Постанова № 71935044, 31.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2018 рокусправа № 808/2255/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Кругового О.О.

судді: Мельника В.В. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, (суддя суду першої інстанції Бойченко Ю.П.), ухвалену о 10 годині 30 хвилин в м. Запоріжжя в порядку письмового провадження, за позовом ОСОБА_2 до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в :

24 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.06.2015 року №1342-17 прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач є власником автомобіля PORSCHE PANAMERA, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна становить 4806 куб.см., датою реєстрації є 19.09.2014, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2. В липні 2015 року позивач отримала податкове повідомлення-рішення №1342-17 від 15.06.2015, яким позивачу нараховано до сплати грошове зобов'язання з транспортного податку всього на суму 25 000 грн.. Означене податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним оскільки транспортний податок було введено з 01.01.2015р. згідно Закону України №71-УШ від 28.12.2014р. та вказаний податок віднесено до місцевих податків, а рішення про встановлення місцевих податків та їх оприлюднення відповідними органами місцевого самоврядування повинно прийматися до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків і зборів згідно до вимог п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України. Оскільки місцевою радою таке рішення не приймалося та не було оприлюднене до 15 липня 2014 року то, на думку позивача, застосування податковим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.06.2015 року №1342-17 прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга, з урахуванням додаткових пояснень до неї, обґрунтована тим, що із набранням чинності положеннями пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267, п. 267.4 ст. 267, пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267, пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України, а саме з 01.01.2015 року власники транспортних засобів, що є об'єктами оподаткування, є платниками транспортного податку. При цьому обов'язок зі сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи з 2015 року після набрання чинності Законом від 28.12.2014 року №71-УІІІ. За таких обставин, на думку заявника визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 за 2015 рік є правомірним, оскільки обов'язок щодо сплати транспортного податку покладено на позивача після набрання чинності ЗУ №71-УІІІ, тобто з 01 січня 2015 року. Також, відповідач зазначає, що позивач звернувся із позовом до суду 14 вересня 2017 року, тобто вже після сплати податкового боргу і відкликання відповідно до пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України оскаржуваного ППР. Відтак, станом на час звернення позивача до суду оскаржуване ППР було відкликане у зв'язку з його оплатою, та не порушувало прав та законних інтересів позивача у справі.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що зміни до податкового законодавства, зокрема, введення в дію нового податку, встановлюється не пізніше, як за шість місяців до бюджетного періоду, яким є один календарний рік, який починається з січня кожного року та закінчується в грудні того ж року. При цьому, якщо законодавчий акт прийнято до 15 липня року, що передує плановому, зміни законодавства вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду, а якщо після 15 липня року, що передує плановому, вводиться в дію не раніше бюджетного періоду, що настає за плановим. Відтак, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що бюджетний рік в якому починає застосовуватись транспортний податок є 2016 рік.

Від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що із набранням чинності положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 року власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом двигуна більше 3000 куб. см. є платниками транспортного податку. При цьому, обов'язок зі сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи з 2015 року після набрання чинності Законом від 28.12.2014 року.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу на праві власності належить транспортний засіб марки PORSCHE PANAMERA, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 11).

У вказаному свідоцтві зазначено, що об'єм двигуна становить 4806 куб.см., датою першої реєстрації є 27.05.2011, датою реєстрації за позивачем є 19.09.2014.

15 червня 2015 року контролюючим органом складено податкове повідомлення - рішення № 1342-17, яким відповідача зобов'язано протягом 60 днів з дня отримання рішення сплатити транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. 00 коп.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення № 1342-17 протиправним позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що правила стосовно визначення податкового зобов'язання щодо транспортного податку у розмірі 25000 гривень за легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, встановлені статтею 267 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 цього Кодексу) не підлягали застосовуванню раніше 2016 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (в редакції статті станом на час виникнення спірних відносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно із пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Таким чином із аналізу наведених вище норм вбачаєтьсяо, що із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 року, власники легкових транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та з об'ємом циліндрів двигуна більше 3000 куб.см. є платниками транспортного податку.

Відповідно до ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно з п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів, а отже, і транспортного податку.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 ПК України).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 ПК України).

Приписи п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15 липня поточного року

15.01.2015 Запорізькою міською радою було прийнято Рішення №8 "Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)" та введено в дію на території міста серед інших місцевих податків - транспортний податок.

Суд зазначає, принцип стабільності регулюється пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу, згідно з яким, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи вище викладені норми, суд вважає, що застосування контролюючим органом норм ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Крім того, при вирішенні спірних правовідносинах суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням, у тому числі, вище наведеної практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні, суд прийшов до висновку про протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.

Стосовно доводів відповідача про неможливість оскарження позивачем податкового повідомлення - рішення № 1342-17 суд зазначає, що право особи на оскарження податкового повідомлення - рішення не залежить від фактичної його оплати, відтак сам факт сплати позивачем суми грошового зобов'язання з транспортного податку не позбавляє її право на судове оскарження повідомлення - рішення, яке порушує її права та законні інтереси.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції та відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст.308,ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі №808/2255/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 31 січня 2018 року, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 31 січня 2018 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Т.С. Прокопчук