Рішення № 71933815, 29.01.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2018 р. № 814/1746/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ОСОБА_2, 54020 до Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, ОСОБА_2, 54003 провизнання протиправною та скасування постанови від 11.08.2017р. № 57 КП,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача:ОСОБА_3, ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправним та скасування постанови відповідача про накладення штрафу №57КП від 11.08.17. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував, по-перше, тим, що сама перевірка відповідача була проведено протиправно, оскільки відповідно до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, який затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.12 № 390, позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Оскільки такої згоди не було, перевірка вважається незаконною, а також не породжує будь-яких юридичних наслідків. Крім того, відповідачем вже було притягнуто ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за саме цим фактом, за ст.41 ч.3 КУпАП. Відповідно до ст.61 Конституції України подвійна відповідальність заборонена.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свої заперечення обґрунтував тим, що Порядок №390 не розповсюджується на ці правовідносини, оскільки з квітня 2017 року затверджено новий нормативно-правовий акт з цього питання, а саме постанову Кабінету Міністрів України №295. Відповідно до цієї постанови, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовими посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці. Підстави для проведення інспекційного відвідування передбачені п.5 вказаного Порядку. Одержання згоди Державної служби України з питань праці на проведення інспекційного відвідування Порядком не передбачено.

Також, відповідач заперечив проти того, що відповідальність передбачена ст.265 КЗпП України є повторною відповідальністю передбаченою ст.41 ч.3 КУпАП. При цьому, відповідач послався на позицію Одеського апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 12.09.17 по справі №814/2156/16.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 05.05.06. Основним видом діяльності підприємця ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; та інше.

Окрім іншого, підприємець ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність у магазині «Essen» за адресою: м. Миколаїв, вул. Водопровідна, 34, м. Миколаїв.

17.07.17 Управління Держпраці у Миколаївській області видало наказ №172 про проведення інспекційних відвідувань, у тому числі і ФОП ОСОБА_1, в період з 18.07.17 по 19.07.17.

18.07.17 працівники Управління Держпраці у Миколаївській області вийшли на перевірку за вказаною адресою, під час якої виявили, що у магазині «Essen» працює продавцем без оформлення трудового договору ОСОБА_5

Зазначене кваліфіковано відповідачем як порушення вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України.

За результатами перевірки відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.41 ч.3 КУпАП та направлено його до Заводського районного суду м. Миколаєва.

13.09.17 постановою Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.41 ч.3 КУпАП, але провадження по справі закрито за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.

11.08.17 заступником начальника управління Держпраці винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №57КП, відповідно до якої на фізичну особу ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, накладено штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а саме 96000 гривень.

Відповідно до ст.24 КЗпПУ при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Факт допуску ОСОБА_5 до роботи продавцем підтверджується її поясненням, наданим під час перевірки, де вона пояснила, що працює у ФОП ОСОБА_1 стажером-продавцем у магазині «Essen» з 17.07.17 за графіком тиждень через тиждень з оплатою праці 3000 гривень за місяць.

Також, факт працевлаштування ОСОБА_5 на посаду продавця у магазині «Essen» підтверджується тим, що позивач ознайомив ОСОБА_5 під розпис з посадовою інструкцією продавця продовольчих товарів, з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також провів під розпис інструктаж з техніки безпеки.

За таких обставин, суд вважає факт допуску ОСОБА_5 до роботи без укладання трудового договору доведеним.

Щодо проведення перевірки відповідачем без отримання дозволу Держпраці України, то позивач помилково посилається на Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, який затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.12 № 390.

26.04.17 Кабінетом Міністрів України видано постанову №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», яким у тому числі затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до цього Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п.5 Порядку інспекційні відвідування проводяться, окрім іншого за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; та з інших підстав.

Отримання погодження Держпраці України для проведення інспекційних відвідувань не передбачено зазначеним Порядком.

Щодо посилання позивача на подвійну відповідальність застосовану до нього за ч.3 ст.41 КУпАП та ст.265 КЗпПУ, то суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, дійсно диспозиції абз.1 ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.3 ст.41 КУпАП в частині визначення зазначеного правопорушення абсолютно тотожні: «фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)», які не мають жодної відмінності.

А тому, у разі притягнення до відповідальності за однієї з цих статей, можливо ставити питання про неможливість притягнення за іншою, з посиланням на ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Але, саме у цьому випадку, суд не вбачає порушення вимог принципу «non bis in idem», оскільки ОСОБА_1 не було притягнуто до юридичної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.09.17, ОСОБА_1 був звільнений від адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП, адміністративне стягнення на нього накладено не було, провадження у справі було закрито.

За таких обставин, неможливо вести мову про подвійну юридичну відповідальність за одне й те саме правопорушення, з врахування того, що постанова про накладення штрафу відповідача №57КП від 11.08.17 є єдиним рішенням про притягнення ФОП ОСОБА_1 до юридичної відповідальності за цим фактом.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,ОСОБА_4,54020 РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1,ОСОБА_4,54003 код ЄДРПОУ 39787411) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Повний текст складено 01.02.18