Постанова № 71934567, 04.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2017 року № 826/11905/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень»доУправління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області провизнання протиправною та скасування вимоги від 18.09.2017 року №18854-3-03/4, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу державного виконавця від 18.09.2017 №18854-3-03/4.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 06.10.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання не прибув. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями до суду не звертався.

Оскільки вимоги п.6 резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження у справі в частині обов'язку відповідача надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчинення дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, виконані не були, Суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Враховуючи те, що відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання, Суд вважає за можливе розглянути справи в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (надалі за текстом - відділ) перебуває зведене виконавче провадження № 39951778, боржником за яким є Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яке 23.09.2011 об'єднано у зведене виконавче провадження щодо стягнення з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь юридичних, фізичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 20416981,68 грн.

11.08.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, якою накладено арешт на кошти та інші цінності боржника - Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та його відокремлених підрозділів, що обліковуються на всіх рахунках і вкладах, у тому числі відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Банк інвестицій та заощаджень» у межах суми стягнення за зведеним ВП № 39951778 в розмірі 13 276 874,12 грн.

Копія постанови про арешт була направлена для виконання до банківських установ, в тому числі Публічному акціонерному товаристві «Банк інвестицій та заощаджень» разом із супровідним листом-вимогою від 11.08.2016 №14410-3-03.4, якою банк було зобов'язано в триденний строк з моменту отримання постанови про арешт повідомити відділ про прийняття її до виконання та про залишок грошових коштів на рахунках на момент їх арешту, а також про арешти, які були накладені на кошти боржника до отримання постанови від 11.08.2016.

У відповідь на постанову про арешт коштів боржника від 11.08.2016 року, Позивачем було повідомлено Відповідачу листом № 08-0/08-1608 від 17.08.2016 року про те, що Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» не є клієнтом Позивача.

06.07.2017 ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було відкрито рахунок №260098870401 в ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», МФО 380281.

24.07.2017 року Позивач отримав постанову про арешт коштів боржника, винесену в рамках зведеного ВП № 39951778 від 17.07.2017 p., щодо накладення арешту на кошти Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України».

Як свідчать матеріали справи, зазначена постанова була прийнята Позивачем до виконання того ж дня, 24.07.2017 p., про що листом від 25.07.2017 p. № 15-0/04-1273 було повідомлено Відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області.

У вказаному листі позивач довів до відома відповідача той факт, що станом на 25.07.2017 залишок коштів на рахунку ДП «Запорізький облавтодор» становить 161,55 грн, на підтвердження чого надано виписку про рух коштів по рахунку.

19 вересня 2017 року ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» отримано від Відповідача оскаржувану вимогу державного виконавця від 18 вересня 2017 року № 18854-3-03/4, винесену в порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» заступником начальника управління ОСОБА_3, в якій Відповідач вимагає від Позивача усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені Позивачем, шляхом перерахування власних грошових коштів Банку на рахунок Головного територіально управління юстиції у Запорізькій області, посилаючись на те, що Позивачем раніше у серпні 2016 року було отримано постанову про арешт коштів боржника від 11.08.2016 р. та ця постанова не була врахована при відкритті рахунку 06.07.2017 року Дочірнім підприємством «Запорізький облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України».

Не погоджуючись з правомірністю та обґрунтованістю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.16 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404), який набрав чинності 05.10.2016.

Пунктами 6 та 7 Розділу XIII Закону № 1404 «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктами 3 і 8 частини першої статті 2 Закону № 1404 виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності та співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Проаналізувавши вищезазначені норми Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що вимога виконавця може містить лише імперативні вимоги, які прямо встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Проте, до суду не надано доказів того, що будь-яким з виконавчих документів, виконання яких зведено в виконавче провадження №39951778, встановлено можливість Банку погашати заборгованість боржника за рахунок власних (банківських) коштів.

Законом України «Про виконавче провадження» такої можливості також не передбачено.

Суд приймає до уваги твердження позивача та погоджується із його позицією з приводу того, що оскаржувана вимога державного виконавця в частині перерахування на рахунок Відділу власних коштів банку містить ознаки недотримання гарантій непорушності права власності позивача на ці кошти.

Також, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Статтею 5 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з п. 1.23 ст. 1 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Згідно абзаців 1 та 2 п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно з п. 32.3 ст. 32 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Підпунктом 32.3.1.п. 32.3 ст. 32 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку, банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Підпунктом 32.3.2.п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Системний аналіз вищенаведених приписів законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи, дає змогу дійти висновку, що законодавчо визначеною підставою для погашення боргу платника банком за рахунок власних коштів є помилковість грошового переказу з вини Банку, в розумінні абзацу 2 пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відтак, Суд приходить до висновку про відсутність нормативно обґрунтованого обов'язку Банку перерахувати власні кошти в рахунок погашення заборгованості боржника у вищевказаному зведеному виконавчому провадженні, наслідок чого Вимога

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При розгляді справи встановлено, що при винесенні оскаржуваної вимоги відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що вимога державного виконавця від 18.09.2017 №18854-3-03/4 є протиправною та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу державного виконавця від 18.09.2017 №18854-3-03/4.

3. Стягнути судові витрати в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн на користь Публічного акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (код ЄДРПОУ 33695095) шляхом їх безспірного списання з рахунків Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович