Постанова № 71934061, 24.01.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 р. Справа №818/1781/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1781/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3В.) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі відповідач, ГУ Держеокадастру у Сумській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо відмови, викладеної у листі №К--10127-4842/6-17 від 30.08.2017, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності розташованих за межами с. Шпилівка Сумського району Сумської області;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 25.07.2017 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності розташованих за межами с.Шпилівка Сумського району Сумської області.

У судовому засіданні представник позивача вимоги ОСОБА_3 підтримав, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача заперечила проти позовних вимог ОСОБА_3 з підстав, викладених у відзиву (а.с.24-25). Зокрема, відповідач зазначає, що отримавши заяву ОСОБА_3, Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області було направлено запит до органу місцевого самоврядування - Шпилівська сільська рада Сумського району, щодо висловлення позиції на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Однак, обгрунтованої та мотивованої відповіді щодо погодження або непогодження зазначеного в запиті земелевідведення Шпилівська сільська рада не надала.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові матеріали справи, задовольняє позовні вимоги ОСОБА_3 частково, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, 25.07.2017 року ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населеного пункту с. Шпилівка Сумського району Сумської області (а.с.12).

За результатами звернення, листом від 30.08.2017 року №К--10127-4842/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило позивача про неможливість задоволення звернення ОСОБА_3, оскільки Шпилівська сільська рада не висловила обгрунтованої та мотивованої відповіді щодо погодження або непогодження зазначеного землевідведення. Крім цього, у листі вказується, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області при прийнятті рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності має враховувати позицію органів місцевого самоврядування, яка базується на принципі колегіальності (а.с.13).

Вказана відмова Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з вказаних підстав є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 30.08.2017 №К--10127-4842/6-17, ОСОБА_3 було повідомлено про те, що щодо землевідведення земельної ділянки, зазначеної у зверненні ОСОБА_3, відсутнє погодження чи непогоження Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області. Головне управління здійснює повноваження щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою дотримуючись принципу колегіальності. Враховуючи вказане, Головне управління не має правових підстав надавати дозволів на розробку проектів землеустрою без отримання позиції органу місцевого самоврядування (а.с.13).

Вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

В той же час, згідно інформаційної довідки Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі від 21.08.2017 №306/01-17 (а.с.29), землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення; форма власності на землю - державна; земельна ділянка, зазначена у викопіюванні, прикладеному до звернення ОСОБА_3, не передана у власність та користування інших осіб; земельна ділянка не зарезервована для надання у власність учасникам АТО; бажане місце розташування земельної ділянки не порушуватиме вимоги раціональної організації території; землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, згідно наявній в управлінні документації, не відноситься до категорії таких, які неможливо передати у приватну власність (а.с.29).

Тобто, з вказаної довідки вбачається, що жодних перешкод, визначених земельним законодавством, для надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою не існує.

Та обставина, що відсутнє погодження чи непогодження Шпилівської сільської ради щодо зазначеного землевідведення, не є правомірною підставою для відмови у наданні дозволу, оскільки не передбачена ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

За приписами ч. 7 ст. 117 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На підставі п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено вичерпний перелік підстав, з огляду на які приймається рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в ст. 118 Земельного кодексу України.

Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюються виключно органами, визначеними у ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 по справі № 21-358а13.

Суд наголошує, що лист ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 30.08.2017 №К--10127-4842/6-17 не містить рішення з приводу вирішення питання, яке було підставою для звернення.

Фактично відповідач не розглянув по суті звернення ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області, а лише зазначив, що обґрунтованої та мотивованої відповіді щодо погодження або непогодження зазначеного землеволодіння Шпилівська сільська рада не висловила. При цьому, така підстава відмови у наданні дозволу не міститься в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Так чином, ГУ Держгеокадастру у Сумській області не було винесено рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, викладена у листі від 30.08.2017 №К--10127-4842/6-17 є необґрунтованою та протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Разом з тим, суд не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу (у даному випадку ГУ Держгеокадастру у Сумській області), оскільки, відповідно до статей 121 і 122 Земельного кодексу України, виключно до компетенції відповідача віднесено право надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або відмова у наданні такого дозволу, а тому позовні вимоги у частині зобов’язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Крім того, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно Рекомендацій ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_5 Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція підтверджується і постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року № П-278/10 де встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07.2014 року у справі № К/800/62158/13 встановлено, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення вказаної норми та задоволення однієї позовної вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 640 грн., що є пропорційною до частини задоволених позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо відмови, викладеної у листі №К--10127-4842/6-17 від 30.08.2017, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності розташованих за межами с. Шпилівка Сумського району Сумської області.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 25.07.2017 про надання дозволу на розробку проекту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності розташованих за межами населеного пункту с. Шпилівка Сумського району Сумської області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 40035, РНОКПП НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

У відповідності до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду. У відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сумський окружний адміністративний суд .

Відповідно до ч.3 ст.243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення, а його повний текст складено 30.01.2018 року.

Суддя О.М. Кунець