Рішення № 71933261, 22.01.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року (10 год. 24 хв)Справа № 808/3674/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря Бойко К.О.,

представників:

позивача –ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

до: Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про: надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд надати дозвіл на погашеня усієї суми податкового боргу за рахунок майна Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», що перебуває у податковій заставі.

07.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засіданні на 26.12.2017. Ухвалою суду від 26.12.2017 призначено підготовче засідання та відкладено розгляд справи на 22.01.2018 . У зазначений день було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на той же день.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з наступних підстав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що за ДП Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" рахується податковий борг в сумі 29 272 325,72 грн. Позивачем направлялися інкасові доручення про стягнення податкового боргу до всіх установ банків відповідача. Інкасові доручення повернуті без виконання. Посилаючись на ст.95 Податкового органу України просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна.

Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що наявний податковий борг, при цьому в статутному фонді частка держави становить не менше 25 відсотків, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства. Крім того, згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого та рухомого майна, державним виконавцем в рамках виконання рішень судів за зведеним виконавчим провадженням, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також розрахункові рахунки ДП «Запорізький облавтодор». Просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої підприємство відповідач має відкриті рахунки в банківських у становах. Згідно карток облікових рахунків платника податків відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі 29 272 325,72 гри., з яких: наступного.Сдом першої підприємство відповідач має відкрит і рахунки в банківських у становах. Згідно карток облікових рахунків платника податків відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі 29 272 325,72 гри., з яких:

Податок на додану варт ість - 28 962 459,74 гри. Податковий борг з податку на додану вартість виник внаслідок подання декларацій та відповідно до рішень Запорізького окружного адміністративного суду.

Податок на прибуток підприємств і організаці й, що перебувають у державній власності—191 837,00 гри. Податковий борг з Податок на прибуток підприємств і організацій виник відповідно до прийнятих податкових повідомлень рішень, які не були оскаржені та пені за не своєчасну сплату грошового зобов’язання.

Податок на доходи фізичних осіб . що сплачуються податковими агентами -118 028,98 грн. Податковий борг з Податок на доходи фізичних осіб виник відповідно до прийнятих податкових повідомлень рішень, які не були оскаржені та пені за не своєчасну сплату грошового зобов’язання.

З метою погашення боргу відповідача та на виконання рішень суду позивач надсилав інкасові доручення до установ банку, а саме:

Інкасові доріучення (розпорядженню) № 1522 26 № 1523 26 від 09.06.2017 до ПАТ «Банк Альянс» та № 1527 26 від 09.06.2017 до ПАТ «ПУМБ» ) № 1525 26 від 09.06.2017 АТ «Златобанк» № 1541 26 № 1540 26 від 09.06.2017 АБ «Південний» № 1528 26 від 09.06.2017 АТ «Таксобанк» № 1529 26 від 09.06.2017 АТ «Укрсиббанк» № 1536 26 від 09.06.2017 ПАТ «Банк Кредит»; № 1524 26 від 09.06.2017 АКБ «Індустріалбанк»

З метою погашення заборгованості та на виконання ст. 59.1 ст. 59 11К України, де зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

Згідно ст. 95 Податкового кодексу У країни п. 95.1 Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи, щодо погашення податкового борг)/ такого платника податків! які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває в податковій заставі;

20.04.2017податковим керуючим було проведено опис майна відповідача, яке знаходиться в податковій заставі, та складено акт №15/29.

30.10.2017 податковим керуючим було проведено опис майна відповідача, яке знаходиться в податковій заставі, та складено акт опису майна.

Позивач вважає, що оскільки сума боргу не погашена, а всі заходи вжиті щодо погашення податкового боргу виявились безрезультатними, контролюючий орган має право звернутися до суду, враховуючи, що позивач не виконує грошові зобов’язання перед бюджетом.

На думку податкового органу, наявність судових рішень про стягнення податкового боргу та відсутність коштів на рахунках Відповідача в даному випадку є належною підставою для погашенням суми податкового боргу за рахунок продажу майна підприємства, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Приписами ч.1 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що податковий орган уповноважений здійснювати погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, яке може бути передано у податкову заставу, шляхом його примусової реалізації, за умови, якщо на рахунках боржника відсутні грошові кошти для погашення податкового боргу.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для звернення податкового органу до суду була наявність у Відповідача податкового боргу та судових рішень про його стягнення з рахунків підприємства, недостатність коштів на рахунках боржника та наявність описаного в податкову заставу майна.

Наявність зазначених обставин у сукупності, на думку податкового органу, за приписами ст.95 Податкового кодексу України є підставою для винесення рішення про надання дозволу на продаж майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до Статуту Відповідача ОСОБА_3 створене на власності Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (п.1.1. Статуту). Засновником Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (п.3.3. Статуту). ОСОБА_3 засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні та розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці та кооперації (п.2.1. Статуту).

ОСОБА_3 складається з сукупності речей, майнових прав, інших цінностей, вартість яких відображається на самостійному балансі ОСОБА_3, яке передається Засновником ОСОБА_3 у господарське відання, та іншого майна, набутого ОСОБА_3 на засадах, не заборонених чинним законодавством та Статутом. Власником майна, переданого до господарського відання ОСОБА_3 Засновником, залишається Засновник, проте ОСОБА_3 має вчиняти передбачені законодавством заходи задля захисту такого майна (п.4.2. Статуту).

Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» засновником компанії є Держава в особі Державної служби автомобільних доріг України (п.1.3. Статуту). У державній власності закріплюється 100 відсотків акцій Компанії з забороною їх відчуження, використання для формування статутних капіталів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії (п.8.2. Статуту).

ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» утворене на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 28.02.2002 року №221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», в розділі 2 якої визначено, що у державній власності закріплюється 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження.

Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» №2864 від 29.11.2001 року зі змінами та доповненнями, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна (ст. 1 Закону).

Відповідно до ст.2 Закону №2864 для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, у ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» наявний податковий борг, при цьому в статутному фонді частка держави становить не менше 25 відсотків, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства. Відтак, з урахуванням приписів.

Отже, приписами чинного законодавства встановлені обмеження на примусову реалізацію основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності державного підприємства, частка якого у розмірі не менше 25% належить державі.

Також, як вбачається з наявних у матеріалах справи актів опису майна, описане у заставу майно Відповідача належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємством.

Отже, виходячи з того, що в статутному фонді ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" частка держави становить не менше 25 відсотків, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, підстави для застосування примусової реалізації майна державного підприємства відсутні.

При цьому, суд зазначає, що приписами п.п.96.2, 96.3 ст.96 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

В даному випадку, податковим органом не було надано до суду доказів вжиття заходів щодо звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить Відповідач, з поданням щодо прийняття рішення про погашення податкового боргу в порядку передбаченому ст.96 Податкового кодексу України.

Крім того, на виконанні у примусовому відділі державної виконавчої служби Запорізької області перебуває зведене виконавче провадження №39951778 про стягнення з Відповідача на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості на суму 41 601 289,69 грн.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого та рухомого майна, які містяться в матеріалах справи, державним виконавцем в рамках виконання рішень судів за зведеним виконавчим провадженням, накладено арешт на все рухоме майно та нерухоме майно, а також розрахункові рахунки ДП «Запорізький облавтодор».

Постановою від 19.06.2017 накладено арешт на кошти боржника у межах суми боргу 11 290 046, 80 грн.

Згідно п. 10.9. Постанови Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (далі – «Постанова НБУ») кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Якщо до банку надійде платіжна вимога/інкасове доручення (розпорядження) за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає такий розрахунковий документ без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.

Таким чином, враховуючи особливості погашення податкового боргу відповідача та наявність на момент звернення до суду у відповідача арешту накладеного на все рухоме та нерухоме майна та накладеного арешту на кошти боржника (відповідача), все це унеможливлює здійснення продаж описаного в податкову заставу майна.

Згідно Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 року №512/5 передбачено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації.

Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів:

1. У разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 1статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку із втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;

5) у п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

2. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувану суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов'язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

Майно боржника, що знаходиться у податковій заставі не є пріоритетним при задоволенні вимог.

Наявність податкової застави за своїми наслідками не змінює черговості задоволення вимог стягувачів на стадії виконавчого провадження, оскільки такі наслідки податкової застави не передбачені законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.

Рішення виготовлено в повному обсязі 31.01.2018.

Суддя О.В.Конишева