Рішення № 71933282, 30.01.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року об 11 год 30 хв.Справа № 808/3924/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (72501, Запорізька область, смт.Якимівка, вул. Першотравнева, 25)

до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29)

про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати рішення №508-9/л/к від 12.07.2017 ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо відмови у видачі позивачу посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» та нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ» неправомірним;

зобов’язати ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області визнати позивача ветераном органів внутрішніх справ України, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» і видати позивачу в установленому порядку посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» встановленого зразка, нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області від 21.03.2005 №77 о/с вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становила 27 років 01 місяць 09 днів, тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» позивач має право на набуття статусу ветерана органів внутрішніх справ України. Вважає, що позиція відповідача про те, що визначена наказом календарна вислуга років із врахуванням періоду навчання у вищому навчальному закладі Мелітопольському інституті механізації сільського господарства не надає підстав для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ є необґрунтованою. У зв’язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18.12.2017 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №808/3924/17. Ухвалою суду від 11.01.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 30 січня 2018 року.

В судове засідання 30.01.2018 представник позивача не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.

Представник відповідача позов не визнав, у запереченнях, зокрема, посилається на те, що зарахування часу навчання у цивільних вищих навчальних закладах до вислуги років для надання статусу ветерана ОВС, видачу посвідчення та нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ» не врегульовано законодавством. Таким чином, вважає, що вислуга ОСОБА_1 в календарному обчисленні не перевищує 25 років. З огляду на таке, просить відмовити у задоволенні позову. У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За приписами ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на таке, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.05.1973 по 13.05.1975 проходив військову службу у Збройних силах Союзу РСР (01 рік 11 місяців 30 днів), та з 12.07.1982 по 15.03.2005 проходив службу в органах внутрішніх справ 22 роки 08 місяців 03 дні (24 роки 08 місяців 03 дні).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2005 №258 о/с звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України – полковника міліції ОСОБА_1 (Н-550173), начальника Вовчанського районного відділу Управління МВС України в Харківській області. Вислуга років на 15 березня 2005 року в календарному обчисленні складає 27 років 01 місяць 09 днів (а.с.17).

Наказом Управління МВС України в Харківській області від 21.03.2005 №77 о/с наказано вважати звільненим згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у відставку за ст.65 п. «а» (за віком) полковника міліції ОСОБА_1 /Н-550173/, начальника Вовчанського РВ Управління, з 15.03.2005, з виплатою компенсації за невикористану відпустку з 01.01.2005. Вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні – 27 років 01 місяць 09 днів, в пільговому обчисленні – немає; Вислуга років для нарахування вихідної допомоги складає 24 років 08 місяців 02 дні (а.с.18).

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу ветерана органів внутрішніх справ, однак листом від 12.07.2017 №508-9/ЛК/29-17 позивачу відмовлено у задоволенні заяви. Відмова мотивована тим, що його служба у збройних силах союзу РСР до 13.05.1975 складає 01 рік 11 місяців 30 днів, служба в органах внутрішніх справ з 12.07.1982 до 15.03.2005 складає 22 роки 08 місяців 03 дні. Загальна вислуга складає 24 роки 08 місяців 03 дні, а тому оскільки вислуга в календарному обчисленні не перевищує 25 річний термін, що зумовлює відсутність підстав для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.

Вирішуючи спір суд зазначає, що згідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ» №742 від 01.06.2002 поширено дію «Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601, на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ».

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 (далі – Порядок №1601), визначено, що Посвідчення «Ветеран військової служби» є документом, що підтверджує статус ветерана військової служби і його право на отримання відповідних пільг згідно із Законом України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист», іншими актами законодавства.

Згідно пункту 3 Порядку №1601, підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» є один з таких документів:

наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку;

довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;

посвідчення про нагородження медаллю «Ветеран Вооруженных Сил СССР».

Судом встановлено, що в наказі МВС України від 15.03.2005 №258 о/с та наказі Управління МВС України в Харківській області від 21.03.2005 №77 о/с, яким було реалізовано наказ Міністра внутрішніх справ від 15.03.2005 №258 о/с, визначено ОСОБА_1 вислугу років у календарному обчисленні 27 років 01 місяць та 09 днів.

Відповідно до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 21.03.2005 року №77 о/с вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 27 рік 01 місяців 09 днів.

Отже, відповідно до вимог Порядку №1601, відповідач зобов'язаний видати позивачу посвідчення і вручити нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ» на підставі наказу про звільнення, в якому уповноваженою особою вже визначено строк служби позивача у календарному обчисленні, що відповідає пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Також, суд звертає увагу і на ту обставину, що ані постановою Кабінету Міністрів України №742 від 01.06.2002, ані постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601, відповідачу не надано повноважень здійснювати повторно перерахунок вислуги років під час вирішення питання про надання особі статусу «Ветеран органів внутрішніх справ».

Крім того, суд звертає увагу і на ту обставину, що накази від 15.03.2005 №258 о/с та від 21.03.2005 №77 о/с на момент розгляду справи по суті є чинними та не скасованими, доказів протилежного суду не надано. Також, заслуговує на увагу і та обставина, що розрахунок вислуги років позивача здійснювався МВС України, а не ГУМВС України в Запорізькій області.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відмовляючи позивачу у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ з наведених підстав, відповідач діяв необґрунтовано та всупереч вимог чинного законодавства України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про відмову у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ ОСОБА_1.

При цьому, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання судом протиправним та скасування рішення ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області №508-9/л/к від 12.07.2017 щодо відмови у видачі позивачу посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» та нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ» та зобов’язання відповідача визнати позивача ветераном органів внутрішніх справ України, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» і видати позивачу в установленому порядку посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» встановленого зразка, нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ»

Отже, за сукупністю встановлених обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області №508-9/л/к від 12.07.2017 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» та нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ».

Зобов’язати ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 08592187) визнати ОСОБА_1 (72501, Запорізька область, смт.Якимівка, вул. Першотравнева, 25, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) ветераном органів внутрішніх справ України, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати ОСОБА_1 в установленому порядку посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» встановленого зразка, та нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ».

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок) стягнути на користь ОСОБА_1 (72501, Запорізька область, смт. Якимівка, вул.Першотравнева,25, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул.Матросова, 29, код ЄДРПОУ 08592187).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.02.2018.

Суддя М.С. Лазаренко