками-договорами на надання транспортно-експедиційних послуг, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, довіреностями, товарно-транспортними накладними, Фізична особа підприємець ОСОБА_2 та ТОВ «Глобал логістік сістем» надавали послуги з організації перевезення металопрокату до споживачів продукції, з якими у позивачки укладені договори поставки. За надані послуги позивачка повністю розрахувалась.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно вказав, що організація доставки товару до покупців є складовою частиною торгово-посередницької діяльності. Фізична особа підприємець ОСОБА_2 та ТОВ «Глобал логістік сістем» здійснювали організацію перевезення металопрокату, тобто продукції, продаж якої є основним видом господарської діяльності Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 Пункт 177.4.4 статті 177 Податкового Кодексу України прямо відносить транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням товарів до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

Те що товар доставлявся не покупцями, а продавцем металу, на переконання колегії суддів, ніяким чином не впливає на законність віднесення транспортних послуг до витрат господарської діяльності. Як вірно вказав окружний суд, транспортування здійснювалось в межах укладених господарських договорів з контрагентами, які досліджувались в судовому засіданні. Проаналізувавши ці договори, суд першої інстанції підкреслив, що ціна придбання позивачкою товару є нижчою від ціни його подальшого продажу з урахуванням транспортної складової, що в повній мірі відповідає принципу господарської діяльності.

Відтак витрати на оплату транспортних послуг на суму 28770гр03коп у взаємовідносинах з ОСОБА_2 та ТОВ «Глобал логістік сістем» обгрунтовано віднесені позивачкою до витрат господарської діяльності.

Згідно договорів поставки, рахунків, видаткових накладних, податкових накладних, книги обліку доходів і витрат, - в перевіряємий період ОСОБА_1 придбано: жесть чорна 0,36х512 в кількості 3,51т за ціною 10396гр за тонну; жесть чорна 0,36х485 в кількості 3,29т за ціною 11666гр66коп за тонну; жесть чорна 0,32х512 в кількості 9,78т за ціною 9441гр67коп за тонну; жесть чорна 0,22х321 в кількості 27,97т за ціною 12400гр за тонну; лист гарячекатаний 65Г 3,0х1000х2000 в кількості 5,12т за ціною 17320гр за тонну; лист холоднокатаний 65Г 3,0х1000х1250х2000-3000 в кількості 4,238т за ціною 14365гр за тонну; лист холоднокатаний 65Г 4,0х1000х1250х2000-3000 в кількості 2,792т за ціною 14365гр за тонну; стрічка холоднокатана 0,8х500 в кількості 30,069т за ціною 10260гр2коп за тонну.

Як правильно відзначив окружний суд, придбання переліченого товару здійснювалось з метою подальшої реалізації споживачам, тобто в межах господарської діяльності позивачки. Згідно представлених документів, більшість продукції реалізовано. Те що частина товару не реалізована в перевіряємий період, не є достатнім приводом для виключення витрат на його придбання зі складу валових витрат тому що ці витрати здійсненні в межах посередницької діяльності у торгівлі металами.

Позивачка не заперечує проти висновків акту перевірки, з якими погодився окружний суд, про відсутність документального підтвердження витрат в сумі 15447гр90коп. В частині відмови в позові постанова окружного суду не оскаржена.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення №0001491304 від 30.12.2016 в частині збільшення податку на доходи фізичних осіб в сумі 56659гр14коп.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи підприємці є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу, отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів в порядку, за формою та в строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф в розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки вимога Ф-039 від 30.12.2016 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 60901гр98коп та рішення №072 від 30.12.2016 про застосування штрафних санкцій в сумі 6090гр19коп за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску прийняті виходячи з незаконного зменшення витрат господарської діяльності ОСОБА_1, вони також обгрунтовано скасовані в частині незаконного нарахування.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з 30.01.2018 та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко