Постанова № 71933555, 26.07.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2017 року м. Київ № 810/1962/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьяновій О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі-позивач, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль») з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 25.04.2017 № 268 про накладення штрафу уповноважними посадовими особами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не було допущено порушення вимог частини 5 статті 79 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), оскільки факт ознайомлення працівника позивача - ОСОБА_3 під особистий підпис з графіком відпусток, в якому зазначено конкретні дати її початку та закінчення, слід вважати належним письмовим повідомленням вказаного працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Таким чином, на думку позивача постанова Головного управління Держпраці у Київській області від 25.04.2017 носить протиправний характер, оскільки ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль») не обмежене у виборі способу повідомлення працівника про початок відпустки та здійснює таке повідомлення у письмовій формі та не пізніше як за два тижні до встановленого графіком відпусток турміну, як того вимагає частини 5 статті 79 Кодексу законів про працю України.

Відповідач заперечував проти позову. У письмових запереченнях від 26.07.2017 № 6/2/7626 на позов відповідач вказав, що у ході перевірки ним встановлено, що позивачем не надано ОСОБА_3 письмове попередження про дату початку щорічної відпустки за два тижні до її початку. Перенесення щорічної відпустки ОСОБА_3 здійснено без письмової згоди працівника та не погодження з профспілковим органом первинної профспілкової організації. Отже, позивачем були порушені вимоги як частини 5 статті 79, так і частини 3 статті 80 КЗпП України, відповідно до якої, зокрема зазначено, що щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві. У свою чергу, відповідач проти позову заперечував.

Дослідивши матерілаи справи судом встановлено, що Головним управлінням Держапраці у Київській області було проведено позапланову перевірку ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на предмет дотримання законодавства про працю.

У ході перевірки встановлено, що відповідно до графіку щорічних відпусток працівників підрозділу підпорядкованому головному бухгалтеру на 2017 рік період щорічної відпустки ОСОБА_3 з 21.02.2017 по 06.03.2017 (14 календарних днів). Проте, у зв’язку з не виконанням посадових обов’язків заступника головного бухгалтера Крпанської І,П., видано наказ про коригування показників фінансової звітності за 2016 рік від 21.02.2017 № 14-08-2 у термін до 24.02.2017 ОСОБА_3 відкоригували показники фінансової звітності за 2016 рік.

На підприємстві ОСОБА_3 не надано письмове попередження про дату початку щорічної відпустки за два тижні до її початку.

Перенесення щорічної відпустки ОСОБА_3 здійснено без письмової згоди працівника та не погоджено з профспілковим органом первинної профспілкової організації.

У зв’язку із чим відповідачем встановлено порушення вимог частини 5 статті 79 та частини 3 статті 80 КЗпП України.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 07.04.2017 № 10-105/409, а також на його підставі 25.04.2017 складено постанову № 268 про накладення штрафу уповноваженими особами, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 3200,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Кодексу законів про працю України.

Зокрема, частина 5 статті 79 КЗпП України передбачає, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

У свою чергу,частина 3 статті 80 КЗпП України визначає, що щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим працівником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо вцідбитись на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

В обґрунтування доводів відноносно відсутності у позивача письмового попередження про дату початку відпустки, представник позивача зазначив, що статтею 79 КЗпП України не встановлено зразка повідомлення роботодавця про дату початку відпустки працівника та способу повідомленняґ, окрім того, що таке повідомлення має бути письмовим. При цьому, представник позивача зазначив, що факт ознайомлення працівника позивача - ОСОБА_3 під особистий підпис з графіком відпусток, в якому зазначено конкретні дати її початку та закінчення, слід вважати належним письмовим повідомленням вказаного працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Водночас, суд не може погодитись із такими твердженнями представника позивача, оскільки останні є довільним тлумаченням норм законодавства і не відповідають змісту статті 79 КЗпП, яка прямо передбачає наявність саме письмового повідомлення, і не містить посилань на те, що ознайомлення із графіком відпусток і є письмовим повідомленням.

Щодо порушення частини 3 статті 80 КЗпП України, представник позивача фактично визнав його наявність, оскільки жодними доводами або документами не спростував що позивачем було дотримано вимог даної норми. Відсутні такі доводи і у позовній заяві, як і будь-які докази серед тих, які додані до позову.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення вимог трудового законодавства.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень доведено правомірність прийняття спірного рішення, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 липня 2017 р.