Постанова № 71933522, 11.12.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2017 року Справа № 810/2220/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПриватного акціонерного товариства "Бориспільський автозавод"доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Бориспільський автозавод" звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 22.11.2016 № НОМЕР_1, 22.11.2016 № НОМЕР_2 та 22.11.2016 № НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Приватному акціонерному товариству "Бориспільський автозавод" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1416630,00 грн. (1133304,00 грн. – за основним платежем; 283326,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями) та зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 5844141,00 грн., а також від`ємного значення податку на додану вартість на суму 35524,00 грн., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому оскаржувані податкові повідомлення – рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 11.12.2017, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

В силу приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство "Бориспільський автозавод" (ідентифікаційний код 31936646, місцезнаходження: 08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, буд. 4) зареєстроване в якості юридичної особи 30.04.2002 та перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

26.09.2016 з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою Приватним акціонерним товариством "Бориспільський автозавод" податків і зборів відповідачем на підставі вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України ініційовано проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, про що начальником Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області видано наказ від 26.09.2016 № 545.

Як вбачається зі змісту вказаного наказу, контролюючий захід проводиться на предмет дотримання позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Смартсістем Групп» та ТОВ «Фоксюніті» за період з 01.05.2015 по 31.05.2015, початок перевірки - 26.09.2016, тривалість перевірки - 5 робочих днів.

У цей же день представники органу доходів і зборів, пред`явивши уповноваженому представнику підприємства копію наказу про проведення перевірки та направлення, приступили до проведення контролюючого заходу та вручили позивачу письмовий запит про надання документів, що підтверджують наявність фінансово – господарських взаємовідносин з ТОВ «Смартсістем Групп» та ТОВ «Фоксюніті» за період з 01.05.2015 по 31.05.2015.

29.09.2016 Приватним акціонерним товариством "Бориспільський автозавод" поінформовано контролюючий орган про те, що за результатами аналізу власних фінансово - господарських документів, у тому числі даних, що обліковуються у програмному забезпеченні « 1С-Бухгалтерія» та «M.E-Doc», виявлено відсутність інформації та первинної документації щодо господарських операцій з ТОВ «Смартсістем Групп» та ТОВ «Фоксюніті», оскільки договорів з юридичними особами з такими найменуваннями позивачем не укладалось.

У своєму листі від 29.09.2016 № 365 Приватне акціонерне товариство "Бориспільський автозавод" також зазначило, що не відмовляється надавати необхідні для проведення перевірки документи, водночас не може виконати вимоги перевіряючих внаслідок об`єктивних причин - відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Смартсістем Групп» і ТОВ «Фоксюніті».

30.09.2016 посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області повторно вручено позивачу запит про надання первинних фінансово – господарських документів по взаємовідносинам з вказаними вище юридичними особами за період з 01.05.2015 по 31.05.2015. У новому запиті органом доходів і зборів додатково зазначено відомості про зміну наведеними вище суб`єктами господарської діяльності власних найменувань у періодах, що не охоплювались перевіркою, та фактично не були відомі позивачу внаслідок відсутності у нього будь – яких господарських контактів з підприємствами з новими назвами після травня 2015 року.

Так, за інформацією, наданою позивачу контролюючим органом, попереднім найменуванням ТОВ «Смартсістем Групп» є ТОВ «Папай», дата реєстрації зміни найменування юридичної особи – 22.12.2015. У свою чергу, попереднім найменуванням ТОВ «Фоксюніті» є ТОВ «Ельмер», дата реєстрації зміни найменування юридичної особи – 16.03.2016.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивачем не заперечувалась наявність у травні 2015 року господарських взаємовідносин з ТОВ «Папай» та ТОВ «Ельмер», про зміну найменування яких їх було повідомлено податковим органом 30.09.2016 у спосіб вручення запиту від 30.09.2016. Водночас, 30.09.2016 є останнім днем проведення контролюючого заходу і отримання позивачем цього запиту у цей же день орієнтовно о 13 год. 00 хв. фактично унеможливлює зібрання повного пакету документів (за переліком, що зазначений у запиті) по взаємовідносинам з ТОВ «Папай» та ТОВ «Ельмер» за період з 01.05.2015 по 31.05.2015 для подання їх контролюючому органу до закінчення робочого дня (останнього дня перевірки).

Вказані обставини були доведені податковому органу листом позивача від 30.09.2016 № 366, що був надісланий за допомогою засобів поштового зв`язку та отриманий відповідачем 06.10.2016.

У цьому ж листі позивач поінформував податковий орган про те, що незважаючи на невідповідність чинному законодавству наказу відповідача про проведення перевірки 26.09.2016 № 545, Приватне акціонерне товариство "Бориспільський автозавод" не відмовляється від виконання відображених у запиті від 30.09.2016 вимог перевіряючих щодо подання документів по взаємовідносинам з ТОВ «Папай» та ТОВ «Ельмер», проте в силу наведених вище причин фактично не в змозі подати первинну документацію у строк до закінчення перевірки. Позивач також повідомив відповідача про те, що великий обсяг документообігу на підприємстві, відсутність достатньої кількості працівників бухгалтерії, а також необхідність підготовки запитуваних первинних документів дворічної давності дозволяє виконати вимоги, що зазначені у запиті органу доходів і зборів від 30.09.2016, у строк до 07.10.2016 включно.

Як зазначає позивач, 07.10.2016 представником Приватного акціонерного товариства "Бориспільський автозавод" було подано посадовій особі податкового органу первинні документи фінансового та бухгалтерського обліку, що підтверджують господарські взаємовідносини з ТОВ «Папай» та ТОВ «Ельмер» за період 01.05.2015 по 31.05.2015, а також інші документи, що зазначені у запиті відповідача від 30.09.2016.

Водночас, вказані документи не були прийняті відповідачем з підстав їх подання після закінчення робочого дня (після 17:00 год. 07.10.2016). Вказані обставини представником відповідача у судовому засіданні не заперечувались.

У зв`язку з неприйняттям документів представником податкового органу позивачем здійснено їх направлення 07.10.2016 за допомогою засобів поштового зв`язку цінним листом з описом-вкладення.

У цей же день посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області складено акт № 268/10-06-14-01/31936646 від 07.10.2016 (далі – акт перевірки), в якому зафіксовано, що Приватним акціонерним товариством "Бориспільський автозавод" під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з купівлі у ТОВ «Папай» та ТОВ «Ельмер» товарно-матеріальних цінностей та послуг не дотримано вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 185.1 статті 185 та пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за травень 2015 року та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за 2015 рік.

Як вбачається з акта перевірки, висновок відповідача про відсутність підстав для формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами господарських операцій з ТОВ «Папай» та ТОВ «Ельмер» обґрунтовано неподанням підприємством під час проведення перевірки первинних фінансово-господарських документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

Податковий орган, спираючись на положення пунктів 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, вважає, що неподання позивачем документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток, дає підстави для висновку, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для декларування сум податкового кредиту та витрат за результатами взаємовідносин з наведеними вище контрагентами.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств, відповідач дійшов висновку про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 1133304,00 грн. та про невідповідність (завищення) від`ємного значення податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 35524,00 грн. і від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2015 рік на суму 5844141,00 грн.

Отримавши акт перевірки, позивач скористався передбаченим пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України правом на подання заперечень на акт від 11.11.2016. У своїх запереченнях на акт перевірки позивач звернув увагу податкового органу на надіслання ним усіх документів первинного фінансового обліку на підтвердження правильності декларування показників податкової звітності за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «Папай» та ТОВ «Ельмер» 07.10.2016 за допомогою засобів поштового зв`язку.

У ході розгляду заперечень позивача на акт перевірки посадовими особами контролюючого органу надано оцінку отриманим від позивача за допомогою засобів поштового зв`язку документам (серед яких: копії договорів поставки та про виконання робіт, накладних, товарно – транспортних накладних, накладних на повернення товарів, специфікації, акта приймання – передачі виконаних робіт, а також бухгалтерські відомості по рахункам 63.1, 10 та відомості про власні виробничі і складські приміщення, про складський облік сировини і готової продукції).

Як вбачається із відповіді на заперечення від 18.11.2016 № 8865/10 відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для врахування під час прийняття рішення відомостей, що наведені у надісланих позивачем документах, оскільки оригіналів первинних документів позивачем не подано, а наявні копії документів роздруковано в поганій якості, що унеможливлює ідентифікацію реквізитів перевізників на товарно - транспортних накладних, печаток всіх сторін процедури перевезення та підписантів, а також первинних печаток сторін на накладних.

22.11.2016 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1416630,00 грн. (з яких: 1133304,00 грн. – за основним платежем; 283326,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями) та здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 5844141,00 грн. та від'ємного значення податку на додану вартість на суму 35524,00 грн.

Отримавши наведені вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління ДФС у Київській області та до Державної фіскальної служби України.

Скарги позивача рішеннями Головного управління ДФС у Київській області від 17.02.2017 № 697/10/10-36-10-01-04 та Державної фіскальної служби України від 24.05.2017 № 11058/6/99-99-11-01-02-25 залишені без задоволення, а наведені вище податкові повідомлення - рішення – без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення Приватним акціонерним товариством "Бориспільський автозавод" податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з ТОВ «Папай» та ТОВ «Ельмер» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Позивач звертає увагу на те, що первинні фінансово - господарські документи, що складені у ході проведення господарських операцій з вказаними вище юридичними особами, податковим органом не перевірялись, оскільки у підприємства фактично не було можливості їх подати у строк проведення перевірки з об`єктивних причин: відсутності у підприємства інформації про зміну найменувань їх контрагентів; зволіканням податковим органом із повідомленням про зміну таких найменувань.

У свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що дійсно у період проведення перевірки з 26.09.2016 по 29.09.2016 перевіряючі наполягали на виконанні позивачем вимог запиту про подання документів по взаємовідносинам з контрагентами, які змінили назви підприємств у періодах, що не охоплювались перевіркою, та можливо не були відомі позивачу. Роз`яснення щодо зміни найменувань юридичних осіб були надані представниками податкового органу в останній день перевірки 30.09.2016.

Водночас, представник відповідача звернув увагу на те, що і в наказі про проведення перевірки від 26.09.2016 № 545, і в запиті про подання документів від 26.09.2016 були зазначені коди ЄДРПОУ контрагентів позивача, які залишалися незмінними весь період діяльності вказаних юридичних осіб. Наявність таких реквізитів дозволяла позивачу ідентифікувати контрагентів – постачальників товарів і послуг, у зв`язку з чим податковий орган вважає заявлені позивачем причини неподання документів у ході проведення перевірки надуманими та не вбачає підстав для врахування таких документів на стадії заперечень на акт перевірки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з приписами пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу вимог пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як вже зазначалось судом вище, податковий орган оспорює право позивача на відображення у податковій звітності показників, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування податком на прибуток, та податкових зобов'язань з податку на додану за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 з підстав неподання ним у ході проведення перевірки жодних первинних документів, що стосувалися предмета перевірки.

Таким чином, дослідженню у даній справі підлягають обставини дотримання позивачем визначених Податковим кодексом України вимог щодо підтвердження даних власної податковій звітності.

Водночас, оскільки обов`язок платника податків щодо подання контролюючому органу усіх документів, що пов'язані з предметом перевірки, ставиться у пряму залежність від сумлінного виконання посадовими особами податкового органу функцій контрольно – перевірочної роботи, у даній справі необхідно надати правову оцінку дотриманню посадовими особами відповідача обов`язків з приводу забезпечення платнику податків можливості подання документів, що стосуються предмета перевірки, а також його висновкам з приводу відсутності підстав для прийняття цих документів у період після закінчення перевірки та до прийняття рішень за її результатами.

Згідно з приписами пункту 78.7 статті 78 Податкового кодексу України, порядок надання платниками податків документів для документальної позапланової перевірки встановлено статтею 85 цього Кодексу.

Пунктом 85.2 статті 85 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.8 статті 85 Податкового кодексу України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Таким чином, перелік документів, щодо яких у платника податків виникає обов`язок надавати їх посадовій особі контролюючого органу під час перевірки, повинен стосуватися предмета перевірки.

Як вбачається з даних наказу відповідача від 26.09.2016 № 545, предметом документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Бориспільський автозавод" стала своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати позивачем податків у травні 2015 року за результатами господарських взаємовідносин з двома юридичними особами - ТОВ «Смартсістем Групп» та ТОВ «Фоксюніті».

Наказ про проведення перевірки на запит про надання документів, що складались у ході господарських взаємовідносин з вказаними юридичними особами, було вручено позивачу у перший день проведення перевірки – 26.09.2016. У вказаних вище документах були зазначені нові назви підприємств – контрагентів, зміна яких відбулась у наступних податкових періодах, відмінних від перевіряємого періоду, що зазначений в наказі відповідача про проведення перевірки.

Інформацію про зміну найменувань юридичних осіб та про попередні назви контрагентів позивача було доведено до відома позивача 30.09.2016 (повторний запит про надання документів від 30.09.2016).

В силу приписів підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Водночас, чинне податкове законодавства не зобов`язує платника податків здійснювати перевірку даних, що зазначені у письмовому запиті контролюючого органу, у тому числі даних, що стосуються предмета перевірки, назв підприємств, ідентифікаційних кодів (кодів ЄДРПОУ), а також співставляти дані, що зазначені у запиті із власними інформаційними ресурсами (у зв`язку з невідповідністю отриманих від контролюючого органу письмових відомостей).

Суд також враховує ту обставину, що документальну позапланову невиїзну перевірку позивача було ініційовано на підставі вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, якими органу доходів і зборів надано право проводити такий контролюючий захід з підстав виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

На момент прийняття рішення у даній справі доказів оформлення та направлення (вручення) позивачу запиту з інформацією про виявлену недостовірність даних декларацій з податку на додану вартість за травень 2015 року та з податку на прибуток підприємств за 2015 рік відповідачем суду не надано, що свідчить про імовірне порушення органом доходів і зборів порядку проведення контрольно – перевірочної роботи та, як наслідок, про неможливість підприємства у десятиденний строк здійснити аналіз власної податкової звітності за наведені вище звітні періоди та надати відповідь разом з усіма наявними у нього первинними документами з метою усунення розбіжностей.

Таким чином, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що саме відсутність у наказі про проведення перевірки від 26.09.2016 № 545 та у запиті про подання документів від 26.09.2016 інформації про назви підприємств, з якими він перебував у господарських взаємовідносинах у травні 2015 року, та зазначення відповідачем відомостей про зміни ними найменувань лише у запиті від 30.09.2016 (в останній день перевірки), призвело до несвоєчасного подання усіх фінансово-господарських документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

В той же час платник податків наділений правом вимоги на проведення контролюючим органом перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункт 17.1.8 пункт 17.1 статті 17 Податкового кодексу України).

Вказана правова норма кореспондується з приписами абзацу 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою передбачено право платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Крім того, пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених, зокрема, абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Крім того, у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків (абзац 4 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у разі використання платником податків права на подання контролюючому органу протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, заперечень та/або додаткових документів, які підтверджують показники його податкової звітності, такий контролюючий орган повинен врахувати ці документи під час розгляду питання про прийняття рішення або призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків, у ході якої надати цим документам належну оцінку відповідно до норм чинного податкового законодавства.

Як вже зазначалось судом вище, з метою доведеності обставин наявності у підприємства первинних фінансово-господарських документів та підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з його контрагентами позивачем направлено копії документів на адресу податкового органу та подано заперечення на акт перевірки. Підприємством дотримано строки, передбачені абзацом 2 пункту 44.7 статті 44 та пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, на їх подання.

В силу приписів пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Зважаючи на приписи наведених вище правових норм та оцінюючи обставини, що призвели до неможливості позивача оперативно відреагувати на вимогу податкового органу подати фінансово – господарські документи по взаємовідносинам з контрагентами у строк до закінчення перевірки, суд дійшов висновку, що відмова відповідача надати цим документам належну оцінку суперечить приписам пунктів 44.6 та 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, що у свою чергу свідчить про формальний підхід до проведення контролюючого заходу та до прийняття рішень за його результатами.

Суд також враховує, що будь – яких належних та допустимих доказів отримання відповідачем від позивача копій первинних документів у поганій якості представник податкового органу суду не надав та не зміг пояснити, чому податковий орган не використав визначеного абзацом 4 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України права на проведення позапланової документальної перевірки позивача з метою аналізу оригіналів цих документів та підтвердження правильності формування показників податкової звітності підприємства.

Таким чином, хибний висновок податкового органу про відсутність підстав для врахування наявних у позивача первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків за результатами господарських операцій з ТОВ «Папай» (нове найменування - ТОВ «Смартсістем Групп») та ТОВ «Ельмер» (нове найменування - ТОВ «Фоксюніті») призвів до непроведення відповідачем всебічної контрольно – перевірочної роботи, у тому числі шляхом надання оцінки цим документам на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, проведення обстеження виробничих та складських приміщень платника податків з метою встановлення зв`язку між придбаними товарами і послугами із господарською діяльністю підприємства.

Вказані обставини у сукупності дають підстави вважати доводи податкового органу про заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 1133304,00 грн. та про невідповідність (завищення) від`ємного значення податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 35524,00 грн. і від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2015 рік на суму 5844141,00 грн. безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, у зв`язку з чим податкові повідомлення – рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.11.2016 № НОМЕР_1, 22.11.2016 № НОМЕР_2 та 22.11.2016 № НОМЕР_3 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 109444 грн. 42 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.11.2016 № НОМЕР_1, 22.11.2016 № НОМЕР_2 та 22.11.2016 № НОМЕР_3, – визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Приватного акціонерного товариства "Бориспільський автозавод" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 109444 (сто дев`ять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 42 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.