Рішення № 71934215, 23.01.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1550/17

23 січня 2018 р.м. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю: секретаря судового засідання Лавренюк О.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2, довіреність від 01.03.2017 року № 4763/7/10-16/104

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тернопільської міської ради ОСОБА_3, довіреність від 19.12.2017 року № 2790/01

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області № 112257-13 та № 112258-13 від 19.06.2017.

28.09.2017 ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви до 09.10.2017.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 25.10.2017. 25.10.2017 розгляд справи відкладено на 09.11.2017 за клопотанням позивача. 09.11.2017 ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду про витребування доказів та зупинення провадження у ході розгляду справи зупинено провадження в адміністративній справі № 819/1550/17 до дати наступного судового засідання - 06.12.2017. 06.12.2017 розгляд справи відкладено на 26.12.2017 за клопотанням позивача, а 26.12.2017 на 12.01.2018 за клопотанням представника відповідача. 12.01.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, клопотання позивача задоволено, залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тернопільську міську раду, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 23.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування. Зокрема, позивач стверджує, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області № 112257-13 та № 112258-13 від 19.06.2017 визначають податкові зобов'язання за 2016 рік та розраховані на підставі рішення Тернопільської міської ради № 6/60/27 від 30.06.2015, яке введено в дію не з 01 січня 2016 року, а відповідно до п.3 - з 01 січня 2018 року. Відтак, на думку позивача, відповідачем не дотримано вимог законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань на 2016 рік, що порушує її права та інтереси і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, свою позицію виклав в письмових запереченнях від 06.12.2017 року. Зокрема, пояснив, що прийняті суб'єктом владних повноважень податкові повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим, оскільки позивач ОСОБА_1 С,С. є власником об'єктів нерухомості, а тому зобов'язана сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У 2017 році фізичні особи сплачували податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік за правилами, які діяли у 2016 році. Так, рішенням Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27 встановлено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості у м. Тернополі на 70 кв. метрів. Рішенням Тернопільської міської ради від 26.01.2016 року №7/5/1 внесено зміни до вищевказаного рішення від 30.06.2015 № 6/60/27 та підпункт 2.2.1 пункту 2 доповнено новим абзацом такого змісту: "За наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. м. (для квартири) та/або 500 кв. м. (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" підпункту 266.7.1 ст. 266 Податкового кодексу, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку)". Ставка податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлена вищевказаним рішенням у розмірі 1 відсотка мінімальної заробітної плати, визначеної законом на 01 січня 2016 року, або 13,78 грн. Згідно бази даних відповідача у власності ОСОБА_1 перебуває квартира АДРЕСА_1 загальною площею 302,2 кв.м. до 26.02.2016 року (з 26.02.2016 року - 299.4 кв.м.), а також нежитлове приміщення № 39а по вулиці Білецька, будинок 3 загальною площею 79.2 кв.м. Таким чином, площа нерухомості, яка належить ОСОБА_1 на праві власності та перевищує граничні норми, на які зменшується база оподаткування, оподатковується на загальних підставах за відповідними ставками. Відтак, вважає, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно ОСОБА_1, Головне управління ДФС у Тернопільській області діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є законними і скасуванню не підлягають. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмових поясненнях щодо позову від 19.01.2018, долучених до матеріалів справи, вказавши, що Тернопільською міською радою 26.06.2017 було прийнято рішення № 7/15/26 "Про внесення змін та доповнень до рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27 "Про місцеві податки і збори". Згідно п.1 вказаного рішення, рішення від 30.06.2015 № 6/60/27 викладено в новій редакції, а у п.3 рішення від 26.06.2017 № 7/15/26 зазначено, що воно (а не рішення від 30.06.2015 № 6/60/27) вступає в дію з 01.01.2018. Таким чином, стверджує, що наведений у позові аргумент про те, що рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27 введене в дію з 01.01.2018 не відповідає дійсності. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 302,2 кв.м. до 26.02.2016 року (з 26.02.2016 року -299.4 кв.м.), а також нежитлового приміщення № 39а по вулиці Білецька, будинок 3 загальною площею 79.2 кв.м., що сторонами не заперечується.

Рішенням Тернопільської міської ради від 30.06.2015 року № 6/60/27 "Про місцеві податки і збори" встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, у розмірі 1 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Вищевказаним рішенням також встановлено пільги із сплати податку, зокрема, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості у м. Тернополі на 70 кв. метрів.

Рішенням Тернопільської міської ради від 26.01.2016 року №7/5/1 "Про внесення змін в рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27 "Про місцеві податки і збори" внесено зміни до рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27 та підпункт 2.2.1 пункту 2 доповнено новим абзацом такого змісту: "За наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. м. (для квартири) та/або 500 кв. м. (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" підпункту 266.7.1 ст. 266 Податкового кодексу, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку)".

19.06.2017 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено податкові повідомлення - рішення форми "Ф":

- № 112257-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2016 рік в розмірі 2430,36 грн.;

- № 112258-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2016 рік в розмірі 1091,38 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 19.06.2017, звернулася з адміністративним позовом до суду, в якому просить визнати їх протиправними та скасувати.

Визначаючись щодо позовних вимог суд застосовує наступні правові норми.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі – ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 8.1. статті 8 ПК України встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори. Відповідно до пункту 8.3. цієї ж статті до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок (пункт 10.1. статті 10 ПК України).

Згідно приписів пункту 265.1. статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1. пункту 266.3. статті 266 ПК України).

Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.3.2. пункту 266.3. статті 266 ПК України передбачено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.2. пункту 266.4. статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

З підпункту 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 ПК України вбачається, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад.

Приписами підпункту 266.6.1. пункту 266.6. статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.1. пункту 266.7. статті 266 ПК України визначено, зокрема, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно положень пункту 12.3. статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Так, відповідно до пункту 10.3. статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Приписами підпункту 12.3.1. пункту 12.3. статті 12 ПК України передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2. пункту 12.3. статті 12 ПК України).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4. пункту 12.3. статті 12 ПК України).

Відповідно до пункту 12.5. статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 року № 928-VIII з 01 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378,00 грн.

Таким чином, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості на території Тернопільської міської ради, крім господарських присадибних будівель та гаражів, у 2016 році становила 13,78 грн. за 1 кв. м. бази оподаткування.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення від 19.06.2017 № 112257-13 контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 302,2 кв.м. до 26.02.2016 року (з 26.02.2016 року -299.4 кв.м.) в сумі 2430,36 грн. ((302,2 х 13,78)/12*1+25000/12*1 = 2430,36 грн.) та відповідно до податкового повідомлення - рішення від 19.06.2017 року № 160537-13 контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлове приміщення № 39а по вулиці Білецька, будинок 3 загальною площею 79.2 кв.м. в сумі 1091,38 грн. (79.2 х 13,78 = 1091.38 грн.).

Таким чином, як встановлено судом, відповідачем вірно обчислено ОСОБА_1 суми податкових зобов'язань за 2016 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по всіх належних йому на праві власності об'єктах житлової та нежитлової нерухомості.

Щодо аргументів позивача про те, що оскаржені податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області № 112257-13 та № 112258-13 від 19.06.2017 визначають податкові зобов'язання за 2016 рік та розраховані на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27, яке введено в дію не з 01 січня 2016 року, а відповідно до пункту 3 - з 01 січня 2018 року, суд зазначає, що, як вбачається з пункту 5 рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27 "Про місцеві податки і збори", наданого на вимогу суду Тернопільською міською радою, дане рішення вступає в дію з 01 січня 2016 року. При цьому, слід зазначити, що рішенням Тернопільської міської ради від 26.06.2017 № 7/15/26 "Про внесення змін та доповнень до рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27 "Про місцеві податки і збори" внесено зміни в рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27, виклавши його в новій редакції. У пункті 3 рішення Тернопільської міської ради від 26.06.2017 № 7/15/26 вказано, що рішення вступає в дію з 01 січня 2018 року. Даний пункт встановлює, що рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27 "Про місцеві податки і збори" діятиме у новій редакції, з врахуванням змін та доповнень, з 01 січня 2018 року.

Натомість, оскаржені податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області № 112257-13 та № 112258-13 від 19.06.2017, що визначають податкові зобов'язання позивача за 2016 рік, прийняті на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27 "Про місцеві податки і збори", яке введено в дію з 01 січня 2016 року (пункт 5 рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 № 6/60/27 "Про місцеві податки і збори").

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 19.06.2017 № 112257-13, № 112258-13, відтак позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2017 № 112257-13, № 112258-13 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.