Постанова № 71934912, 30.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2018 року

справа № 804/20036/14

Суддя І інстанції – Турлакова Н.В.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чепурнова Д.В.

судді: Сафронової С.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Східного офісу Держаудитслужби до Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Східний офіс Держаудитслужби звернувся з вищезазначеним адміністративним позовом до суду в якому просив зобов’язати відповідача виконати вимоги Павлоградської об’єднаної державної фінансової інспекції №870-21/1035 від 11.07.2014р. на загальну суму 2045802,40грн., шляхом визначеним у вимозі.

В обґрунтування позову послається на те, що Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області протиправно не виконує обов’язкову для виконання вимогу від 11 липня 2014 року № 870-21/1035.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Східний офіс Держаудитслужби подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Східного офісу Держаудитслужби підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлися належним чином.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Павлоградською об’єднаною державною фінансовою інспекцією відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку проведення перевірок державних закупівель Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 року №631, підпункту 2 пункту 11 та підпункту 1 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 року №65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», на підставі направлення від 4 червня 2014 року №167 проведено перевірку державних закупівель в Управлінні Держземагентства у Павлоградському районі Дніпропетровської області за період з 1 січня 2013 року по 1 березня 2014 року, за результатами якої складений Акт від 5 червня 2014 року №870-37/49.

З метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення у подальшому, згідно пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ, на підставі Акту перевірки від 5 червня 2014 року №870-37/49 Павлоградською ОДФІ винесені та направлені Управлінню Держземагентства у Павлоградському районі Дніпропетровської області вимоги про усунення порушень від 11 липня 2014 року №870-21/1035, якими від останнього вимагається:

1) опрацювати матеріали перевірки та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, видати наказ про виправлення недоліків та притягнення винних осіб до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності;

2) усунути виявлені перевіркою порушення у повному обсязі, а саме:

- перевіркою підтвердження кредиторської заборгованості в Управлінні Держземагентства у Павлоградському районі Дніпропетровської області станом на 1 березня 2014 року у сумі 2424852,97 грн. (з ПДВ), на яку поширюється дія підпункту 2 пункту 11 та підпункту 1 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 року №65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» встановлено завищення кредиторської заборгованості станом на 1 березня 2014 року за загальним фондом державного бюджету по КПКВ 2803030 «Проведення земельної реформи» КЕКВ 2281 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм» на суму 2045802,40 грн. (з ПДВ) перед Державним підприємством «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»” внаслідок: завищення вартості послуг з інвентаризації земель через не підтвердження виконання робіт по складанню технічного завдання на виконання робіт, горизонтальної зйомки, створенню цифрових планів і карт, внесенню відомостей до бази даних Автоматизованої системи ведення державного кадастру, виготовленню копій технічного звіту, витрат на відрядження, часткового не підтвердження витрат на транспорт, застосування непередбачених законодавством коефіцієнтів та завищення індексу інфляції.

Залишок підтвердженої кредиторської заборгованості становить 379050,57 грн. (2424852,97 грн. - 2045802,40 грн.).

Провести взаємозвірку з Державним підприємством «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за договором від 17 вересня 2013 року №293 та зменшити кредиторську заборгованість на вартість завищення виконаних робіт на 2045802,40 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, зазначив про наявність у позивача права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки та неналежний спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (надалі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункт 4 пункту 4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пунктом 6 Положення передбачено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням передбачено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі - Закон N 2939-XII ; в редакції від 02.12.2012 р., що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 28.10.2014 р. справа № 21-462а14, від 25.11.2014 р. справа № 21-442а14, від 23.06.2015 р. справа № 826/10350/14.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому похідні вимоги Інспекції самі по собі є обов'язковими в силу положень статті 10 Закону № 2939-ХІІ, тому вирішення питання про зобов'язання виконати їх в судовому порядку не є правильним способом захисту порушених прав держави.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необґрунтованості заявленого позову та відсутності підстав для його задоволення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 31 січня 2018 року.

Головуючий суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник