Постанова № 71934231, 31.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 січня 2018 р. № 820/6608/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області проскасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області №82 від 10.07.2017 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.12.2017 року отримав рішення ГУ ДМС у Київській області № 82 від 10.07.2017р., яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.1, 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію". Представник позивача вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Представник позивача до судового засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, надав відзив на позов, в якому зазначив, що дозвіл на імміграцію був наданий позивачу без дотримання вимог законодавства, тому зазначений дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню на підставі п.1, 6 ст.12 Закону України "Про імміграцію".

Представник третьої особи, Головного управління Дежавної міграційної служби у Харківській області, до судового засідання не прибув, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній письмовими доказами.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів справи судом встановлено, що гр. В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув в Україну разом із дружиною у 2002 році.

28.05.2006 року у гр.В'єтнаму ОСОБА_1 народилась дитина ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії - НОМЕР_1, виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції.

Позивач разом із сім'єю мешкають за адресою АДРЕСА_1.

26.06.2006 року позивач звернувся до Васильківського МРВ ГУ МВС України в Київській області з клопотанням про отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" як особа, яка є батьком іммігранта - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець міста Харкова, який має право на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.3 ст.8 Закону України "Про громадянство України".

04.10.2006 року керівництвом ВГІРФО ГУМВС України в Київській області було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію".

21.12.2017 року позивачем було отримано копію рішення ГУ ДМС України в Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1,6 ст.12 Закону України "Про імміграцію" від 10.07.2017 року та копію висновку про перевірку законності надання дозволу на імміграцію гр. СРВ ОСОБА_1.

На виконання вимог ст.9 КАС України судом було витребувано спірне рішення від 10.07.2017 року та висновок про перевірку законності надання дозволу на імміграцію гр. СРВ ОСОБА_1.

З наданих документів, судом встановлено, що головним спеціалістом УДМС України в Київській області, за результатами перевірки законності надання дозволу на імміграцію гр. СРВ ОСОБА_1, складено висновок, в якому встановлено факт прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію в Україну з порушеннями вимог Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до даного висновку запропоновано скасувати дозвіл на імміграцію в Україну гр. СРВ ОСОБА_1, та вжиття заходів щодо вилучення посвідки на постійне проживання КВ №11833/56862 від 04.10.2006 року.

Зі змісту вищезазначеного висновку судом встановлено, що підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та вилучення посвідки на постійне проживання в Україні є те, що неповнолітня дитина позивача на момент прийняття документів у її батька не мала дозволу на імміграцію, а також не було підтверджено його належність до громадянства України.

10.07.2017 року Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області прийнято рішення № 82 про скасування гр. СРВ ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну.

Суд, перевіряючи відповідність вчинених суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах діянь вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зазначає, що умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначається Законом України "Про імміграцію" (далі Закон), Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 1983 від 26.12.2002 року (далі Порядок).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про імміграцію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції особи, яка є батьком, чоловіком (дружиною) іммігранта та його неповнолітні діти.

Відповідно до ст.6 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами.

Відповідно до п.п. 21-23 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (п.22) ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Дослідивши текст спірного рішення суб'єкта владних повноважень судом встановлено, що відповідач прийняв рішення про скасування гр. СРВ ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1, 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано:, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність (п.1 ст.12); в інших випадках, передбачених законами України (п.6 ст.12).

Суд зазначає, що відповідачем не зазначено які ж конкретно неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність були враховані останнім при прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію.

Отже, відповідачем в спірному рішенні не визначено фактичної підстави винесеного рішення, а відтак, не дотримано правила юридичної визначеності.

Відповідно п.21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Суд зазначає, що рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну від 04.10.2016 року прийнято керівництвом ВГІРФО ГУМВС України в Київській області, а скасовано Управлінням державної міграційної служби України в Київській області.

Пунктом 19 Порядку №1983 визначено, що рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття. Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов'язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.

Судом встановлено, що рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну було прийнято суб'єктом владних повноважень 04.10.2006 року, дійсний до 04.10.2007 року. Позивачем дане рішення було реалізоване у встановлений законом строк та отримано посвідку на постійне проживання в Україні.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень, приймаючи спірне рішення 10.07.2017 року №82 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 04.10.2006 року не врахував ту обставину, що вищезазначений акт суб'єкта владних повноважень станом на 04.10.2007 року вже втратив юридичну дію (внаслідок закінчення строку), тому відсутні підстави для його скасування.

У спірному рішенні також не зазначено дати з якої скасовано рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію. Не надано суду доказів існування підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, які передбачені ст.12 Закону України "Про імміграцію", а саме: відповідачем не надано суду вироку суду, яким іммігранта засуджено до позбавлення волі; будь-яких доказів того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; доказів того, що скасування дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; відповідачем, також, не надано суду жодного доказу, який би підтверджував порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Крім того, суд звертає увагу, що станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію, ВГІРФО УМВС України в Київській області, як уповноважений державний орган, перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановив, у тому числі, не було встановлено і подання недостовірних даних, у зв'язку із чим позивача було документовано посвідкою на постійне проживання.

Як вже зазначалось судом раніше, ні у висновку перевірки законності надання дозволу на імміграцію громадянину СРВ ОСОБА_1, ні у висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину СРВ ОСОБА_1 від 10.07.2017 року не міститься жодної інформації щодо виявлення неправдивих відомостей наданих позивачем, не зазначено на підставі яких саме підроблених документів чи документів, що втратили чинність було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію у 2006 році.

Суд зауважує, що відповідачем не спростований факт народження у позивача сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у місті Харкові, Україна.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки судом в ході розгляду справи встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а відповідач як суб'єкт владних повноважень у порядку ч.2 ст.77 КАС України не довів юридичної правильності та фактичної обгрунтованості спірного рішення, то позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат слід провести за правилами ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124,129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Київській області, третя особа - Головне управління державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області від 10.07.2017 року № 82 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області (04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 11, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2 (гуртожиток) сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок грн. грн. 00 коп.).

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.

Суддя Старосєльцева О.В.