Рішення № 71933342, 19.01.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2018 року о/об 11 год. 01 хв.Справа № 808/2686/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Повного товариства “ЛОМБАРД “МІДАС” ТОВ “РА” І КОМПАНІЯ до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1

(діє на підставі ордеру, особа посвідчується посвідченням від 26.09.2008 року)

від позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі ордеру, особа посвідчується посвідченям від 05.01.2017 року)

від відповідача - ОСОБА_3

(діє на підставі довіреності № 1445/08-01-10-03 від 18.12.2017 року)

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) надійшов адміністративний позов від Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ заступника начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області ОСОБА_4 від 01 вересня 2017 року № 2296 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 31 березня 2017 року № 801»;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо організації забезпечення виконання неправомірного наказу від 01 вересня 2017 року № 2296 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 31 березня 2017 року № 801», а саме ініціювання проведення документальної планової виїзної перевірки Повного товариства «Ломбард «Мідас» ОСОБА_5 та компанія», видачі направлень на перевірку здійсненні виходу на податкову адресу (місцезнаходження) платника податків.

Позовна заява обґрунтована тим, що Наказ прийнято всупереч Наказу Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року № 524, яким затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, на підставі якого формується відповідний план-графік проведення перевірок на певний квартал певного року, оскільки позивач відсутній в Плані-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на III квартал 2017 року чи у річному плані-графіку на 2017 року. Разом з тим, зазначає, що наявний встановлений рішенням суду факт того, що подальше виконання (реалізація) Наказу від 31 березня 2017 року № 801 неможлива, а суб'єкт владних повноважень констатував неможливість реалізації нлану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2017 року (оскільки другий квартал закінчено), а також неможливість подальшого виконання Наказу з огляду на це, неможливо вносити зміни в Наказ № 801, Наказом № 2296. Вказує на те, що оскільки наказ від 01 вересня 2017 року № 2296 не відповідає вимогам Податкового кодексу України, всі наступні дії контролюючого органу, зокрема, видачі направлень на перевірку, здійсненні виходу на податкову адресу (місцезнаходження) платника податків, ініціювання проведення документальної планової виїзної перевірки Позивача також неправомірні.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях, відповідно до яких зазначає, що на виконання пункту 1 наказу № 2296 посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області 08 вересня 2017 року було здійснено вихід на податкову адресу позивача пред'явлені документи, які оформлені відповідно до вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодекс України. Копію наказу контролюючого органу №2296 від 01 вересня 2017 року вручено під розписку ОСОБА_2 зі службовими посвідченнями та - направленнями на право проведення перевірки ознайомлено під підпис 08 вересня 2017 року. Зазначає, що У відповідності до абзацу 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки па інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 цього пункту, не дозволяється. Зазначає, що не допуск платником податків посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної виїзної перевірки не позбавляє контролюючі органи права вжити заходів і щодо організації та прийняття рішення про проведення документальної виїзної перевірки такого платника за умови наявності обставин для її проведення, визначених статтею 77 ПК України. Вказує на те, що з метою обов'язкового виконання судових рішень, розпочати перевірку податкові органи мають право після прийняття рішення про її проведення у вигляді наказу за наявності направлень на перевірку та службових посвідчень посадових осіб. Разом з тим, вказує, що чинним законодавством передбачено обов’язок платника податків не перешкоджати законній діяльності посадових осіб контролюючих органів під час виконання ними службових обов’язків, а також виконувати законні вимоги таких посадових осіб. Зазначає, що враховуючи рішення суддів першої та другої інстанції та висновки судів про те, що Головним управління ДФС у Запорізькій області при виданні наказу №801 від 31 березня 2017 року діяв на підставі та у межах повноважень то та у спосіб що передбачений Законами України.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року позовну заяву залишено без руху.

22 вересня 2017 року та 05 жовтня 2017 року ухвалами суду, позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

20 жовтня 2017 року провадження у справі відкрито та призначено попереднє судове засідання на 12 червня 2017 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року провадження у справі зупинено до 14 грудня 2017 року.

14 грудня 2017 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року провадження у справі зупинено до 10 січня 2018 року.

10 січня 2018 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Разом з тим, 10 січня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19 січня 2018 року, про що зроблено відповідну відмітку в журналі судового засіданні.

Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 19 січня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

31 березня 2017 року виконуючим обов’язки начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області винесено наказ №801 відповідно до якого доручено провести документальну планову виїзну перевірку ПОВНОГО ТОВАРИСТВА «ЛОМБАРД «МІДАС» ОСОБА_5 ТА КОМПАНІЯ» (код за ЄДРПОУ 30505866) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, тривалістю 10 робочих днів, починаючи з 13 грудня 2017 року.

Не погоджуючись із зазначеним наказом позивачем здійснено його судове оскарження.

За результатами апеляційного оскарження позивачу у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Так, податковим органом 01 вересня 2017 року прийнято Наказ №2296, яким внесено зміни до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 31 березня 2017 року №801 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», а саме: пункт 1 наказу викласти у наступній редакції:

«1.Провести документальну планову виїзну перевірку ПОВНОГО ТОВАРИСТВА "ЛОМБАРД 'МІДАС" ОСОБА_5 ТА КОМПАНІЯ" (код за ЄДРПОУ 30505866) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2016 року, тривалістю 10 робочих днів, починаючи з 08 вересня 2017 року».

Не погоджуючись з таким рішенням та діями Головного управління ДФС у Запорізькій області, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають задоволенню, на підставі наступного.

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Судом при розгляді справи встановлено, що з метою виконання плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2017 ГУ ДФС у Запорізькій області видано наказ від 31 березня 2017 року №801 «Про проведення документальної планової виїзної документальної перевірки».

Згідно пункту 1 наказу з 13 квітня 2017 року повинна була розпочатись планова виїзна документальна перевірка Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ.

13 квітня 2017 року перевірку позивача не проведено у зав’язку з відмовою повноважного представника останнього у допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки про що складено акт №147/08-01-14-04/30505866.

Наказ від 31 березня 2017 року №801 «Про проведення документальної планової виїзної документальної перевірки» позивачем оскаржено до Запорізького окружного адміністративного суду та за результатами судового оскарження Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ було відмовлено у задоволенні адміністративного позову як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції.

Оскільки в судовому порядку Наказ від 31 березня 2017 року №801 «Про проведення документальної планової виїзної документальної перевірки» не скасовано, податковим органом прийнято Наказ №2296, яким внесено зміни до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 31 березня 2017 року №801 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», а саме: пункт 1 наказу викласти у наступній редакції:

«1.Провести документальну планову виїзну перевірку ПОВНОГО ТОВАРИСТВА "ЛОМБАРД 'МІДАС" ОСОБА_5 ТА КОМПАНІЯ" (код за ЄДРПОУ 30505866) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2016 року, тривалістю 10 робочих днів, починаючи з 08 вересня 2017 року».

Позивач зазначає, що повноваження у податкового органу щодо внесення змін до наказу який вичерпав свою – відсутні, а відтак наказ Наказ №2296, яким внесено зміни до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 31 березня 2017 року №801 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» є протиправними та підлягає скасуванню, оскільки внесення змін до наказів не передбачено законом.

Суд не погоджується з таким твердженням представників позивача на підставі наступного.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За правилами пункту 81.1 статті 81 податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Тобто законодавець чітко передбачив вимоги до наказів про проведення перевірок недодержання яких є підставою для скасування наказу.

Позивачем в судовому засіданні не ставиться під сумнів дотримання відповідачем статті 81 Податкового кодексу України.

Представником позивача було відмовлено у допуску перевіряючих до проведення перевірки на підставі того, що на їх думку Наказ №2296 від 01 вересня 2017 року є протиправним.

Суд звертає увагу на те, що відповідальність має індивідуальний характер, підстав визначених законодавством для не допуску для проведення перевірки у позивача не було.

Загальні правила документування управлінської діяльності Державної фіскальної служби України (далі – ДФС), вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням встановлює Інструкція з діловодства у Державній фіскальній службі України затверджена наказом ДФС України №333 від 27 листопада 2014 року.

Відповідно до пункту 2.4.1 пункту 2.4 Інструкції №333 від 27 листопада 2014 року накази, розпорядження (далі – розпорядчі документи) видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності ДФС, адміністративно-господарських, фінансових або кадрових питань.

Відповідно до пункту 2.4.6 пункту 2.4 Інструкції №333 від 27 листопада 2014 року розпорядчі документи підписуються Головою ДФС, у разі відсутності – посадовою особою, яка виконує його обов'язки.

За правилами пункту 2.4.9 пункту 2.4 Інструкції №333 від 27 листопада 2014 року, якщо розпорядчим документом відміняється попередній розпорядчий документ, у розпорядчій частині зазначається пункт, який повинен починатися зі слів: «Визнати таким, що втратив чинність,…».

Зміни, що вносяться до розпорядчого документа, оформляються окремим розпорядчим документом, який повинен мати такий заголовок: «Про внесення змін до наказу (розпорядження)…» із зазначенням дати, номера, назви розпорядчого документа, до якого вносяться зміни. Розпорядча частина розпорядчого документа починається з такого пункту:

«1. Внести зміни до розпорядчого документа»

Далі окремими підпунктами формулюються зміни до розпорядчого документа, наприклад:

«1) пункт 2 викласти у такій редакції: …»;

«2) пункт 3 виключити»;

«3) абзац другий пункту 4 доповнити словами …».

Якщо зміни до розпорядчого документа оформляються на окремому аркуші (аркушах), у першому пункті розпорядчої частини розпорядчого документу зазначається:

«1) Внести зміни до ... (додаються)».

Таким чином, суд не приймає твердження позивача про протиправність дій податкового органу щодо прийняття наказу №2296 від 01 вересня 2017 року, оскільки Інструкцією з діловодства у Державній фіскальній службі України №333 від 27 листопада 2014 року, яка на думку суду розповсюджується також і на відповідача, передбачено право Головного управління ДФС у Запорізькій області на внесення змін до наказів.

Суд погоджується з тим, що Інструкція з діловодства у Державній фіскальній службі України №333 від 27 листопада 2014 року є організаційно-розпорядчим документом, яким при здійсненні діловодства територіальні органи ДФС повинні керуватись.

Також позивачем до суду не надано жодних доказів на обґрунтування того що податковий орган не може вносити зміни до своїх наказів.

Згідно пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Отже, єдиною підставою для проведення планової документальної виїзної перевірки є включення платника податків до відповідного плану-графіку проведення таких перевірок, а необхідною передумовою для її проведення є вручення під розписку та/або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше як за 10 календарних днів до дати проведення перевірки платнику податків копії наказу про її проведення і письмового повідомлення з зазначенням дати проведення перевірки.

Недотримання контролюючим органом зазначених вимог свідчить про протиправність прийнятого наказу на проведення перевірки та може слугувати передумовою для не допуску платником податків посадових осіб до її проведення.

З метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків розроблено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків від 02 червня 2015 року № 524.

Відповідно до пункту 5 І розділу зазначеного порядку, план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС. Затверджений план-графік є обов’язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Строки проведення виїзних перевірок передбачені статтею 82 ПК України.

Так, згідно із пунктом 82.1 статті 82 ПК України, тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Як зазначено в адміністративному позові та не спростовано представником позивача, Повному товариству «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ повідомлено про початок проведення перевірки 08 вересня 2017 року про що свідчить підпис представника на наказі від 01 вересня 2017 року №2296.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд виходив з того, що позивача було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, а оскільки позивачем за наказом від 31 березня 2017 року №801 «Про проведення документальної планової виїзної документальної перевірки» Головне управління ДФС у Запорізькій області до проведення перевірки не допущено (без поважних на те причин, оскільки наказ не скасовано), то у податкового органу є обов’язок на здійснення такої перевірки відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок.

Суд зазначає про те, що оскільки Наказ від 31 березня 2017 року №801 «Про проведення документальної планової виїзної документальної перевірки» не скасований, то позивачем безпідставно не допущено до перевірки Головне управління ДФС у Запорізькій області, а відтак суд приходить до висновку про те, що податковий орган мав підстави та права на внесення змін до Наказу від 31 березня 2017 року №801, для реалізації своїх повноважень визначених Податковим кодексом України.

Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що спірний Наказ №2296 від 01 вересня 2017 року винесений контролюючим органом на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України, а тому скасуванню не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ані дії податкових органів щодо винесення наказу про проведення перевірки платника податків, ані сам наказ не є результатом реалізації суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, який може бути об'єктом судового оскарження, а складають лише процес її реалізації та, відповідно, не несуть жодних негативних наслідків для платника податків, а тому такий наказ не є рішенням суб'єкта влади в розумінні статті 19 КАС України.

Також, необхідно зазначити, що на час розгляду справи спірний наказ вичерпав свою дію.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що при розгляді справи судом не встановлено протиправність наказу від 01 вересня 2017 року № 2296 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 31 березня 2017 року № 801», суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 73, 90, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений статті 255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений статтею 295 КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 29 січня 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов