Постанова № 71934553, 04.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2017 року № 826/3050/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., суддів Аблова Є.В., Мазур А.С. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особаМіністерства внутрішніх справ України Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Центральна атестаційна комісія Національної поліції Українипровизнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач 1), Національної поліції України (відповідач 2), Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (відповідач 3), третя особа - Центральна атестаційна комісія Національної поліції України, про:

визнання протиправним звільнення та скасування наказу Національної поліції України від 16.02.2016 №101о/с щодо звільнення ОСОБА_1 з 19.02.2016 за пунктом 5 (через службову невідповідність) статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 19.02.2016;

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що атестування проведено з порушенням процедури, передбаченої Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465; при прийнятті рішення про службову невідповідність атестаційною комісією не враховано професійних якостей позивача, його характеристик та висновку безпосереднього керівника; рішення прийнято упереджено.

Відповідач 2 та відповідач 3 проти позову заперечили з огляду на те, що атестування проводилося відповідно до вимог статті 57 Закону України «Про Національну поліцію»; наказ про звільнення прийнятий законно та обґрунтовано на підставі висновку атестаційної комісії.

В судове засідання 09.10.2017 представники третьої особи та відповідача 1 не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/3050/16 у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Національної поліції України від 07.11.2015 №13 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки у Вінницькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Центральною атестаційною комісією Національної поліції України прийнято рішення від 20.01.2016, що зазначено у розділі IV атестаційного листа ОСОБА_1 «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

Наказом Національної поліції України від 16.02.2016 №101о/с ОСОБА_1 звільнено з 19.02.2016 зі служби в поліції згідно пункту 5 (через службову невідповідність) статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вказуючи на протиправність рішення атестаційної комісії та наказу про звільнення позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до частин третьої, четвертої та п'ятої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського може мати місце у виключних випадках. При цьому такі підстави для проведення атестації як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду чи звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Тобто, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, включаються лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі №21-13а14.

Разом з тим, Національною поліцією не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 підлягав атестації, в письмових запереченнях проти позову та поясненнях по справі відповідачем 2 не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Судом відхиляються як необґрунтовані доводи Національної поліції України щодо необхідності проведення атестації позивача у зв'язку з тимчасовим призначенням ОСОБА_1 на посаду до проведення процедури атестування з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Тобто, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом встановлено, що наказом від 07.11.2015 №13 о/с ОСОБА_1 призначений в порядку переатестування на посаду оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки у Вінницькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України.

Разом з тим, норми Закону України «Про Національну поліцію» не передбачають процедури переатестації та не встановлюють додаткових підстав для атестації.

Тобто, позивач прийнятий на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою; при цьому зазначений наказ не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення на посаду.

Суд також звертає увагу, що відповідно до положень статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку) за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

В той же час, відповідачами наявність наведених обставин не доведено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у відповідача 2 були відсутні правові підстави для призначення та проведення атестації позивача.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції №1465 атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Згідно з положеннями пунктів 10-13 розділу IV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції №1465 передбачає, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

З аналізу зазначених положень Інструкції №1465 вбачається, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Судом встановлено, відповідно до змісту атестаційного листа ОСОБА_1 охарактеризований безпосереднім керівником виключно з позитивного боку, як професійний та грамотний фахівець.

За результатами тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) позивач набрав 43 бали із 60 максимально можливих, та за тестом на загальні здібності та навички - 54 бали із 60 максимально можливих, всього 97 балів; про проведення інших тестувань та їх результати в атестаційному листі не вказано.

Тобто, за результатами проведених тестувань позивачем підтверджено достатній рівень підготовки.

Відповідно до змісту протоколу Центральної атестаційної комісії Національної поліції України від 20.01.2016 ОП№15.00002108.0015080 під час проведення атестування ОСОБА_1 комісією було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, зібрані на поліцейського, а саме: декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел; за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення одноголосно прийнято рішення про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Разом з тим, відповідачами не надано суду матеріалів співбесіди ОСОБА_1 та не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність позивача займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції №1465, та відповідно, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач презентував себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв, у протоколі атестаційної комісії мотивів прийнятого рішення не наведено, як і не наведено які показники враховано комісією при прийняті рішення та підстав надання переваги тим чи іншим обставинам при проведення атестування.

Судом відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача 2 на те, що мотивом прийняття рішення про невідповідність є те, що кандидат ухилявся від відповідей, не вивив відвертості, намагався змінювати тему.

Так, Національною поліцією України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наведених обставин, оскільки матеріали співбесіди суду не надавалися. Крім того, у протоколі атестаційної комісії не наведено які професійні критерії досліджувалися та враховувалися комісією, як і не наведено підстав надання переваги тим чи іншим обставинам при проведенні атестування позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Центральної атестаційної комісії Національної поліції України від 20.01.2016 щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та необхідність звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, прийняте без врахування з професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки позивача, не підтверджено належними доказами та відповідно є необґрунтованим.

Відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Відповідно до пункту 28 розділу ІV Інструкції №1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Таким чином, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених в пункті 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи викладене, зважаючи, що єдиною підставою для прийняття наказу від 16.02.2016 №101 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції були результати атестування викладені в атестаційному листі від 20.01.2016, факт протиправності яких встановлений судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування зазначеного наказу в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлення на посаді.

Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача з посади, він підлягає поновленню на відповідній посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до підпункту «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Частиною третьою пункту 2 зазначеного Порядку встановлено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

А відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за дні вимушеного прогулу з 19.02.2016 по 04.12.2017 у розмірі середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу з розрахунку суми середньомісячного грошового забезпечення без урахування відрахувань з нього податку з доходів фізичних осіб та соціального внеску.

Згідно довідки про доходи грошове забезпечення за останні два повних місяця роботи позивача (лютий 2016 року - грудень 2017 року) складає 15143 грн.

Таким чином, середньомісячне грошове забезпечення складає 7571,50 грн.; кількість місяців вимушеного прогулу за період з 19.02.2016 по 04.12.2017 складає 22 календарних місяці.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача складає 166573 грн. (середньомісячне грошове забезпечення * кількість місяців вимушеного прогулу).

Натомість, судом встановлено, що з 23.06.2016 позивач працює в Луганському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України на посаді судового експерта-вибухотехніка відділу вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень. Середньомісячна заробітна плата позивача в Луганському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України за останні два місяці вересень 2016 - жовтень 2016, згідно довідки від 14.11.2016 №9475 (том ІІІ арк. 57) складає 6211,80 грн.

Доказів звільнення позивача з посади в Луганському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України матеріали справи не містять.

Кількість місяців 18 (з 23.06.2016 - 04.12.2017), а також сума заробітної плати позивача за неповно відпрацьований червень 2016 в сумі 1552,95 грн.

Отже, загальна сума доходу позивача у Луганському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України за період з 23.06.2016 по 04.12.2017 становить 113365,35грн. (6211,80 грн.*18 місяців+1552,95грн.), які не підлягають стягненню.

А відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за дні вимушеного прогулу з 19.02.2016 по 04.12.2017 (166573 грн.) за вирахуванням одержаного позивачем заробітку за час виконання роботи за період з 23.06.2016 по 04.12.2017 в сумі 113365,35.

З огляду на зазначене, сума, що підлягає стягненню на користь позивача становить 53207,65 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ від 16.02.2016 №101о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з 19.02.2016 зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 19.02.2016.

4. Стягнути з Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 53207,65 грн. (п'ятдесят три тисячі двісті сім гривень 65 копійок).

5. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 7571,50 грн. (сім тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 50 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя П.О Григорович

Судді Є.В. Аблов

А.С. Мазур