Рішення № 71933756, 24.01.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року справа № 813/4485/17

зал судових засідань №9

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Лунь З.І.,

судді Гулика А.Г.,

судді Качур Р.П.,

секретар судового засідання Мергель І.Р.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної регуляторної служби України про зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (місце проживання: 81051, Львівська область, Яворівський район, смт.Шкло, провулок Новий, 11/25) звернувся до суду з позовом до Державної регуляторної служби України (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Арсенальна,9/11), в якому просить суд зобов’язати відповідача повторно розглянути і надати позивачу достовірну та повну інформацію по питаннях №1, №2 та №4 запиту №1 від 31.10.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу по питанню №1, №2 та №4 запиту №1 від 31.10.2017 відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про інформацію», Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про доступ до публічної інформації» не було надано повної інформації, а саме: про вартість та перелік товарів, які придбавалися Державною регуляторною службою України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017, про вартість та перелік послуг, які надавалися Державній регуляторній службі України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017; про чисельність і склад всіх працюючих у Державній регуляторній службі України та їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями й посадами по кожному конкретному працівнику станом на 31.10.2017. На думку позивача, відповідач надав лише згруповану інформацію про видатки по заробітній платі в цілому по службі вивівши середньомісячну заробітну плату усіх працівників за 10 місяців 2017року, а не окремо за професіями й посадами по кожному конкретному працівнику та зазначив, що подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством. Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що Державною регуляторною службою України з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» було надано заявнику достовірну, точну та повнону інформацію по суті порушених заявником питань, про що зазначено у листі від 13.11.2017 № 10021/0/20-17, який відповідає вимогам чинного законодавства та узгоджується з роз’ясненнями наданими судам постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №16. Крім того, посадові особи підприємства є суб’єктами декларування за Законом України «Про запобігання корупції» і відомості про їх доходи містяться на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався. Відповідно, відповідач не подавав заперечень.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.10.2017 ОСОБА_2 звернувся до Державної регуляторної служби України із письмовим запитом №1 на доступ до інформації, в якому просив:

1) надати письмову інформацію про вартість та перелік товарів, які придбавалися Державної регуляторної служби України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно;

2) надати письмово інформацію про вартість та перелік послуг, які надавалися Державній регуляторній службі України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно;

3) надати письмово інформацію про розміри, види благодійної допомоги та іншої допомоги, що надавалися конкретно фізичним і юридичним особам за кошти Державної регуляторної служби України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно з конкретизацією по кожному суб’єкту отримання допомоги;

4) надати письмово відомості про чисельність і склад усіх працюючих у Державній регуляторній службі України, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями й посадами по кожному конкретному працівнику станом на 31.10.2017, а також повідомити про наявність вільних робочих місць.

13.11.2017 Державна регуляторна служба України надала інформацію за №10021/0/20-17 ОСОБА_2 на його запит.

Позивач не погодився з такими діями відповідача, що порушують положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки вважає, що відповідач надав неповну інформацію по питаннях №1, №2 та №4 запиту №1 від 31.10.2017, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з ст. 5 вказаного Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частини другої ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч.3 цієї статті).

Конституційний рівень захисту права на інформацію відповідає вагомості цього права для утвердження демократії в суспільстві.

Підтвердженням цього є і положення ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими свобода одержувати і передавати інформацію без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів, як складова права на свободу вираження поглядів, гарантоване від обмежень, які не встановлені законом і не є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, або охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Частиною 1 ст.20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (ч. 2 цієї статті).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п.1 ч.1 та ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Частина 3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.1,2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

До обов'язків розпорядників інформації, зокрема, віднесено надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. (п.6 ч.1 ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Як вже встановлено судом, позивач у своєму запиті №1 від 31.10.2017 просив відповідача надати письмову інформацію, а саме: про вартість та перелік товарів, які придбавалися Державної регуляторної служби України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно; про вартість та перелік послуг, які надавалися Державній регуляторній службі України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно; про розміри, види благодійної допомоги та іншої допомоги, що надавалися конкретно фізичним і юридичним особам за кошти Державної регуляторної служби України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно з конкретизацією по кожному суб’єкту отримання допомоги; про чисельність і склад усіх працюючих у Державній регуляторній службі України, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями й посадами по кожному конкретному працівнику станом на 31.10.2017, а також повідомити про наявність вільних робочих місць.

Згідно з листом Державної регуляторної служби України від 13.11.2017 за №10021/0/20-17 надано інформацію ОСОБА_2 на його запит.

Позивач вважає, що відповідачем надано не повну інформацію по питаннях №1, №2 та №4 запиту №1 від 31.10.2017.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача повторно розглянути і надати позивачу достовірну та повну інформацію по питаннях №1, №2, а саме: про вартість та перелік товарів, які придбавалися Державної регуляторної служби України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно та про вартість та перелік послуг, які надавалися Державній регуляторній службі України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно, суд зазначає наступне.

Державною регуляторною службою України було проінформовано позивача про те, що за період з 01.01.2017 по 31.10.2017 за кодом економічної класифікації видатків 2210 «Предмети, матеріали обладнання та інвентар» придбано канцелярське приладдя, папір, господарські матеріали, калькулятори, накопичувальні та комплектуючі до комп’ютерної техніки на суму 171263,39грн.

Також, за вказаний період на забезпечення фінансово-господарської діяльності за кодами економічної класифікації видатків 2240 «Оплата послуг» та 2270 «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв» здійснено видатків на загальну суму 1807797,46грн. До переліку наданих послуг увійшли послуги з теплопостачання, водопостачання, водовідведення, оплата електроенергії, природного газу, послуги з технічного обслуговування внутрішніх інженерних комунікацій, експлуатаційні послуги, пов’язані з утриманням приміщень, послуги з охорони, телекомунікаційні послуги та послуги з доступом до мережі інтернету, діагностика та технічне обслуговування кондиціонерів, послуги з інформатизації та супроводу програм, послуги з перезарядки відпрацьованих картриджів до друкуючих пристроїв, послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобіля.

Судом встановлено, що у питаннях №1 та №2 запиту позивача не містилося прохання надати відповідачу інформацію по кожному конкретному виду товарів чи асортименту та послуг із зазначенням ціни кожного з них зокрема.

Тобто з аналізу поставлених питань №1 та №2 запиту позивача №1 від 31.10.2017 вбачається, що позивач запитував інформацію про придбані товари та отримані послуги в їх родовому визначенні, а не вимагав точного переліку товарів, послуг.

Тому суд вважає, що позивачу було надано вичерпну відповідь на питання №1 та №2 запиту №1 від 31.10.2017.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем було надано належну відповідь у розумінні положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому в частині вимог про зобов’язання відповідача повторно розглянути і надати позивачу достовірну та повну інформацію по питаннях №1, №2, а саме: про вартість та перелік товарів, які придбавалися Державної регуляторної служби України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно та про вартість та перелік послуг, які надавалися Державній регуляторній службі України в період з 01.01.2017 по 31.10.2017 включно, необхідно відмовити.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача повторно розглянути і надати позивачу достовірну та повну інформацію по питанню №4, а саме про чисельність і склад усіх працюючих у Державній регуляторній службі України, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями й посадами по кожному конкретному працівнику станом на 31.10.2017, суд зазначає наступне.

Державною регуляторною службою України було проінформовано позивача про те, що заробітну плату працівників Державної регуляторної служби України за період з 01.01.2017 по 31.10.2017 нараховано в сумі 20934618,10грн., що він в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» не регулює відносин зі створення публічної інформації, а предметом його регулювання є діяльність з приводу інформації, яка вже існує (створена, отримана, знаходиться у володінні), також зазначив, що така інформація міститься у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції і позивач може ознайомитись із відповідними деклараціями.

Суд встановив, що питання позивача №4 щодо відомості та чисельність і склад усіх працюючих у Державній регуляторній службі України, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями і посадами по кожному працівнику станом на 31.10.2017 має всі необхідні реквізити, передбачені ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому у відповідача, на підставі вищенаведених норм, виник обов'язок надати позивачу публічну інформацію.

Виключний перелік підстав для відмови в наданні інформації передбачений ст. 22 ч. 1 п. 1-4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» і жоден з них не може бути застосовано до спірних правовідносин.

Не можуть бути прийняті судом пояснення представника відповідача щодо можливості отримання позивачем інформації про доходи посадових осіб підприємства на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, так як згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Наведену норму необхідно розуміти таким чином, що розпорядник інформації у відповіді на запит не має права обмежитись посиланням на те, що інформація, яка запитується, мається в загальному доступі, під яким необхідно також розуміти і мережу Інтернет - він повинен надати запитувану інформацію, в протилежному випадку надання відповіді про можливість отримати інформацію із загальнодоступного джерела, прирівнюється Законом до неправомірної відмови в наданні інформації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови надати позивачу публічну інформацію, а тому вимога про зобов’язання відповідача повторно розглянути і надати позивачу достовірну та повну інформацію по питанню №4, а саме про чисельність і склад усіх працюючих у Державній регуляторній службі України, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями й посадами по кожному конкретному працівнику станом на 31.10.2017 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Тому, задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути та надати ОСОБА_2 повну інформацію про відомості та чисельність і склад усіх працюючих у Державній регуляторній службі України, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями і посадами по кожному працівнику станом на 31.10.201, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Щодо вимоги позивача в частині постановлення окремої ухвали, то суд зазначає наступне.

Так, згідно з ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Із системного аналізу даної норми права вбачається, що суд, виявивши під час розгляду конкретної справи порушення закону, має право постановити окрему ухвалу та направити її відповідному суб'єкту владних повноважень з метою припинення порушення закону шляхом вжиття останнім заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли такому порушенню.

Вказана норма закону дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Тобто окрема ухвала в адміністративному процесі є способом реагування суду з його ініціативи на випадки виявлення порушення законності та правопорядку суб'єктом владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом вирішення спору по суті.

Із позовної заяви вбачається, що підстави для прийняття окремої ухвали співпадають з підставами, покладеними в основу адміністративного позову, тому суд вважає, що покликання позивача про постановлення окремої ухвали є безпідставним, оскільки зазначеним обставинам судом надана оцінка в судовому рішенні за наслідками розгляду адміністративного позову.

За наведених обставин, суд відхиляє клопотання сторони про постановлення окремої ухвали.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги сплачений позивачем згідно з квитанцією №0.0.906087066.1 від 01.12.2017 на суму 640,00грн., позивачу у відповідності до ч.3 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Державної регуляторної служби України судові витрати в сумі 320,00грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати Державну регуляторну службу України повторно розглянути та надати ОСОБА_2 повну інформацію про відомості та чисельність і склад усіх працюючих у Державній регуляторній службі України, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями і посадами по кожному працівнику станом на 31.10.2017, а також повідомити про наявність робочих місць.

Стягнути з Державної регуляторної служби України (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Арсенальна,9/11) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 місце проживання: 81051, Львівська область, Яворівський район, смт.Шкло, провулок Новий, 11/25) судовий збір в сумі 320(триста двадцять) грн. 00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Лунь З.І.

Суддя Гулик А.Г.

Суддя Качур Р.П.