Постанова № 71934078, 31.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

31.01.2018 р. справа №820/5/18 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження відповідно до ст. 263 КАС України справу за позовом 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2 як матері неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до УПСЗН адміністрації Московського району Харківської міської ради про 1) визнання протиправними дій з приводу припинення виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; 2) зобов'язання поновити виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлового - комунальних послуг, -

встановив:

Позов надійшов до канцелярії суду засобами поштового зв'язку 02.01.2018 р. Рішення про відкриття провадження у справі було прийнято 03.01.2018 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 18.01.2018 р.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що громадянка разом з неповнолітньою дитиною як внутрішньо переміщені особи мають право на отримання щомісячної адресної допомоги, але її виплату було припинено, оскільки населений пункт, де зареєстровані позивач з дитиною, відсутній у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. На звернення щодо поновлення виплат відповідачем було відмовлено. На думку позивача, такі дії органу соціального захисту населення не відповідають вимогам закону.

Відповідач, УПСЗН адміністрації Московського району Харківської міської ради, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що управлінням виконанні всі необхідні дії з метою дотримання законодавства при виплаті позивачу адресної допомоги, а також стверджував про відсутність підстав для поновлення виплати такої допомоги на теперішній час.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як з'ясовано судом, спір склався з приводу соціального захисту громадянина у вигляді одержання коштів як виплат внутрішньо переміщеним особам.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач разом з неповнолітньою дитиною перебувають на обліку в установі відповідача як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідкою від 22.10.2014 р. №6330000253.

Позивач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів щодо попередніх звернень відповідача, УПСЗН, з приводу призначення адресної допомоги і взагалі щодо отримання такої допомоги у минулому, проте оскільки у відзиві на позов владним суб'єктом визнані обставини отримання громадянином спірної допомоги аж до припинення виплати 19.10.2017 р., то суд сприймає факт отримання позивачем допомоги як доведений.

Так, допомога внутрішньо переміщеним особам була призначена і виплачувалась позивачу у період 22.10.2014 р. по 21.04.2015 р., з 24.04.2015 р. по 23.10.2015 р., з 24.10.2015 р. по 23.04.2016 р., з 18.04.2016 р. по 14.10.2016 р., з 19.10.2016 р. по 18.04.2017 р., з 19.04.2017 р. по 18.10.2017 р.

19.10.2017 р. позивач звернувся до владного суб'єкта із заявою щодо продовження виплат.

За результатами розгляду звернення владним суб'єктом було прийнято рішення у формі розпорядження від 11.10.2017р. про відмову у призначенні спірної виплати.

Юридичною підставою для прийняття спірного рішення владним суб'єктом було обрано положення п.2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (затверджено постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505; далі за текстом - Порядок №505), а фактичною підставою послугувало судження про відсутність місця постійної реєстрації громадянина у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (затверджено розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року за № 1085-р.; далі за текстом - Розпорядження №1085-р).

Перевіряючи вчинену владним суб'єктом відмову на відповідність закону, зокрема, і ч. 3 ст. 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017 р.) та ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.), суд відзначає, що правовідносини з приводу забезпечення громадян спірною виплатою унормовані приписами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (затверджений постановою КМУ від 20.10.2014р. № 1706-VII; далі за текстом - Порядок №1706), Порядку №505, постанови КМУ № 637 від 05.02.2014р. «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", Розпорядження №1085-р.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що позивач підпадає під критерії визначення внутрішньо переміщених осіб, документований відповідною довідкою.

Згідно з п.2 Порядку №505 умовами для призначення грошової допомоги визначено 1) переміщення осіб з тимчасово окупованої території України, з населених пунктів, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, з населених пунктів по лінії зіткнення або руйнування чи непридатність для проживання житла внаслідок проведення АТО, 2) знаходження осіб на обліку у органах (підрозділах) соціального захисту населення.

З наявних у справі документів вбачається відповідність позивача цим умовам.

Довід владного суб'єкта про відсутність населеного пункту постійної реєстрації громадянина (АДРЕСА_1) у переліку за Розпорядженням №1085-р спростовується загальновідомими (у розумінні ч.3 ст.77 КАС України) та додатково підтвердженими відомостями офіційного сайту Верховної Ради України про те, що смт. Ювілейне відноситься до Артемівського району міста Луганськ.

Окрім того, як слідує з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження дитини позивача (неповнолітньої ОСОБА_4.) державну реєстрацію факту народження здійснено виконкомом Ювілейної селищної ради Артемівського району м. Луганська.

Вирішуючи спір, суд додатково бере до уваги, що у силу ч.2 ст.19 Конституції України попередньо вчиненню спірної відмови владний суб"єкт не був позбавлений можливості у порядку п.10 Порядку №505 перевірити обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, здійснити запити та безоплатно отримати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання, у тому числі і у спосіб направлення запиту до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації

Разом з тим, таких дій відповідач у спірних правовідносинах не вчинив, хоча жодних перешкод для цього не існувало, а потреба у їх вчиненні була явною та очевидною.

Таким чином, спірна відмова владного суб'єкта не може бути визнана судом обгрунтованою.

Водночас з цим, оскільки суд відповідно до ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України не може підміняти владного суб'єкта у реалізації управлінської функції, а матеріали справи не містять доказів про проведення владним суб'єктом повної, вичерпної та остаточної оцінки всіх обставин об'єктивної дійсності та всіх підстав для призначення спірної виплати, то суд не знаходить підстав для обтяження владного суб'єкта імперативним та безумовним обов'язком призначити спірну виплату.

Вказане жодним чином не погіршує правового становища громадянина, позаяк відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, надана судом юридична оцінка обставинам відсутності перешкод для призначення спірної виплати є обов'язковою для відповідача як владного суб'єкта.

З метою належного захисту прав громадянина, суд на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про визнання протиправним та скасування рішення владного суб'єкта про відмову у призначенні спірної виплати.

При цьому вимога позивача про визнання протиправними дій владного суб'єкта щодо припинення виплати допомоги окремо не підлягає задоволенню, адже ці дії входять до процедури вирішення питання по суті заяви і у даному конкретному випадку остаточно втілюються у змісті спірного рішення, яке, за висновком суду, підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі справи соціального забезпечення знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для часткового задоволення заявлених вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 11.10.2017 р. про відмову у призначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради повторно розглянути питання з приводу призначення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1; місце проживання - 61118, АДРЕСА_2) та її неповнолітній дитині ОСОБА_3 за заявою від 19.10.2017 року.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Сліденко А.В.